| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.1. Фінансові активи та зобов'язання | ||
|
Під фінансовим активом розуміється будь-який актив, який є: коштами (трактуються в широкому сенсі як кошти в касі, на розрахункових, валютних і спеціальних рахунках); пайовою інструментом , випущеним іншою компанією (це паї та акції, які уособлюють собою підтверджене право власності на частку в чистих активах компанії (тобто активах, очищених від за-боргованості кредиторам); договором, що надають іншій стороні право на: а) отримання грошових коштів або фінансових інструментів від першої сторони (наприклад, дебіторська заборгованість, векселі до отримання, довго-і короткострокові фінансові вкладення) або б) обмін на інший фінансовий інструмент з першою стороною на потенційно вигідних умовах (наприклад, колл -опціон у власника опціону, тобто особи, купив опціон). Під фінансовим зобов'язанням розуміється будь-яка обов'язок за договором: а) надати грошові кошти або інший фінансовий актив іншій компанії (наприклад, кредиторська заборгованість), б) обміняти фінансові інструменти з іншою компанією на потенційно невигідних умовах (наприклад , колл-опціон як зобов'язання передплатника, тобто особи, що опціон). Потенційна вигідність (невигідність), що згадується у визначенні фінансових активів і зобов'язань, означає наступне. Опціон на акції передбачає можливість різних дій з боку емітента і утримувача опціону залежно від кон'юнктури ринку. Емітент опціону на акції бере на себе зобо-будівництві продати держателю опціону певну кількість акцій у домовлений час і за обумовленою ціною. У свою чергу, власник опціону має право купити ці акції. Таким чином, залежно від того, як співвідносяться поточна ринкова ціна акцій і ціна виконання (тобто ціна, зазначена в опціоні), дії і фінансові наслідки для емітента та власника опціону можуть бути різними. Якщо ціна виконання нижче поточної ринкової ціни, держателю опціону вигідно реалізувати своє право, тобто виконати опціон і купити акції; якщо співвідношення цін зворотне, то опціон не буде виконано. Саме перша ситуація, тобто потенційна можливість отримати дохід, є стимулом для придбання опціону. Що стосується інтересу емітента (передплатника опціону), то він полягає, зокрема, в залученні коштів від продажу опціонів. Тут має місце потенційна вигідність для власника опціону (він отримає дохід у вигляді раз] I і - ци між поточною ціною і ціною виконання) і потенційна невигідність ДЛЯ емітента, який несе прямі або непрямі втрати () 1 несприятливої цінової динаміки (передплатник має контрактне зобов'язання обміняти цей фінансовий інструмент на потенційно невигідних умовах, якщо утримувач прийме рішення виконати оп-ціон). Фінансові активи та зобов'язання лежать в основі найважливішої економічної категорії - фінансового інструменту. Згідно МСФЗ 32 під фінансовим інструментом розуміється будь-який договір, в результаті якого одночасно виникають фінансовий актив у однієї компанії і фінансове зобов'язання або пайовий інстру-мент - в іншої. Характеристиці фінансових інструментів буде по-священ наступний параграф цієї глави. В основі багатьох фінансових операцій, зокрема, пов'язаних з мобілізацією джерел фінансування та управлінням інвестиціями на фінансових ринках, лежать цінні папери; більше того, більшість фінансових активів, зобов'язань та інструментів представляють собою цінні папери, торгівля якими здійснюється на фондовому і терміновому ринках. Відомі різні визначення цієї категорії в міжнародній практиці. Згідно ст. 142 ГК РФ цінний папір - це документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. До мають ходіння на території Росії цінних паперів, безпосередньо зачіпають діяльність переважної більшості комерційних організацій, відносяться державна облігація, облігація, вексель, чек, депозитний і ощадний сертифікати, коносамент, акція, приватизаційні цінні папери та інші документи, які законами про цінні папери або у встановленому ними порядку віднесено до цінних паперів (ст. 143 ГК РФ). При передачі цінного паперу до нового власника автоматично переходять усі засвідчуються нею права в сукупності, в тому числі не-імущественнного характеру, якщо такі маються на увазі виходячи і. <Сутності даного цінного паперу (наприклад, право голосу, невід'ємно пов'язане з звичайними акціями). Цінні папери мають ряд фундаментальних якостей, отли чающих їх від інших видів