3.3. Фінансові ринки та інститути в контексті діяльності фірми
Фінансові ринки є одним з ключових елементів сучасних фінансів і грають, як мінімум, троякую роль. По-перше, саме на цих ринках великі фірми знаходять додаткові джерела фінансування. По-друге, за допомогою фінансових ринків (точніше, індикаторів, формованих на ринках) здійснюється інформування громадськості та бізнесу про стан справ у великих бізнес-структурах. По-третє, активи, що обертаються на цих ринку, служать об'єктами та інструментами інвестування, спекулювання, страхування і хеджування для багатьох компаній. Саме тут має місце акумулювання пропозицій щодо інвестування та фінансування, пошук і зведення разом конкретних фінансових реципієнтів та донорів, причому відкритість ринку більшою чи меншою мірою сприяє оптимізації грошових потоків. Як будь-який ринок, фінансовий ринок призначений для встановлення безпосередніх контактів між покупцями і продавцями фінансових ресурсів. Прийнято виділяти кілька основних видів фінансових ринків; одна з можливих класифікацій наведена на рис. 3.3.
Рис. 3.3. Варіант класифікації фінансових ринків
Валютний ринок (foreign exchange market, forex market) являє собою ринок, на якому відбуваються валютні угоди. Основою цього ринку є банки та інші кредитно-фінансові установи.
Ринок грошових коштів (money market) являє собою ринок, на якому звертаються активи з термінами погашення не більше року.
Ринок золота (gold market) - це ринок, на якому відбуваються готівкові, оптові та інші операції з золотом, в тому числі зі стандартними золотими злитками. Основний обсяг операцій з фізичним золотом здійснюється між банками і спеціалізованими фірмами; ф'ючерсна й опціонна торгівля золотом сконцентрована на термінових біржах.
Ринок капіталу (capital market) являє собою ринок, на якому акумулюються і звертаються довгострокові капітали та боргові зобов'язання. Це основний вид фінансового ринку в умовах ринкової економіки, за допомогою якого компанії вишукують джерела фінансування своєї діяльності. Він може бути поділені на ринок пайових цінних паперів (stock market) і ринок позичкового капіталу (bond market, credit market).
Найважливішим сегментом ринку капіталу є ринок капітальних фінансових активів, до якого відносяться ринки часткових і боргових цінних паперів, тобто відповідно акцій і облігацій. Ринок капітальних фінансових активів підрозділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок цінних паперів (primary market) являє со-бій ринок, обслуговуючий випуск (емісію) та первинне розміщення боргових і пайових цінних паперів. Саме на цьому ринку компанії отримують необхідні фінансові ресурси шляхом продажу своїх цінних паперів. Вихід компанії на ринок зі своїми цінними паперами можливий лише за умови включення її до лістингу даної біржі, що, в свою чергу, передбачає виконання компанією низки умов у відношенні кількості акцій в обігу, капіталізації, рівня прибутку та ін Вторинний ринок (secondary market) призначений для звернення раніше випущених боргових і пайових цінних паперів. На вторинному ринку компанії не отримують фінансових ресурсів безпосередньо, однак цей ринок є винятково важливим, оскільки дає можливість інвесторам при необхідності отримати як грошові кошти, вкладені в цінні папери, так і дохід від операцій з ними. Можливість перепродажу цінних паперів заснована на тому, що початковий інвестор вільний у своєму праві володіти і розпоряджатися цінними паперами і може перепродати їх іншому інвестору. Існування вторинного ринку саме по собі стимулює діяльність первинного ринку.
Ринок цінних паперів (securities market), як узагальнене поняття ринків капітальних фінансових активів і похідних цінних паперів (або деривативів), в свою чергу поділяється на біржовий і позабіржовий, терміновий і спотовий.
Біржовий ринок є ринок цінних паперів, що формується фондовими біржами. Порядок участі в торгах для емітентів, інвесторів і посередників визначається самими біржами. Внебірже-мій ринок призначений для обігу цінних паперів, які не отримали чопуска на фондові біржі. На біржовому ринку обертаються цінні оумагі, що пройшли лістинг, тобто отримали допуск до офіційної торгівлі на біржі. Оскільки умови отримання біржовий котирування встановлюються самою біржею і для деяких емітентів можуть бути досить складними, існує позабіржовий ринок (over-the-counter stock market), на якому обертаються цінні папери, що не котируються на фондових біржах. Позабіржовий ринок може бути досить об'ємним. Так, в США в 2000 р. на позабіржовому ринку NASDAQ торгувалися акції 4734 компаній, а загальна ринкова капіталізація склала 7,4 трлн дол (для порівняння: загальна ринкова капіталізація компаній, котирувалися акції на найбільшій у світі Нью-Йоркській фондовій біржі в 2000 р., склала 11200000000000 дол) [Reilly, Brown, p. 121]. Позабіржові ринки призначені для операцій з цінними паперами компаній, які, зокрема, працюють у сфері нових технологій; оскільки подібного бізнесу властивий підвищений ризик у відношенні як обіцяється (очікуваної) прибутковості, так і са-мого факту існування бізнесу, позабіржовий ринок має суттєво іншою характер.
