| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.5. Фінансові кризи | ||
|
Розвиток світових валютно-кредитних відносин супроводжується спалахами фінансових криз. До утворення світового господарства фінансові потрясіння охоплювали національні системи окремих країн. У минулому столітті вони стали набувати міжнародного характеру. Яскраво виражений міжнародний характер фінансових криз проявився в 30-90-ті роки, що відносяться до нижньої фазі довгої хвилі розвитку ринкової економіки. Значною мірою фінансові кризи стали відображенням відбуваються структурних змін у світовій господарській системі. Можливості фінансових криз закладені в характері форм руху капіталу і у функціонуванні ринку. Угоди на ринках капіталів означають фінансування майбутньої вартості, яку ще належить створити. Тому грошові потоки обслуговують «очікування» майбутніх доходів під час реального розриву між реально існуючої (авансованої) і майбутньою вартістю (прибутком). Це відбувається у зв'язку з тим, що на фінансовому ринку вимоги до власності фінансових активів (інструментів) документально закріплюються задовго до того, як з'явиться власність, здатна приносити дохід. Вимоги оформляються між великим числом учасників ринку, які нерідко задіяні одночасно в багатьох фінансових операціях. Розрив між майбутніми доходами і пошуком ліквідності створює загрозу ризику неповернення коштів кредитору. Оскільки існуюча система страхування ризиків далека від досконалості, то розрив в одній ланці призводить до порушення багатьох інших угод, нерідко призводячи до кризових ситуацій на національних та міжнародних ринках. Під міжнародною фінансовою кризою розуміється глибокий розлад кредитно-фінансових систем в цілому ряді країн, що приводить до різких диспропорцій у міжнародних валютно-кредитних системах і переривчастості їх функціонування. Фінансова криза зазвичай в тій чи іншій мірі одночасно охоплює різні сфери світової фінансової системи. Центром фінансових криз є грошовий капітал, а безпосередньою сферою прояву - кредитні установи та державні фінанси. Розрізняють циклічні і спеціальні міжнародні фінансові кризи. Перші є передвісниками економічних криз виробництва, друга виникають незалежно від економічного циклу під впливом особливих причин. Але й останні зачіпають господарство та зовнішньоекономічні зв'язки шляхом зворотного відображення. Форми прояву фінансових криз. Фінансова криза включає такі явища: - обвальне падіння валютних курсів; - різке підвищення процентних ставок; - вилучення банками в масовому порядку своїх депозитів в інших кредитних установах, обмеження і припинення видач готівки з рахунків (банківська криза); - криза грошового обігу; - боргову кризу. Безліч чинників визначають виникнення і розвиток фінансових криз. Нерідко причини кризи залишаються загадкою. Зазвичай умовою фінансових криз є порушення, неблагополуччя в співвідношенні різних видів активів в певних ланках фінансової системи. Так, при ознаках неблагополучного становища в компанії або нарочито навмисне створеної ситуації акціонери починають скидати акції, що може викликати знижувальну тенденцію в біржових курсах. Коли виникають сумніви в надійності банків, вкладники прагнуть швидше вилучити свої вклади, а так як банки мають обмеженими ліквідними коштами, то вони не можуть відразу повернути значну частину вкладів. В силу взаємопов'язаності елементів господарської системи може початися ланцюгова реакція, що приводить до фінансової кризи. Іноземний капітал йде з країни, одночасно, а може бути раніше, біжить національний капітал. Втеча капіталу з країни призводить до збільшення попиту на іноземну валюту. Навіть високий рівень валютних резервів може виявитися нездатним задовольняти наростаючий попит. Широке використання інформаційної техніки призвело до того, що кризи, що виникають на національних фінансових ринках, швидко набувають міжнародного характеру. В останні десятиліття на внутрішні передумови фінансових криз накладаються зовнішні, пов'язані з величезними потоками капіталу, що перетинають кордони, які здатні підірвати фінансове становище країни у зв'язку з ослабленням державного регулювання. Міровізація руху капіталу, розвиток офшорних операцій, зниження регулюючої ролі держави збільшили можливості проведення чисто спекулятивних дій у світовій фінансовій системі. До них належать операції, переслідують мети одержання надприбутку за рахунок навмисного використання фінансових показників (валютний курс, курси акцій, облікові ставки). Для цього мобілізуються величезні кошти в десятки і сотні млрд дол Можливості для цього є. У світі налічується близько 4 тис. хеджфондів, що спеціалізуються на спекулятивних операціях. Вони зосереджують 400-500 млрд дол ліквідних коштів, які при узгодженості їх дій можуть бути використані в будь-якому центрі для отримання спекулятивного прибутку. За оцінкою МВФ, 5-6 найбільших фондів здатні мобілізувати до 900 млрд дол для нападу на ту чи іншу національну валюту або фондовий ринок. Не всі фінансові центри здатні протистояти такому тиску. Наслідки фінансових криз. Остання чверть минулого століття характеризувалася почастішанням фінансових криз. При цьому в країнах, що розвиваються вони траплялися частіше, ніж у розвинених. Так, валютні кризи в 90-і роки відбулися більш ніж в 60 країнах, включаючи 41 країну з ринками,. Найбільш великі потрясіння пережили фінансові системи Бразилії, Мексики, Аргентини, Південної Кореї, країн Південно-Східної Азії, Японії. Накопичення короткострокової заборгованості і значної частини пасивів, забезпечених або індексованих в іноземній валюті, послаблювало стійкість національних грошово-кредитних систем. Великі зовнішні дисбаланси (негативне сальдо платежів, великі платежі за відсотками, висока частка короткострокової заборгованості, переважання зовнішніх пасивів над активами і т.д.) роблять господарство дуже чутливим до зовнішніх змін, включаючи зміни в циклічному розвитку розвинених країн, постійні зміни на міжнародних фінансових ринках і в структурах обмінних курсів провідних валют. Фінансова криза чинить негативний вплив на сектор матеріального виробництва та на накопичення капіталу. Найгострішою проблемою стає зайнятість робочої сили. У ході розвитку криз у 90-ті роки уражені ним країни втрачали до 14% свого ВВП на річному рівні, і для відновлення докризового рівня економічного зростання було потрібно до шести років. Кризи викликали збільшення дефіцитів платіжних балансів в кризових країнах більш ніж на 2% ВВП у порівнянні з некризовому країнами. Кризи 90-х років негативно позначилися на розвитку виробничого та грошово-кредитного секторів світового господарства. Різке скорочення виробництва в кризових господарствах призводило до зменшення темпів зростання зовнішньої торгівлі та загострення конкуренції через зміни валютних курсів. Фінансові кризи показали необхідність перебудови світової фінансової системи, введення більшої відкритості, поліпшення звітності, зміцнення національної економічної політики. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||