| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.1. Фактори виробництва. Попит і пропозиція факторів виробництва | ||
|
У попередніх розділах вже розглядалися закони попиту та пропозиції безвідносно до того, які товарні групи включені в ринковий оборот і конкурентне ціноутворення. Тим часом у ринковому товарооборот факторів виробництва є свої особливості, хоча в цілому і тут діє той же механізм конкурентного рівноваги цін. За виробничими ресурсами, залучає в господарську діяльність завжди стоять їхні власники (землі, капіталу, праці, знань і т.д.) і жоден з них не передасть безоплатно право використання того чи іншого ресурсу іншим особам. Тому рух основних елементів виробництва, їх привласнення, розпорядження ними та використання зачіпає більш глибинні суспільно-економічні відносини. Для останніх десятиліть характерним є зростання ресурсних витрат і як результат - зниження прибутковості від їх використання. Ростуть ціни на землю, енергоносії, сировину, заробітна плата. Все це призводить до зміни поведінки людей і фірм в світі економіки, спонукає їх знаходити замінники здорожують ресурсів і шляхи зниження витрат виробництва. На відміну від попиту на продукти кінцевого споживання попит на фактори виробництва має похідний, вторинний характер. Похідний характер пояснюється тим, що потреба у факторах виробництва виникає лише в тому випадку, якщо з їх допомогою можуть бути зроблені користуються попитом кінцеві споживчі блага. Попит на будь-який чинник виробництва знаходиться в прямому взаємозв'язку з попитом на споживчі товари, виготовлені за допомогою даного чинника виробництва. У той же час існує зворотна залежність між попитом на ресурс і його ціною, що є наслідком зменшення граничного продукту ресурсу в грошовому вираженні. У зв'язку з тим, що всі фактори виробництва, з одного боку, є взаємозамінними (машини та обладнання можна замінити живою працею і, навпаки, природні матеріали - искусствен-ними тощо), а з іншого - взаємодоповнюючими (всі ресурси не можуть брати участь у виробництві відокремлено, вони функціонують тільки в певних комбінаціях), попит на фактори виробництва - це взаємозалежний процес, де обсяг кожного залученого у вироб-ництво ресурсу залежить від рівня цін не тільки на кожен з них, а й на всі інші, пов'язані з ними ресурси і фактори. Таким чином, коли один вид ресурсів з якихось причин дорожчає, вишукуються можливість заміни його більш дешевим ресурсом, відповідно на нього зростає попит. А збільшення попиту може призвести до збільшення ціни на конкретний ресурс. Тому зміна цін на один з ресурсів завжди веде до зміни цін на інші ресурси. Діяльність фірм в умовах ринкового ціноутворення на фактори виробництва будується на економічних розрахунках граничної ефективності витрат і випуску продукції. Критерієм тут виступає гранична прибутковість ресурсів. Вона вимірюється показниками зміни доходів фірми від продажу продукції, що випускається, виробленої за допомогою використання додаткової одиниці кожного ресурсу. Ринкове ціноутворення на фактори виробництва, особливості їх пропозиції і попиту формують умови, що укладаються в класичну модель поведінки фірм. В економічній теорії виробництва вони отримали назву закону «витрати-випуск» і являють собою систему інженерних розрахунків виробничої функції фірми. Кожна фірма здійснює економічні розрахунки обсягу випуску продукції і кількості необхідних для цього ресурсних витрат. У найбільш загальному вигляді - це розрахунок фірмою власної виробничої функції. Виробничу функцію будь-якої фірми можна представити в наступному вигляді: Q = Y (L, К), де Y - виробнича функція; Q - обсяг випуску продукції; L - кількість праці; К - обсяг капіталу (технічних засобів) фірми. Сучасна національна економіка - це десятки мільйонів виробничих функцій. Для кожної фірми обчислення своєї виробничої функції означає знаходження найбільш оптимального співвідношення факторів виробництва для певного обсягу випуску продукції. Для цього необхідна інформація про продуктивність залучаються у виробництво факторів, цінах і витратах на їх придбання, а також ціни та попит на продукцію, що випускається за допомогою цих факторів. Розрахунок виробничої функції фірми - це пошук оптимуму, вибір серед багатьох варіантів, що передбачають різні поєднання факторів виробництва, такого, який дає максимально можливий обсяг випуску продукції. В умовах зростаючих цін і грошових витрат фірми, тобто витрат на придбання факторів виробництва, розрахунок виробничої функції зосереджений на пошуках такого варіанту, який забезпечив би максимізацію прибутку при найменших витратах. Заміщення здійснюється за допомогою порівняльного економічного аналізу взаємозамінних і взаємодоповнюючих факторів виробництва та їх ринкових цін. Задовільним буде такий варіант, в якому комбінація факторів виробництва і заданий об'єм випуску продукції відповідають критерію найменших витрат виробництва. Методика подібного пошуку грунтується не тільки на зіставленні ринкових цін факторів виробництва, а й цін граничного продукту, одержуваного від застосування кожного даного чинника виробництва. Критерій ефективності досягається при рівності ціни кожного використовуваного ресурсу (фактора виробництва) і ціни граничного продукту, виробленого за його допомогою. Кожна фірма прагне мінімізувати свої витрати виробництва, діючи за правилом: на кожну одиницю додаткових грошових витрат, витрат на застосовувані ресурси і фактори - однаковий граничний продукт. Витрати виробництва на випуск даного обсягу продукції будуть мінімальними, якщо граничний продукт і витрати на його випуск однакові. Попит і високі ціни на фактори виробництва спонукають до здійснення заміщення. В результаті дорогі ресурси і фактори виробництва витісняються альтернативними, але відносно дешевими. На ринках факторів виробництва відбувається своєрідний перелив попиту від дорогих до більш дешевих в ціні факторів виробництва. Ціноутворення на фактори виробництва стимулює процеси їх заміщення у виробництві. Процеси заміщення стабілізують ринок кожного даного чинника при досягненні рівноваги між його ціною і ціною одержуваного від його використання граничного продукту. Отже, заміщення факторів і ресурсів у самому виробництві викликає зміна їх ринкових цін. Витіснені з виробництва фактори знижуються в ціні через скорочення попиту на них, а на заміщають їх чинники попит і ціна знову можуть зрости. Коливання попиту і цін на ринках факторів виробництва про-продовжували постійно. Головним імпульсом подібних коливань служить політика фірм щодо обсягів свого випуску продукції при мінімальних витратах і максимального прибутку. Розміри випуску продукції обмежуються попитом і її ринковими цінами. Фірми зацікавлені не в найбільшому випуску продукції, а в такому його обсязі, який вимагатиме найменших витрат і забезпечить при цьому максимізацію прибутку. У цьому критерій економічної ефективності фірми, а її головна мета, - максимізація прибутку - досягається при рівності граничних витрат і граничного доходу. Саме в рамках цієї рівності стабілізується попит фірм на фактори виробництва. Відповідно, цінова рівновага на ринках факторів виробництва стабілізується на рівні висунутого фірмами попиту. Іншими словами, фірмі буде потрібно таку кількість і співвідношення факторів виробництва при їх даних ринкових цінах, яке необхідно для випуску продукції в межах рівності граничного доходу та граничних витрат. Діяльність будь-якої фірми - це своєрідний перехрестя щонайменше двох ринків: споживчих товарів індивідуального попиту і капітальних товарів, тобто факторів виробництва. На споживчих ринках фірма виступає як постачальник готової продукції кінцевого споживчого призначення. На ринках капітальних товарів фірма є покупцем факторів виробництва. Інформація про ринкові ціни готової продукції дозволяє здійснювати розрахунок потенційного доходу і прибутку від її продажу. Одночасно ціни на ринках факторів виробництва дозволяють обчислити витрати виробництва в грошовому вираженні. Підсумовуючи інформацію про ціни і зіставляючи ринкову ціну кожного фактора виробництва з ціною отриманого від його використання граничного продукту, фірма може забезпечити собі рівновагу граничного доходу та граничних витрат, при якому досягається максимізація прибутку. Розрахунок максимізації прибутку здійснюється за наступною схемою: MRP = MRxMP, де MRP - дохід від граничного продукту фактора А, В, С і т.