На єнотова ринку (spot market) обмін активів на грошові кошти здійснюється безпосередньо під час операції; на терміновому ринку (forward market) здійснюється торгівля терміновими контрактами, що передбачають поставку базових активів у майбутньому. Терміновий ринок залежно від виду торгованих на ньому фінансових інструментів, у свою чергу поділяється на кілька сегментів: форвардний, ф'ючерсний, опціонний ринки і ринок свопів.
Для фінансового менеджера типовий виробничо-комерційної фірми найбільший інтерес представляють ринки цінних паперів, оскільки, по-перше, тут відбуваються основні операції з цінними паперами компаній, по-друге, саме положення цінних паперів даної компанії на цьому ринку служить індикатором успішності її діяльності з боку інвесторів, по-третє, ринок цінних паперів є основним джерелом додаткового фінансування діяльності компанії (нагадаємо, що компанія-емітент залучає фінан-нансування на первинному ринку; що стосується вторинного ринку, то від зміни цін на ньому доходи отримують не емітенти цінних паперів, а професійні учасники ринку).
Організація взаємодії між учасниками ринку цінних паперів, тобто його функціонування, здійснюється за допомогою фондових бірж, що займають ключове місце в системі інфраструктурних організацій ринку. Фондова біржа є основним організованим фінансовим ринком, тобто місцем, де здійснюються операції з цінними паперами, а процес ціноутворення відбувається стихійно. В даний час в світі налічується близько 150 фондових бірж. Найбільш великі з них - Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська. Для попадання в лістинг солідної фондової біржі фірма повинна відповідати критеріям, визначеним самої біржею. Ці критерії стосуються обсягу і стабільності генерування прибутку, кількості емітованих акцій, обсягу ринкової капіталізації, числа акціонерів.
До фінансових інститутів відносяться банки, ощадні інститути (каси), страхові та інвестиційні компанії, брокерські і біржові фірми, інвестиційні фонди і т. п. Фінансовий інститут покликаний забезпечити узгодження різних потреб збережу-телей і позичальників . Перші зацікавлені насамперед у надійному і відносно безризиковому розміщенні власних коштів, подразумевающем ліквідність, тобто легкість доступу до своїх грошових коштів у разі потреби, і отримання довгострокового доходу за прийнятною ставкою; друга - у можливості мобілізації грошових коштів у необхідному обсязі для здійснення різних інвестиційних програм і поточних витрат.
До основних функцій фінансових інститутів можна віднести, по-перше, заощадження фінансових ресурсів і, по-друге, власне посередництво, тобто організацію передачі коштів від постачальників фінансових ресурсів до їх одержувачів.
Інвестиційний інститут, як різновид фінансового інституту, являє собою юридична особа, створена в будь допустимої законодавством організаційно-правовій формі. Він може здійснювати свою діяльність на ринку цінних паперів як посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду.
Стан фінансового ринку характеризується за допомогою сісці альних індикаторів. Зокрема, широку популярність у фінансовому світі має ставка ЛІБОР (London Interbank Offered Rate, LIBOR), що представляє собою ставку пропозиції (продавця) на Лондонському міжбанківському ринку депозитів і що є найважливішим орієнтиром процентних ставок на міжнародному ринку позикових капіталів.
У всіх країнах з розвиненим ринком цінних паперів для визначення загальної тенденції в зміні курсів акцій застосовуються так звані фондові індекси. Найбільш відомими з них є: в США - індекс Доу-Джонса1 (Dow Jones Industrial Average) і індекс «Стандард енд Пурс» (Standard & Poor's 500 Stock Price Index, S & P); у Великобританії - індекси Футсі (Financial Times Stock Indices, footsie); в Японії - індекс Ніккей (Nikkei 225 Index); в Канаді - індекс Торонтонської фондової біржі (TSE 300 Composite Index).
Крім фондових індексів, одним з найважливіших елементів кваліфікованого інформаційного забезпечення учасників фондових ринків, особливо в плані розвитку практики портфельних інвестицій, відіграють системи рейтингування облігацій. В економічно розвинених країнах функціонують спеціалізовані агентства, зайняті в тому числі обробкою й аналізом даних фондових ринків і розробкою різного роду рейтингів цінних паперів за рівнем ризику і прибутковості. Рейтинги дозволяють робити судження про інвестиційну привабливість облігацій і рівні ризику, пов'язаному з конкретним облігаційних позикою, що потрапили в поле зору агентства. Тому наведені агентствами класифікації цінних паперів допомагають інвесторам формувати портфелі з устраивающими їх характеристиками. До числа найбільш авторитетних систем рейтингування відносяться рейтинги, надані агентствами Moody's і Standard & Poor's (докладніше див: [Ковальов, 2007 (a)]).