документів, що мають відношення до имуще тиментом правам. Це пред'являемость, обертаність і ринкове п.. доступність для цивільного обігу, стандартність і серійність, ре гуліруемость і визнання державою, ліквідність, ризик. Дамо коротку їх характеристику (більш детальний виклад даного але проса можна знайти в роботі [Миркин, с. 66-69]). Пред'являемость є однією з основних відмінних особливостей цінних паперів від інших об'єктів цивільних прав, оскільки за загальним правилом при виконанні цивільно-правової угоди не потрібно пред'явлення документа, що підтверджує укладання даної угоди. Обертаємість означає здатність цінного паперу бути об'єктом купівлі-продажу на ринку, тобто виступати специфічним видом товару. Доступність для цивільного обігу виражає здатність цінного паперу бути об'єктом інших цивільних відносин, включаючи відносини позики, дарування, зберігання, успадкування та ін Стандартність означає наявність деякого типового набору реквізитів, їх змісту, способів випуску, обміну тощо, що забезпечує можливість цінному папері виступати в якості товару на фондовому ринку; цьому ж сприяє і серійність. Відсутність обов'язкових реквізитів цінного паперу або її невідповідність встановленою формою тягне її нікчемність, тобто вона не породжує засвідчених нею прав і обов'язків. Цінні папери як товар, який звертається на ринку, об'єкт інвестування і спосіб залучення капіталу в повній мірі є такими лише в тому випадку, якщо вони визнаються державою, яка задає і деякі загальні правила операцій з ними. Ставлення держави до тих або інших документів, які претендують на статус цінних паперів, пояснене і зафіксоване у відповідних нормативних документах, в значній мірі забезпечує довіру публіки до цих документів, стимулюючи тим самим їх оборотність на ринку. Властивість ліквідності також відображає ринковість цінного паперу, означаючи, що за бажання її власник може конвертувати її в гроші. Втрата ліквідності зазвичай тягне прямі збитки для власника цінного паперу. Остання властивість - ризик - означає, що будь-які операції з цінними паперами не є безризиковими, тобто очікуваний дохід не може бути визначеним. У загальній сукупності цінних паперів особливо важливу роль відіграють емісійні цінні папери, до яких відносяться акції та облігації. Саме за допомогою цих інструментів компанії залучають фінансові ресурси для становлення та розвитку бізнесу. Під емісійним цінним папером (security) розуміється будь-який цінний папір, в тому числі бездокументарна, яка характеризується одночасно наступними ознаками (ст. 2 Федерального закону «Про ринок цінних паперів»): закріплює сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню, поступку і безумовному здійсненню з дотриманням встановлених законодавством форми і порядку; розміщується випусками; - має рівні обсяг і строки здійснення прав усередині одного випуску незалежно залежно від часу придбання цінного паперу. З позиції ідентифікації власника виділяють: а) іменні емісійні цінні папери та б) емісійні цінні папери на пред'явника. Емісія іменних цінних паперів передбачає, що інформація про їх власників повинна бути доступною емітенту в формі реєстру власників цінних паперів, перехід прав на які і здійснення закріплених ними прав вимагають обов'язкової ідентифікації власника. У разі емісії цінних паперів на пред'явника перехід прав від одного власника до іншого, а також здійснення закріплених цими паперами прав не вимагають ідентифікації власника. Цінні папери можуть емітуватися в документарній та бездокументарній формах. У першому випадку власник паперу встановлюється на підставі пред'явлення оформленого належним чином сертифіката цінного паперу або, у разі депонування такого, на підставі запису по рахунку депо, у другому випадку - на підставі запису в системі ведення реєстру власників цінних паперів або, у разі депонування цінних паперів , на підставі запису по рахунку депо. При цьому сертифікати цінних паперів даного випуску поміщаються на зберігання в депозитарій або у реєстроутримувача, а права по них відображаються у вигляді запису в обліковому регістрі депозитарію або в реєстраційному журналі реєстроутримувача. Форма випуску цінних паперів визначається проспектом емісії та (або) установчими документами емітента і не повинна суперечити чинному законодавству. Державні та муніципальні цінні папери (government and municipal bonds). Це цінні папери, емітовані