Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Є. І. Лавров, Е. А. Капогузов. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТЕОРІЇ І ПРОБЛЕМИ, 2006 - перейти до змісту підручника

1.2. Економічне зростання як економічна категорія.

Поняття «економічне зростання» досить докладно проаналізовано в науковій літературі. Розглядаючи різні підходи до терміну «економічне зростання», необхідно виділити наступні.
Підхід з точки зору абсолютних кількісних економічних показників, що виражається, зокрема, в зміні:
показника ВВП (іноді ВНП):
показника національного доходу;
показника національного багатства;
показників платіжного балансу держави, співвідношення його вимог і зобов'язань (величини «чистих активів» держави), величини золотовалютних резервів.
Підхід з точки зору відносних кількісних еко-номічного показників, що виражається, зокрема, в зміні:
величини ВВП, що припадає на душу населення;
середньодушового наявного доходу населення;
величини споживання, заощаджень, інвестицій на душу населення.
Підхід з точки зору якісних показників, що виражається, зокрема, в зміні:
освітнього рівня населення (частки людей з вищою і середньою освітою і т. п.) . Неоднозначність оцінки даного показника пов'язана із змінами в рівні підготовки кадрів, в різній якості освіти;
рівня здоров'я населення (показників смертності, народжуваності і т. п.);
галузевої структури економіки, частки сільського господарства, сировинних і видобувних галузей промисловості, високо-технологічних галузей. Правда, виникає проблема, наскільки «високотехнологічна» та чи інша галузь (в умовах сучасної НТР деякі галузі з'являються і зникають менш ніж за десятиліття);
- рівня інфраструктури в суспільстві, ступеня соціальної і політичної стабільності, стану навколишнього середовища, ступеня зрілості ринкових інститутів, тобто всього того, що в розширювальному трактуванні може бути розглянуто як «інституціо-нальні чинники». Якоюсь мірою зміна даних параметрів є зміною параметрів такої категорії, як «суспільний добробут».
Встає проблема визначення поняття «економічне зростання» в рамках нашого видання. З одного боку, зміна якісних показників підтвердили впливу зовнішніх чинників (зокрема, досягнень Hill, міграції населення, робочої сили, матеріальних та грошових ресурсів). З іншого боку, зміна абсолютних кількісних показників дуже сильно залежить від екстенсивних факторів, зокрема, від припливу іноземних інвестицій, світової кон'юнктури, зміни величини зайнятого населення та ін Отже, необхідний підхід до вимірювання темпів економічного зростання з точки зору відносних кількісних показників.
Виходячи з вищевикладеного, визначимо для макрорівня поняття «економічне зростання» як збільшення порівняно з попереднім періодом величини валового внутрішнього продукту, що припадає на душу населення. Під «попереднім періодом» будемо надалі розуміти (якщо не сказано інше в певному контексті) календарний рік.
У свою чергу, поняття «валовий внутрішній продукт» також не є однозначним. Так, зокрема, існує підхід в американській літературі, що відрізняється від стандартів, прийнятих ООН в 1993 році і використовуються в сучасних підручниках. Показник ВНП можна представити як суму кінцевого споживання домашніх господарств та державного управління, інвестицій і чистого експорту (включаючи сальдо факторних доходів з-за кордону), а ВВП - як суму тих же компонентів за умови, що чистий експорт розрахований без урахування сальдо факторних доходів. Таке трактування відрізняється від системи національних рахунків (СНР) ООН насамперед тим, що, згідно з міжнародними стандартами, чистий експорт - це завжди чистий експорт товарів і нефакторних послуг. Додаючи факторні доходи, що надійшли з-за кордону, до ВВП, американські статистики інтерпретують це як вимір послуг, вироблених резидентами даної країни за кордоном. Тому ВНП може розглядатися як показник товарів і послуг, вироблених резидентами даної країни. У СНР ООН проводиться чітке розходження між факторними і нефакторних послугами, і в розрахунок ВВП і ВНП включається лише виробництво нефакторних послуг. Водночас факторні доходи, що надійшли з-за кордону, розглядаються як платежі за «послуги» чинників виробництва, надані ре-резидентами даної країни для виробництва ВВП в інших країнах. Для уникнення методологічних розбіжностей визначимо тут показник ВВП як суму кінцевих продуктів, товарів і послуг, вироблених резидентами даної країни.
Таким чином, збільшення розміру реального ВВП, що припадає на душу населення, є для нас кількісним показником, що характеризує темпи економічного зростання. При цьому закономірне запитання, чи є цей показник всеохоплюючим і достатнім для пояснення мети, до якої прагне економіка даної країни. Очевидно, що проста зміна показників фізичного виробництва, без урахування структури, спрямованості на задоволення потреб населення і на збереження і відтворення невідновлюваних ресурсів, не є в сучасних умовах відсутності можливостей для екстенсивного зростання досить чітким орієнтиром для цілей суспільства.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz