6.1. Принцип сталого розвитку: сутність та фактори
Наведене вище визначення було сформульовано на Всесвітній Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), де уряди більш ніж 170 країн світу прийняли «Порядок денний на XXI століття» . Конференція була присвячена виробленню стратегії вирішення глобальної екологічної проблеми. Спочатку термін «сталий розвиток» використовувався стосовно до питань екології. Але в сучасному світі все важче відокремити екологічні проблеми від проблем економічних. Тому термін «сталий розвиток» став все частіше застосовуватися в економіці, і сьогодні в дещо інший формулюванні є і економічним поняттям.
Отже, проблема сталого економічного розвитку як у масштабі окремих країн, так і в планетарному масштабі чрезви-чайно актуальна. Це пов'язано з тим, що світове співтовариство до на-що стоїть моменту вже не раз стикалося з глобальними економі-тичними кризами, які гальмували або відкидали назад країни і цілі регіони в їх економічному розвитку. У сучасному світі економічні кризи не знають національних кордонів і легко залучають у свою орбіту все нові і нові держави. Тому й виникла необхідність визначення тих принципів і правил, дотримання яких дозволило б уникнути таких потрясінь.
Отже, можна визначити принцип сталого розвитку як управління капіталом в інтересах збереження та примноження людських можливостей. При цьому в поняття «капітал» включається не тільки вироблений, а й природний, і людський капітал. Для досягнення стійкості розвиток суспільства має спрямовуватися таким чином, щоб сума цих трьох видів капіталу принаймні не зменшувалася.
Протягом довгого часу фактором економічного розвитку (прогресу) було збільшення продуктивності праці і, отже, прирощення виробленого капіталу. Але сьогодні вироб-тивність праці вже не може рости тими темпами, які були б достатніми для сталого розвитку економіки. Можна сказати, що в країнах Західної Європи нинішній технологічний уклад досяг максимуму з точки зору продуктивності праці та щорічне збільшення невелика (близько 2%).
Все більшого значення набуває людський капітал. У структурі національного багатства окремих країн він досягає або перевищує 60%.
Сьогодні новим чинником сталого розвитку стає збільшення продуктивності ресурсів (природних, людських). Дослідження показиват, що при збільшенні продуктивності ресурсів людство може жити в 2 рази краще і витрачати на це в 2 рази менше ресурсів.
Цей показник має позитивне значення при збільшенні суми національного капіталу, тобто коли розвиток має стійкий характер.
Для цього необхідно, щоб інвестиції в будівництво нових підприємств і реконструкцію вже наявних (вироблений капітал), посадку лісів, меліорацію (природний капітал :), освіта (людський капітал) перевищували сумарний знос і виснаження капіталу.
Слід зауважити, що показник «дійсна норма накопичення» (ДНН) принципово відрізняється від ВВП. Це скоріше показник якості економічного зростання, а ВВП - показник кількісний. При зростанні реального ВВП значення ДНН може бути негативним.
Стійкість розвитку - це природно що складається зі-єднання традиції та модернізації. Гальмування еволюції настільки ж згубно для економіки і суспільства, як і необдумане прискорення.