державою, її суб'єктами, муніципалітетами. У порівнянні з іншими цінними паперами вони вважаються найменш ризиковими. Основними причинами випуску є прагнення неінфляційного покриття дефіциту національного бюджету, а також реалізація великих інвестиційних проектів, що мають не тільки економічне, а й соціальне значення. Прикладами таких цінних паперів є державні короткострокові зобов'язання (ДКО), державні довгострокові зобов'язання (ГДО), казначейські зобов'язання (КЗ) і облігації внутрішньої валютної позики. Корпоративні облігації (corporate bonds). Це облігації, ви-пускаються іншими емітентами (тобто не державою і муніципали-тами); насамперед маються на увазі акціонерні товариства (АТ). У ре-альної ринкової економіки саме облігаційну позику є найбільш поширеною формою залучення коштів на довгостроковій основі. Згідно з Федеральним законом про акціонерні товариства (ст. 33) АТ має право розміщувати облігації та інші цінні папери, передбачені відповідними правовими актами. Облігація повинна мати номінал, при цьому сумарна номінальна вартість випущених товариством облігацій не повинна перевищувати розмір статутного капіталу товариства або величину забезпечення, наданого йому третіми особами для мети емісії облігаційної позики. Випуск облігацій допускається лише після повної оплати статутного капіталу товариства. Облігації господарюючих суб'єктів можуть бути іменними та на пред'явника, з виплатою щорічних відсотків і без виплати, з одноразовим строком погашення я погашенням серіями, забезпечені заставою определенцого майна товариства (або третіх осіб) і без забезпечення (облігації без забезпечення можуть емітуватися лише починаючи з третього року існування АТ). Згідно ст. 2 Федерального закону «Про ринок цінних паперів» облігація являє собою емісійну цінний папір, що закріплює право її власника на отримання від емітента облігації в передбачений у ній термін її номінальної вартості або іншого майнового еквівалента. Облігація може також передбачати право її власника на отримання фіксованого в ній відсотка від номінальної вартості облігації або інші майнові права. Доходом по облігації є відсоток і (або) дисконт. У найбільш типовий ситуації облігація являє собою цінний папір, що засвідчує, як правило, внесення її власником грошових коштів на суму, зазначену в облігації та підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін із сплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску. Облігації випускаються іменні або на пред'явника (купонні), процентні або безпроцентні (цільові під товар або послуги), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Належність іменний облігації конкретному власнику, а також її передача або відчуження іншим способом підлягають реєстрації. Зазвичай ці функції виконує уповноважений агент емітента, найчастіше - комерційний банк. Власники іменних облігацій отримують сертифікат - документ, що свідчить про право особи на володіння вказаними в ньому борговими зобов'язаннями. Спеціальний облік облігацій на пред'явника не ведеться. На відміну від акцій облігації господарюючих суб'єктів не дають їх власникам права на участь в управлінні АТ, але проте є привабливим засобом вкладення тимчасово вільних коштів. Це обумовлюється кількома обставинами. По-перше, на відміну від акцій облігації приносять гарантований дохід. По-друге, облігації належать до групи легко реалізованих активів і при необхідності легко перетворюються на готівку грошові кошти. По-третє, виплата відсотків по облігаціях акціонерного товариства проводиться в першочерговому порядку, тобто до нарахування дивідендів по акціях; в разі ліквідації товариства власники облігацій також мають переважне право перед акціонерами. В-чет-верте, інвестування коштів у державні облігації дає певні податкові пільги (дохід по цих цінних паперів не обкладається податком, податок на операції з державними облігаціями стягується в зменшеному розмірі, облігації можна використовувати як заставу при отриманні кредиту та ін.) Дохід за процентними облігаціями виплачується шляхом оплати купонів до облігацій. Виплата може здійснюватися періодично або одноразово при погашенні позики шляхом нарахування відсотків до номінальної вартості. Купон - частина облігаційного сертифіката, яка при відділенні від сертифіката дає власнику право на отримання відсотка (доходу), розмір і дата отримання якого позначені на купоні. За облігаціями