| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.2. Економічне зростання: мета і індикатор розвитку економіки | ||
|
Економічне зростання - це постійне поступальний розвиток економіки в цілому впродовж певного періоду часу. В основі економічного зростання лежить розвиток провідних галузей економіки. Економічне зростання означає постійне збільшення обсягу виробництва товарів і послуг і супроводжує його поліпшення технологічних, економічних і соціальних характе-ристик суспільного розвитку. Кінцева мета економічного зростання - споживання, зростання добробуту. Основні показники економічного зростання. Для економічного аналізу застосовується ряд показників, що характеризують динаміку і стан національної економіки. Показники зростання світової економіки розраховуються як сума національних показників. Основні серед них - ВВП, що виражає кінцевий загальний обсяг товарів і послуг, вироблених і реалізованих на території тієї чи іншої країни, незалежно від національної приналежності функціонуючих там підприємств за конкретний період часу; і національний дохід (НД). Показник ВВП використовується практично повсюдно для оцінки загального економічного стану держави. На показнику ВВП засноване поділ країн на розвинені. ВВП розраховується на основі системи національних рахунків з урахуванням результатів виробництва, використання вироблених продуктів і одержуваного доходу. Сукупний світовий ВВП виражається в єдиній валюті - доларах США, оскільки в силу історичних та економічних причин до теперішнього моменту долар США є основною світовою резервною валютою. В окремих державах використовується показник ВНП, величина якого визначається вирахуванням з ВВП частини вартості вироблених товарів і наданих послуг від діяльності в даній країні іно-дивних громадян і організацій (так звані інституційні економічні одиниці, Іен), а також підсумовуванням доходів, одержуваних громадянами та організаціями даної країни за її межами. Різниця в значеннях ВВП і ВНП незначна і, як правило, становить приблизно 1% (але у деяких країн різниця більше). Велика різниця існує між показниками «реальний і номінальний ВВП», під якими відповідно розуміються вартісна оцінка ВВП, що виражається в факторних (основних), або в ринкових цінах. З величиною ВВП тісно пов'язаний показник НД, що характеризує загальні результати економічної діяльності країни за певний період (зазвичай місяць, квартал, рік) і представляє собою суму всіх отриманих первинних доходів за вирахуванням чистих податків на виробництво та імпорт . Розрахунок НД також здійснюється на основі системи національних рахунків. НД збігається за величиною з чистим національним продуктом (ЧНП), обчисленим не в ринкових, а в факторних (основних) цінах. Теоретично НД, як і ЧНП, є більш точним вимірником результатів господарської діяльності, ніж ВВП і ВНП, оскільки враховує лише ту вартість, яка була вироблена за відповідний період. Однак на практиці НД використовується рідше, ніж ВНП і ВВП. Це пов'язано з великою складністю точного визначення спожитого капіталу. Об'єктивно шлях екстенсивного економічного зростання обмежений, має свої досить чіткі межі. Це пов'язано головним чином з обмеженістю ресурсів, а їх буде дедалі більше і більше для підтримки прийнятних темпів економіч-ського зростання, і одного разу залучення додаткових ресурсів стане просто неможливим і зростання економіки припиниться. Слід зазначити, що по дорозі екстенсивного розвитку пройшли всі держави світу. Подолання меж екстенсивного зростання передбачає впровадження енерго-, матеріало-і фондосберегающіх технологій, тобто економіка повинна переводитися на шлях інтенсивного зростання. Хоча екстенсивний варіант вибірково зберігається і більшою чи меншою мірою присутній в окремих сферах, втрачаючи головну, а часто й істотну роль. Інтенсивний економічне зростання здійснюється за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва і технології, тобто за рахунок науково-технічного прогресу. Іншими словами, в основі збільшення масштабів випуску продукції лежить процес якісного вдосконалення застосовуваних у виробництві ресурсів (тобто факторів виробництва). Результатом інтенсифікації може стати не тільки збільшення обсягу продукції, а й підвищення її якості. Інтенсивне зростання може бути трудосберегающим (заміна працівників технікою); капіталосберегающій (підвищення ефективності техніки і безвідходні технології); всебічним (використання всіх форм ресурсозбереження). Не існує інтенсивного або екстенсивного економічного зростання в чистому вигляді. У масштабах національної економіки завжди буває переважно інтенсивний або екстенсивний економічний ріст. Економічне зростання відносять до того чи іншого типу залежно від питомої ваги приросту виробництва, полуценного за рахунок якісного або кількісного зміни його чинників. Темпи зростання. Економічне зростання можна класифікувати за його темпами. Які темпи вигідніше? На перший погляд, відповідь проста: краще високі темпи. У цьому випадку суспільство отримає більше продукції і у нього буде більше можливостей задовольнити свої потреби. Але при відповіді на це питання слід враховувати два моменти. По-перше, якість продукції може істотно знизитися. По-друге, важлива структура приросту виробництва. Якщо в ньому переважають капітальні товари і відповідно питома вага товарів для населення незначний, то це погано для населення. Якщо зростання досягається за рахунок збільшення видобутку та експорту корисних копалин - це в перспективі ще гірше, так як припускає сировинну орієнтацію економіки і позбавляє майбутні покоління можливості розпоряджатися цими ресурсами. Розглянемо варіант нульових темпів економічного зростання. На відносно невеликий час він не загрожує великими негативними наслідками, оскільки може здійснюватися за рахунок зниження матеріаломісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці. Можливий і інший варіант, коли в результаті зниження витрат на мілітаризацію вдається зменшити випуск продукції військового призначення. Система соціальних результатів економічного зростання. Коротенько систему соціальних результатів економічного зростання можна представити таким чином: позитивна динаміка зайнятості, зниження рівня безра-ботіци, підвищення професійних навичок працездатного населення; підвищення рівня жізг-ти (матеріального добробуту), який може вимірюватися ВВП на душу населення або кількістю споживаних товарів (автомашин, холодильників тощо) на душу населення; підвищення якості життя. Це поняття на додаток до рівня життя включає в себе тривалість життя, стан екології, дотримання прав і свобод громадян, уро-вень злочинності, систему соціального та медичного забезпечення, безкоштовну освіту та багато іншого. Держава та економічне зростання. Саме держава несе від-відповідальних за досягнення економічного зростання, його темпи і якість. Практика показала, що сучасна ринкова економіка без державного втручання не життєздатна. У рамках реалізації цього завдання держава виконує ряд функцій: планування, управління, контроль і пр. Держава повинна визначити параметри бажаного економічного зростання і виробити стратегію його досягнення. Дуже важлива галузева структура. У кожній національній економіці є найбільш перспективні з економічної точки зору галузі - «локомотиви». Це ті галузі, які розвиваються найбільш динамічно, інтенсивно, інноваційно і тягнуть за рахунок міжгалузевих коопераційних зв'язків інші галузі. Передбачається, що держава повинна створювати насамперед цим галузям режим найбільшого сприяння за допомогою податкової політики, інвестиційного клімату, зняття адміністративних бар'єрів, спрощення зовнішньоекономічної діяльності і т.д. Зрозуміло, це не означає, що інші галузі повинні бути обділені увагою держави, але чіткі пріоритети повинні існувати. Держава має сприяти розвитку і вдосконаленню інфраструктури, ринкових механізмів, зовнішньої торгівлі, освіти і т.д. Державі необхідно передбачати розвиток ситуації в національній і світовій економіці, щоб вчасно і ефективно реагувати на ці зміни для блага своїх громадян. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||