д. в грошовому виразі; MR - граничний дохід від одиниці випуску; МР - фізичний обсяг випуску граничного продукту, отриманого від застосування кожного зазначеного фактора виробництва. Таким чином, дохід від граничного продукту (MRP) - це кількість граничних продуктів, помножене на величину граничного доходу в грошовому вираженні. Цей дохід фірма обчислює у грошовому вираженні після продажу всього граничного продукту, виробленого за допомогою того чи іншого фактора виробництва. Для кожного фактора виробництва може бути розрахований граничний продукт в грошовому вираженні. Попит на фактори виробництва пред'являють лише підприємці, тобто та частина суспільства, яка здатна організувати і здійснити випуск продукції і послуг, необхідних для кінцевого споживання. Виробництво - це процес виготовлення матеріальних чи духовних благ. Для того, щоб почати виробництво, необхідна наявність принаймні того, хто буде виробляти і того, з чого будуть виробляти. Ринок факторів виробництва дає інформацію про рух цін на кожний з них. Ціна - одна з найважливіших умов зміни еластичності попиту по кожному фактору виробництва. Попит більш еластичний на ті фактори, які за інших рівних умов мають більш низьку ціну. Це дозволяє здійснювати взаімозамещеніе, витісняти дорогі фактори виробництва, знижувати витрати виробництва. Високі ринкові ціни викликають зниження попиту і перемикання його на альтернативні фактори виробництва, що мають відносно низькі ціни. Еластичність попиту по кожному конкретному фактору виробництва може змінюватися в залежності: від рівня доходів фірми і попиту свою нею продукцію; можливостей взаимозамещения застосовуються у виробництві ресурсів і факторів; наявності ринків взаємозамінних і взаємодоповнюючих факторів виробництва за прийнятними цінами; прагнення до новацій і т.д. На конкурентних ринках ціни факторів виробництва формуються під впливом як попиту, так і пропозиції. Пропозиція факторів виробництва - це те їх кількість, яка може бути представлено на ринках за існуючими на даний момент цінами. На ринках факторів виробництва попит породжує пропозицію так само, як і на ринках звичайних споживчих благ. Однак ринки факторів виробництва мають суттєві особливості: пропозицію в чому залежить від специфіки кожного конкретного фактора виробництва як економічного блага для здійснення виробничої діяльності з метою отримання доходу; пропозиція обумовлена рідкістю, обмеженістю економічних ресурсів і насамперед таких, як земля, праця, природні копалини ресурси сировини і продукти їх переробки. Обмеженість, рідкість первинних економічних ресурсів і похідних від них факторів виробництва відносна. Вони рідкісні і обмежені в порівнянні з потребою виробництва в них для випуску необхідних в кожен даний момент кінцевих благ. Якби ресурси не були обмежені, вони були б безкоштовними, як повітря, а різноманітні потреби людей були б раз і назавжди повністю задоволені. Відпала б потреба у ринках будь-яких товарів, не потрібна була б економіка, і ніхто б не замислювався про її потреби. Однак люди невпинно і зацікавлено відстежують показники кількості придатних до використання земель і ціни цього використання, тобто показники: кількості трудових ресурсів, рівня їх зайнятості та оплати праці; кількості видобутого сировини і цін у цій області. На підставі цих та зв'язаних з ними показників виявляється динаміка, складаються прогнози, змінюється структура виробництва, а іноді й економіки в цілому. Це означає, що пропозиція факторів виробництва відчуває на собі дію закону рідкості, обмеженості ресурсів. У цьому полягає найважливіша особливість всіх ринків, і зокрема ринку пропозиції будь-якого фактора виробництва. На ринках виявляється, що пропозиція кожного конкретного фактора виробництва має різну еластичність. Першопричиною тут також виступає закон обмеженості, рідкості ресурсів, хоча можуть мати місце і впливу інших факторів. Так, наприклад, пропозиція землі найчастіше невідповідно, бо в кожен даний момент її розміри фіксовані, альтернативного, що заміняє землю ресурсу не існує, вона являє собою унікальне, невідтворювані економічне благо. Практично непоновлювані в часі і копалини ресурси сировини, але їхня пропозиція більш еластично, якщо знайдені альтернативні, взаємо-замінні, в тому числі штучні, види сировини і матеріалів. Кіль-кість трудових ресурсів також в кожен даний момент фіксоване і змінюється досить повільно. Але еластичність пропозиції праці робочої сили може залежати від конкретної економічної ситуації, реалізації можливостей повної зайнятості за даних доходи та рівень заробітної плати. Розглянемо більш детально ринки основних факторів виробництва: капіталу, землі та праці. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||