цільових позик відсотки не виплачуються, а її власник отримує право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. З метою зменшення впливу інфляційних процесів на ціну облігації можуть випускатися конвертовані облігації (convertible bonds), що дають їх власникам право обміняти їх на звичайні акції того ж емітента на умовах конверсійної привілеї. У числі основних характеристик такої облігації є обов'язкове зазначення дати, починаючи з якої можливий переклад облігації в акцію, і розмір перекладної премії. Остання виражається у відсотках від поточної ціни акції і являє собою суму переплати за право конвертації облігації в акцію. Прибутковість акції і розмір перекладної премії пов'язані прямо пропорційною залежністю. Для інвестора привабливість конвертованих цінних паперів полягає в поєднанні гарантованого доходу і повернення номінальної вартості в момент погашення з можливістю виграшу від приросту курсової ціни цінного паперу. Для емітента випуск конвертованих цінних паперів служить засобом розміщення додаткових звичайних акцій за ціною, що перевищує поточну ринкову вартість. Приклад Акціонерне товариство випустило в 2005 р. 8%-і конвертовані облігації номіналом 500 руб. з терміном погашення в 2015 р. Починаючи з 2010 р. облігація може обмінюватися на 4 звичайні акції номіналом 100 руб. У цьому випадку коефіцієнт конверсії становить 4, а обмін облігації на акції стає вигідним в тому випадку, якщо ринкова ціна акції перевищить 125 руб. (500: 4). Під увагу повинна також прийматися прогнозована величина дивідендів по акціях. Вексель (promissory note) - це ордерний цінний папір, що засвідчує нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель) або іншого вказаного у векселі платника (перекладної вексель) виплатити по наступі передбаченого векселем терміну позначену в ньому грошову суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі бувають за пред'явленням (термін платежу не вказаний, платіж відбувається в момент пред'явлення векселя) і термінові (із зазначенням або точної дати платежу, або періоду від моменту складання векселя, після закінчення якого він повинен бути оплачений, або періоду від моменту пред'явлення векселя, в протягом якого він повинен бути оплачений). Розрізняють векселі прості і переказні. В операції з простим векселем беруть участь дві особи: векселедавець, зобов'язаний сплатити за векселем, і векселедержатель, який має право на отримання платежу. Переказний вексель (тратта) виписується і підписується кредитором (трасантом) і являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату в зазначений термін визначеної у векселі суми третій особі - першому власникові (ремітенту). Переказні векселі набули більшого поширення на практиці. Переказний вексель може бути переданий одним власником іншої за допомогою спеціальної передавальної написи - індосаменту, виконаної индоссантом йа зворотному боці векселя або (при нестачі місця для передавальних записів) на додатковому аркуші - алонжі. За допомогою індосаменту вексель може циркулювати серед необмеженого кола осіб, перетворюючись на засіб погашення боргових вимог. Щоб наказ трасанта мав силу, трасат повинен підтвердити свою згоду провести платіж у вказаний у векселі строк. Така згода називається акцептом, оформляється написом на лицьовій стороні векселя («акцептовано», «зобов'язуюся заплатити» і т. п.) і супроводжується підписом трасата. Найбільш ліквідними є векселі, забезпечені гарантією великих банків у вигляді спеціальної написи на векселі - авалю. Аваль може оформлятися або на лицьовій стороні векселя, або на додатковому аркуші, або у вигляді окремого документа. Особа, яка вчинила аваль, несе разом з боржником солідарну відповідальність за оплату векселя. Перелік реквізитів, які має містити вексель, строго регламентований законодавством, причому відсутність будь-якого з них робить вексель недійсним. Чек (check) являє собою цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю (ст. 877 ГК РФ). Оплата чека здійснюється за його пред'явленні відповідного платнику; при цьому чек підлягає оплаті протягом 10 днів, якщо він був виписаний на території Росії; протягом 20 днів - при його виписці на території країн СНД; протягом 70 днів, якщо він виписаний на території будь-якого іншого держави. Ощадний (депозитний) сертифікат - це цінний папір, що є письмове свідоцтво банку-емітента про внесок грошових коштів, яке засвідчує