4.1. Елементи податків
Суб'єкт напоїв, або платник податків. Платник податків - це те особа (юридична або фізична), на яке за законом покладено зобов жет бути перекладений платником (суб'єктом податку) на іншу особу, що є цим кінцевим платником, або носієм податку. Це має місце в основному стягування непрямих податків. Якщо податок непереложім, то суб'єкт податку і носій податку збігаються в одній особі.
Суб'єкти податку та інші учасники податкових правовідносин зображені на рис. 4.1.
Об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування може бути дія, стан або предмет, що підлягає оподаткуванню. У цій якості виступають: майно;
операції з реалізації товарів (робіт, послуг); вартість реалізованих товарів (робіт, послуг); прибуток;
дохід (у вигляді відсотків і дивідендів);
інші об'єкти, що мають вартісну, кількісну чи фізичну характеристику (рис. 4.2).
Нерідко назва податку випливає з об'єкта оподаткування, наприклад податок на прибуток, податок на майно, земельний податок і т.д. Об'єкт оподаткування нерозривно пов'язаний з загальним вихідним джерелом податку - валовим внутрішнім продуктом (ВВП), оскільки незалежно від конкретного джерела сплати кожного податку всі об'єкти оподаткування являють собою ту чи іншу форму реалізації ВВП.
Одиниця оподаткування. Одиниця оподаткування являє собою певну кількісну міру виміру об'єкта оподаткування. Тому вона залежить від об'єкта оподаткування і може в натуральній або грошовій формі (вартість, площа, вага, об'єм товару і т.д.). Наприклад, одиницею оподаткування зі сплати акцизу є обсяг видобутого природного газу; по земельному податку - сота частина гектара, гектар; з прибуткового податку - рубль.
Податкова база. Податкова база являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. Необхідно мати на увазі, що податкову базу становить виражена в оподатковуваних одиницях лише та частина об'єкта податку, до якої за законом застосовується податкова ставка. Податкова база - це об'єкт оподаткування за мінусом податкових пільг і податкових відрахувань. Наприклад, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток підприємства, але податкову базу становитиме не вся балансовий прибуток, а лише частина її, так звана оподатковуваний прибуток, яка може бути або більше, або менше балансового прибутку. Зокрема, балансовий прибуток для цілей оподаткування повинна бути збільшена на суму понаднормативних витрат на представницькі цілі, службові відрядження і т.д. Податкова база і порядок її визначення по федеральних, регіональних і місцевих податків встановлюються податковим законодавством Російської Федерації.
Податкова ставка (норма податкового обкладання). Податкова ставка - це величина податку на одиницю виміру податкової бази. Залежно від предмета (об'єкта) оподаткування податкові ставки можуть бути твердими (специфічними) або процентними (адвалерні), пропорційними або прогресивними, регресивними.
Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання незалежно від розмірів доходів чи прибутку. Вони застосовуються звичайно при обкладанні земельними податками, податками на майно. У російському податковому законодавстві такі ставки знайшли широке застосування в оподаткуванні акцизним податком.
Процентні ставки встановлюються до вартості об'єкта про-розкладання і можуть бути пропорційними, прогресивними і регресивними.
Пропорційні ставки діють в однаковому відсотку до об'єкта обкладення. Прикладом пропорційної ставки можуть служити, зокрема, встановлені російським законодавством ставки податків на прибуток і на додану вартість.
Прогресивні ставки побудовані таким чином, що зі збільшенням вартості об'єкта оподаткування збільшується і їх розмір. При цьому прогресія ставок оподаткування може бути простою і складною. У разі застосування простий прогресії податкова ставка збільшується в міру зростання всього об'єкта оподаткування. При застосуванні складної ставки відбувається розподіл об'єкта оподаткування на частини, кожна наступна частина оподатковується підвищеною ставкою. Яскравим прикладом прогресивної процентної ставки в російській податковій системі була що діяла до 2001 р. шкала оподаткування фізичних осіб прибутковим податком. Вся сума річного сукупного оподатковуваного доходу громадян була розділена на три частини: перша частина (до 50 000 руб.) Оподатковувалися за ставкою 12%; другий (від 50000 до 150000 крб.) - За ставкою 20%; третя (більше 150 000 руб.) - за ставкою 30%.
Регресивні ставки податків зменшуються зі збільшенням доходу. У російському податковому законодавстві зазначені ставки встановлені по єдиному соціальному податку.
Податкові ставки в Росії по федеральних податків встановлені по окремих податках другою частиною Податкового кодексу РФ, а по більшості податків - відповідними федеральними законами. Ставки регіональних і місцевих податків встановлюються законами суб'єктів Російської Федерації і нормативними правовими актами представницьких органів місцевого самоврядування. При цьому ставки регіональних і місцевих податків можуть бути встановлені цими органами лише в межах, що у відповідному федеральному законі по кожному виду податків.
Податкові пільги. Це повне або часткове звільнення від податків суб'єкта відповідно до чинного законодавства. Одним з видів податкової пільги є неоподатковуваний мінімум - найменша частина об'єкта оподаткування, вільна від податку.
Податковий оклад. Податковий оклад є сумою податку, що сплачується платником податку з одного об'єкта обкладення. Справляння податкового окладу може здійснюватися трьома способами: у джерела отримання доходу, за декларацією і з кадастру.
Справляння податку у джерела здійснюється в основному при оподаткуванні податком доходів осіб найманої праці, а також інших достатньою мірою фіксованих доходів. Зокрема, подібний спосіб стягнення податків в Росії характерний для податку на доходи фізичних осіб, коли бухгалтерія підприємства обчислює і утримує цей податок з доходів як працюючих на даному підприємстві працівників, так і осіб, які отримують ці доходи за договорами та іншим актам правового та цивільного законодавства . Справляння податку у джерела є за своєю суттю вилученням податку до отримання власником доходу.
Справляння податку за декларацією являє собою вилучення частини доходу після його отримання. Зазначений порядок передбачає подачу платником податків у податкові органи декларації - офіційної заяви платника податку про отримані доходи за певний період часу. Застосування цього способу стягнення податкового окладу практикується, як правило, при оподаткуванні нефіксованих доходів, а також у тих випадках, коли доходи платника податків формуються з безлічі джерел.
Російське податкове законодавство передбачає подачу декларацій, зокрема, при сплаті податків фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи (нефіксовані доходи), при сплаті акцизів.
Кадастровий спосіб стягнення податків припускає вико-вання кадастру. Кадастр являє собою реєстр, що містить перелік типових об'єктів (земля, майно, доходи), клас-сіфіціруемих за зовнішніми ознаками, до яких відносяться, наприклад, розмір ділянки, об'єм двигуна і т.д. За допомогою кадастру визначається середня прибутковість об'єкта обкладання. Зазначений спосіб стягнення податкового окладу застосовується, як правило, при оподаткуванні земельним податком, податком з власників транспортних засобів та деякими іншими.