| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Економічний підйом Англії в XIX столітті | ||
|
З ростом промисловості зростає і населення міст, т.к. промислові підприємства, на відміну від мануфактур, знаходь-лись в містах. У сільському господарстві в 1850 р. було зайнято тільки 30% населення, а в 1871 р. - 14%. Але це зовсім не означало занепаду сільського господарства Англії. Навпаки, воно стає в цей час самим раціональним, найпродуктивнішим у світі. Тут не залишилося селянських натуральних господарств, були тільки фермери. З рос-те міст підвищився попит на молоко, м'ясо, овоши - і тепер виробництво саме цих продуктів стапосамим вигідним вселитися-ському господарстві і витіснило вівчарство. Але великі і'м н'іт.; Ділки, не могли самі займатися виробництвом лих пролук юний. на відміну від вівчарства, вимагали господарських турбот і лич ного участі господаря. До того ж молочна або овочева ферма ис-вимагала багато землі, а володіння лендлордів були великими, але часто розкиданими по різних частинах Англії. Тому дли лендлордів було проше здавати землю в оренду. З розвитком капіталізму орендна плата зросла в 5-10 разів. Більшість орендарів, ті, які вели традиційне натуральне господарство, вже не могли платити таку високу плату і розорялися. Залишалися ті, які застосовували мінеральні добрива, використовували сільськогосподарські машини, передову агротехніку, розводили породисту худобу, коротше кажучи, переходили до раціонального товарному виробництву і отримували значний прибуток. Земля тепер приносила достатній дохід, якщо фермер вкладав капітал в господарство. На початку XIX в. вважалося, що для ведення ферми потрібно вкласти капітал з розрахунку 5 фунтів стерлінгів на акр (0,4 га), а в середині століття ця цифра виросла до 10-12 фунтів. Нечисленні селяни, зберегли власну землю, не стали фермерами: зростання орендної плати не дозволяв їм переходити до раціонального товарному виробництву. Так і вийшло, що в Англії сільськими капіталістами, фермерами стали не власники землі, а орендарі. В цей час Англія стала і найбільшою колоніальною державою. З середини XIX в. вона остаточно закріпилася в Індії, захопила Канаду, підпорядкувала ряд територій в Африці і, нарешті, перетворила на свою колонію цілий континент - Австралію. Якщо раніше для Англії, як і для інших країн, колонії були джерелом накопичення капіталів, то після промислового перевороту їх значення і характер їх експлуатації змінюється. Колонії стають джерелом сировини і ринком збуту, аграрним придатком метрополії. Прикладом може служити Австралія. Грабувати цю країну, як іспанці грабували ацтеків та інків, було неможливо: у австралійських аборигенів не було ніяких багатств. Не було тут і прянощів, які можна було б продати в Європі в кілька разів дорожче Англійці стали ство-В цей час Англія стала і самої пап, гам величезні ското- волчсскіе господарства, хіба- ля I пивним чином овець, і припинили Австралію в ис- ючнік сировини для английс - кой вовняний примушує- лснності. Сюди перемісти- лось тепер вівчарство з Англії. В джерело бавовни, сировини для бавовняної промисловості перетворили Індію. Бавовна там став витісняти традиційні продовольчі культури, і в Індії стало не вистачати продовольства. Вивозячи сільськогосподарську сировину, англійці збували в колонії свої промислові товари, не допускаючи розвитку там власної промисловості. Англійські колонії можна розділити на два типи: переселенські і непереселенческіе. Переселенські колонії - це ті. основне населення яких склали переселенці з Англії та інших країн Європи т.к. місцеве населення колоній було частиною витіснене, частиною винищено, а іноді спочатку було не надто велике. До таких колоній відносилися Канада, Австралія, Південно-Африканський Союз - території у відносно помірному кліматі. У таких колоніях досить швидко розвивається буржуазна економіка. У буржуазії таких колоній, тобто «Своєї» ж англійської буржуазії, тільки що переселилася на нове місце, виникли суперечності з ан-глійскім урядом. Англія, побоюючись втратити ці колонії, як вона вже втратила колоніальні володіння в Північній Америці, що стали самостійною державою (США), йшла на поступки місцевої буржуазії, надаючи права самоврядування. Англія цього часу стала не тільки «фабрикою світу» і найбільшою колоніальною державою, а й «володаркою морів». У середині XIX ст. їй належало 60% світового торгового ф / юта. Вона тепер так само панувала у світовій торгівлі, як два століття до це-1 про панувала Голландія. Втім, Англії не загрожувала доля Голландії, тому що вона переносила I! основному Шварев ик АБО ІНаЧС мають відношення до її ХОЗЯЙСТВУ. Л В СІМ III з II їм змінилася торгова політика англійського правите-11.1-1 на В 40-і рр.. XIX в. воно переходить до політики вільної юрюв Чи, тобто знижує або зовсім скасовує торгові мита Тепер, коли англійські товари завойовують іноземні-рип ки, головним завданням стало не захищати для них внутрішній ри нок Англії, а забезпечувати їх експансію на зовнішні ринки. Укладаючи торговий договір з іншою державою. Лнг.шя демон стріпшвно скасовує мита на товари цієї держави, але вимагає, щоб і це держава скасувала мита на англійські товари, пусти / ш їх на свій ринок. Отже, ми простежили, як особливості англійського феодалізму, раннє втягування господарства в товарно-грошові від-носіння, призвели до того, що капіталізм тут виник раніше, ніж в інших країнах, і став прискорено розвиватися. У період розквіту капіталізму Англія стає самої економічно розвиненою країною світу. Оскільки основні процеси розвитку буржуазного господарства ми простежили на прикладі Англії, в інших країнах ми розглядатимемо лише особливості цих процесів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||