право вкладника (власника сертифіката, бенефіціара) або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) і обумовлених в сертифікаті відсотків в банку, який видав сертифікат (ст. 844 ГК РФ). Існують наступні види сертифікатів: іменні та на пред'явника; до запитання і строкові (термін обігу за строковими сертифікатами обмежений, як правило, одним роком), серійні і випущені в разовому порядку. Ощадний сертифікат (savings certificate) може бути виданий тільки громадянину Російської Федерації чи іншої держави, що використовує рубль в якості офіційної грошової одиниці. Депозитний сертифікат (certificate of deposit) може бути виданий тільки організації, яка є юридичною особою, зареєстрованою на території Російської Федерації або на території іншої держави, що використовує рубль в якості офіційної грошової одиниці. Акція (share, stock) являє собою часткову цінний папір, що підтверджує право її власника брати участь в управлінні товариством (за винятком привілейованих акцій), у розподілі прибутку товариства та в отриманні частки майна, пропорційної його внеску в статутний капітал, у разі ліквідації цього товариства. Акції випускаються тільки недержавними підприємствами та організаціями і, на відміну від облігацій та інших боргових цінних паперів, не мають встановлених термінів обігу. Купівля акцій супроводжується для інвестора придбанням ряду майнових та інших прав: а) права голосу, тобто права на участь в управлінні компанією (як правило) за допомогою голосування на зборах акціонерів при виборі її виконавчих органів, прийнятті стратегічних напрямків діяльності компанії, вирішенні питань , що стосуються майнових інтересів акціонерів (зокрема, ліквідації або продажу частини майна, емісії цінних паперів та ін.), б) права на участь у розподілі прибутку, а отже, на отримання пропорційної частини прибутку у формі дивідендів; в) права на відповідну частку в акціонерному капіталі компанії і залишку активів при її ліквідації; г) права на обмежену відповідальність, згідно з яким акціонери відповідають за зовнішніми зобов'язаннями компанії лише в межах ринкової вартості належних їм акцій; д) права продажу або поступки акції її власником якій іншій особі; е) права на отримання інформації про діяльність компанії, головним чином тієї, яка представлена в опублікованому річному звіті. Розрізняють такі основні види акцій: іменні та на пред'явника, звичайні (прості) і привілейовані, поширювані по відкритій або закритій підписці. Іменні акції записуються у спеціальному журналі реєстрації, який ведеться в АТ. У ньому містяться дані про кожну іменну акцію, часу її придбання, кількості таких акцій в окремих акціонерів. Рух іменних акцій підлягає обов'язковій реєстрації. Крім того, передача акції іншому власнику вимагає нотаріального оформлення. Що стосується акцій на пред'явника, то в журналі реєстрації фіксується лише загальна їх кількість. Звичайна акція (common share, common stock) дає право на отримання плаваючого доходу, тобто доходу, що залежить від результатів діяльності товариства, а також право на участь в управлінні (одна акція - один голос). Розподіл чистого прибутку серед власників звичайних акцій здійснюється після виплати дивідендів за привілейованими акціями і поповнення резервів, передбачених установчими документами та рішенням зборів акціонерів. Іншими словами, виплата дивідендів по звичайних акціях нічим не гарантована і залежить виключно від результатів поточної діяльності і рішення зборів акціонерів. Привілейована акція (preferred share, preferred stock) - це акція, що дає її власнику переважне (порівняно з власниками звичайних акцій) право на отримання дивідендів, найчастіше у формі фіксованого відсотка і незалежно від фінансового стану фірми, а також на отримання частки в залишку активів при ліквідації товариства. Найчастіше привілейовані акції не дають їх власникам права голосу, однак якщо по закінченні року фірма не в змозі виплатити дивіденди по цих акціях, вони накопичуються кумулятивним чином, а власники акцій можуть отримувати на час додаткові права щодо управління фірмою. Цими обставинами обумовлюється той факт, що привілейовані акції розглядаються як менш ризикові інвестиції, тому необхідна по них прибутковість, як правило, менше прибутковості звичайних акцій. Підкреслимо, що термін «привілейованість» характеризує лише відносини між власниками звичайних і привілейованих акцій; вимоги