| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Експорт робочої сили | ||
|
Існує чотири прямих джерела валютних доходів від експорту робочої сили: податки з прибутку фірм-посередників; безпосередні переклади іммігрантів на батьківщину на підтримку сімей та родичів; приватне інвестування іммігрантів (привіз на батьківщину засобів виробництва і предметів тривалого користування, купівля землі, нерухомості, придбання цінних паперів); капітали від країн-імпортерів робочої сили, що йдуть часто на відтворення трудових ресурсів, у соціальну сферу. Крім того, можливі й прямі компенсації за витік робочої сили від країн-імпортерів робочої сили, це питання вже обговорювалося в МОП. Розрахунки показують, що валютна ефективність експорту робочої сили як мінімум у п'ять разів вище валютної ефективності товарного експорту. Надходження по цій статті за останні роки зростали серед інших надходжень країн, що розвиваються найбільш високими темпами - 10% на рік. Мабуть, тенденція такого швидкого зростання збережеться і надалі. Крім того, товар можуть купити або не купити, протягом року кон'юнктура змінюється, а робоча сила за контрактами стабільно отримує певну суму у валюті весь контрактний термін. Ціни на окремі товари то різко падають, то підвищуються, а ціни на робочу силу тільки ростуть, причому стійко. Великі доходи протягом 80-х років з трудових перекладам мали (у млрд. дол): Португалія (3,8), Туреччина (3,3), Югославія (3,2), Єгипет (3,2), Пакистан (2), Індія (2,5), Італія (1,1), Іспанія (3,2), Йорданія (0,5), Ємен (0,4), а в останні роки Польща (1,4) і Ізраїль (1,2). Отримуючи мільярди доларів щорічно, багато з цих держав створили у себе експортну спеціалізацію з трудових послуг, яка часто є єдиним міцним джерелом валютних доходів. Крім того, це джерело різко поліпшує становище національної валюти. А Туреччина і колишня Югославія змогли зробити свою валюту конвертованою завдяки тому, що їх платіжні баланси постійно орієнтувалися на трудові переклади. Оскільки іммігранти переводять на батьківщину лише невелику - частина коштів зі своїх особистих заробітків, значні кошти привозяться реемігрантів у вигляді валютних коштів і цінних паперів. В останні роки реемігранти стали привозити все більше товарів виробничого призначення, аж до машин і обладнання, що перебувають в їх особистої власності і використовуються для організації невеликих виробництв у себе на батьківщині. У переважній більшості країн урядові постанови максимально заохочують ввезення іммігрантами засобів виробництва: знижують або знімають мита та інші бар'єри. Оскільки ціни на машини і обладнання у всьому світі в основному ростуть досить швидко, то іммігранти, часом ще працюючи за кордоном і збираючись повертатися додому, починають організовувати кооперативи, щоб купити техніку. Цікаво відзначити, що такі кооперативи користуються фінансовою підтримкою банків, які надають їм кредит у разі, якщо їх трудових заощаджень не вистачає для придбання всього необхідного обладнання, що забезпечує повний виробничий цикл. Таким чином, можна управляти не тільки еміграцією, а й рееміграції, тобто поверненням іммігрантів і їх включенням у свою національну економіку вже в новій якості. У держав, що експортують робочу силу, при її поверненні завжди постає проблема працевлаштування повертаються. Людина, який повернувся з-за кордону, зазвичай вже по-іншому дивиться на свою працю, рівень своїх заробітків, на свої професійні можливості, здатність до інтенсивної праці. Це викликано насамперед тим, що той, кому вдалося знайти роботу за кордоном і завдяки своєму інтенсивному праці зробити накопичення, по приїзді вище оцінює свої професійні якості як працівника, готовий бути організатором трудового процесу, може передати придбані професійні навички іншим. У більшості випадків процес отходнічества повертає країнам походження «збагачені» трудові ресурси і в прямому, і в переносному сенсі. Залишається лише вміло розпорядитися цим найціннішим людським капіталом, створити возвращающимся сприятливі умови в економічному, соціальному, моральному і навіть політичному плані. У ряді країн міграція дозволяє виправити порушення процесів розширеного відтворення робочої сили. Це стосується як чисельного, так і якісного зростання трудових ресурсів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||