Лендер і кредиторів завжди мають пріоритет перед вимогами акціонерів будь-якого типу. У світовій практиці відомі різні види привілейованих акцій: кумулятивні, з плаваючою ставкою дивіденду, що підлягають викупу в передбачений час, конвертовані та ін Кумулятивність нарахування та виплати дивідендів означають, що в разі якщо прибутку поточного року недостатньо для виплати дивідендів за привілейованими акціями, невиплачена сума акумулюється і підлягає виплаті в наступні роки в першочерговому порядку по відношенню до виплати поточних дивідендів власникам звичайних акцій. Плаваюча ставка може означати, наприклад, можливість підвищення суми відсотків, виплачуваних по привілейованим акціям, до розміру дивідендів по звичайних акціях, якщо величина останніх встановлена на більш високому рівні. Відносно привілейованих акцій, що підлягають викупу, компанія бере на себе зобов'язання перед їх власниками викупити їх у визначений час. Період викупу може розтягуватися на кілька років. Всі деталі процесу викупу акцій (початок скупки, тривалість періоду скупки, ціна, частка акцій, що підлягають скупці щороку, та ін.) визначаються в умовах випуску акцій даного типу. Привілейовані акції можуть випускатися у вигляді конвертованих акцій, тобто з опціоном конверсії в звичайні акції того ж емітента в певних умовах і пропорції. Ставка дивіденду по конвертованим привілейованими акціями зазвичай нижче ставки по неконвертованих привілейованих акціях, оскільки власник конвертованій акції має додаткову привілей обміняти її на звичайні акції та отримати додатковий дохід у разі, якщо ринкова ціна звичайних акцій в силу складної кон'юнктури ринку зростає. Умови конверсії акцій визначаються завданням або коефіцієнта конверсії (конверсійного співвідношення), або конверсійної ціни. Коефіцієнт конверсії характеризує кількість звичайних акцій, на яке може бути обміняна одна привілейована акція. Конверсійна ціна розраховується діленням номінальної ціни привілейованої акції на коефіцієнт конверсії і являє собою по суті ціну, за якою акціонер може придбати одну звичайну акцію в результаті конверсії. Конверсійну ціну, таким чином, вже можна порівнювати з ринковою ціною звичайної акції, визначаючи доцільність конверсії. Конверсійна ціна зазвичай перевищує ринкову ціну звичайної акції, з тим щоб уникнути передчасної конвертованості акцій. Привілейовані акції можуть випускатися як з номіналом, так і без номіналу. В останньому випадку акція повинна мати ціну відкликання, за якою вона буде врахована в статутному капіталі в балансі. Практика емісії подібних акцій має місце в ряді економічно розвинених країн. Привілейовані акції нерідко трактуються як гібридні цінні папери, оскільки вони одночасно мають властивості звичайних акцій і облігацій. Оплата акцій може здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими матеріальними активами або майновими та іншими правами, що мають вартісну оцінку. Форма оплати, а також обмеження щодо видів негрошових активів, прийнятих в оплату акцій, встановлюються в установчих документах. Вартісна оцінка майна, внесеного в оплату акцій, проводиться за угодою засновників. Приватизаційні чеки (ваучери) були специфічним видом пред'явничих цінних паперів, що використовувалися на початковому етапі приватизації в Росії (так звана чекова приватизація). Їх призначення - безкоштовна передача громадянам майна, акцій і часток об'єктів приватизації. Порядок видачі та обігу цих цінних паперів регулювався Положенням про приватизаційні чеки. Крім визнаних і регульованих державою цінних паперів, на ринку періодично з'являються нетипові фінансові інструменти, які в пресі, а також їх емітентами та розповсюджувачами іменуються цінними паперами. Вони володіють деякими рисами цінних паперів, але по суті не є ними. Це сурогати цінних паперів. Подібні «цінні папери» мали поширення в Росії на початку 1990-х рр.. і використовувалися для вибудовування фінансових пірамід (МММ, хопери, AVVA та ін.) Подібні активи були і на західних ринках; згадаємо про так званих сміттєвих, або непридатних, облігаціях (junk bonds), тобто високоризикових облігаціях з високим рівнем обіцяється прибутковості. Сміттєві облігації випускаються або державами з сумнівною платоспроможністю, або фірмами з поганою фінансовою репутацією (докладніше див: [Брігхем, Га-ПЕНСЬКОЙ, т. 2, с. 63-65]). | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||