Формування портфеля цінних паперів
Проблеми формування портфеля цінних паперів займають одне з провідних місць у сучасній економічній теорії та практиці, що зумовлено їх актуальністю в умовах розвинутого ринку. Однак умови російської економіки не дозволяють повною мірою застосовувати загальні положення теорії портфельного інвестування і сформований на Заході арсенал інвестиційних стратегій.
У зв'язку з цим при визначенні основ формування фондового портфеля неминуче доводиться обмежуватися використанням лише тих аспектів портфельної теорії, які можуть бути в якійсь мірі адаптовані до російської дійсності, і враховувати специфічні форми прояву різних факторів, воздей-ствующих на вибір цінних паперів для портфельного інвестування в російській економіці.
До основних факторів, що визначає формування фондового портфеля, можна віднести:
пріоритети цілей інвестування, реалізація яких обумовлює вибір конкретного типу інвестиційного портфеля;
ступінь диверсифікації інвестиційного портфеля;
на необхідності забезпечення необхідної ліквідності портфеля;
рівень і динаміку процентної ставки;
рівень оподаткування доходів за різних фінансових інструментах.
Відповідно з метою інвестування формування портфеля цінних паперів може здійснюватися на основі різного співвідношення прибутку і ризику, характерного для того чи іншого типу портфеля. Залежно від обраного типу портфеля здійснюється відбір цінних паперів, що володіють відповідними інвестиційними властивостями. Умови вітчизняного фондового ринку, що характеризується нестабільною кон'юнктурою, різкою зміною котирувань, високим рівнем ризику, а також браком якісних цінних паперів, визначають невелику різновид портфелів порівняно з країнами з розвиненою ринковою економікою та їх специфіку. Так, кращим об'єктом портфельного інвестування тривалий час були державні цінні папери. При цьому, якщо в розвинених країнах державні цінні папери формують кон-серватівний портфель, який є високонадійним, але нізкодо вихідним, то портфель, наприклад, ДКО, що забезпечували високу до-ходность, не відповідає загальноприйнятим характеристикам консерв-ватівного портфеля.
Портфелі цінних паперів, побудовані за принципом диверсифікації, припускають комбінацію з досить великої кількості цінних паперів з різноспрямованою динамікою руху курсової вартості (доходу). Така диверсифікація може носити галузевий або регіональний характер, а також проводитися за різними емітентам. Диверсифікація, покликана знизити інвести-ційних ризики при забезпеченні максимальної прибутковості, заснована на розходженнях у коливаннях доходів і курсової вартості цінних паперів.
Ефект зайвої диверсифікації характеризується перевищенням темпів приросту витрат щодо її здійснення над темпами приросту дохідності портфеля, що пов'язано із зростанням складнощів якісного портфельного управління при збільшенні кількості цінних паперів, збільшенням імовірності придбання неякісних цінних паперів, зростанням витрат по відбору цінних паперів, з купівлі дрібних лотів цінних паперів та іншими негативними явищами.
Слід зазначити, що оскільки в реальній господарській практиці підприємства функціонують в рамках однієї господарської системи з притаманними їй закономірностями і взаємозв'язками, при моделюванні можливо більш безризикового портфеля слід ана-лизировать не тільки якості окремих видів цінних паперів, але і кореляцію між ними. При цьому відповідно до портфельної теорією найменший ризик досягається у разі формування портфеля з акцій, рух курсів яких демонструє негативну кореляцію.
У умовах вітчизняного фондового ринку використання принципу диверсифікації активів за галузевою ознакою суще-ного обмежено через незначної кількості обертаються на ньому цінних паперів прийнятної якості і розподілу їх по секторах економіки. Так, акції, що котируються в російській торговій системі, представляють лише шість секторів економіки, причому близько 80% всіх акцій припадає на частку нафтогазового комплексу. У зв'язку з цим в російській практиці складно застосовувати й інше правило роботи з портфелем цінних паперів на розвинених фондових ринках, поєднане з принципом диверсифікації - перегляд складу портфеля не рідше одного разу на три - п'ять років.
Специфіка російського ринку акцій виявляється і в тому, що йому властиве внутрішнє структурний поділ залежно від лик-відіості акцій. Крім значних відмінностей у ліквідності акції різних ешелонів характеризуються різною траєкторією руху курсів. Так, існує досить висока кореляція курсів акцій, що входять в один ешелон, і, навпаки, істотно нижча, а нерідко і негативна кореляція акцій різних ешелонів. Це створює певні передумови для ефективної з позицій зниження ризику диверсифікації портфеля, елементами якого можуть виступати акції різних ешелонів.
В умовах значних відмінностей ступеня ліквідності вимога забезпечення ліквідності портфеля цінних паперів стосовно російських корпоративних цінних паперів найбільшою мірою може бути досягнуто при формуванні портфеля з акцій, активно звертаються в російській торговій системі і на Московській міжбанківській валютній біржі. При цьому важливою умовою є придбання зазначених цінних паперів за низькими цінами. Це пов'язано з тим, що ринок корпоративних цінних паперів характеризується наявністю високих спредів в цінах купівлі і продажу акцій навіть по найбільш торгованих цінних паперів. Очікуваний дохід від зростання курсової вартості акцій може бути нівельований високим спредом при їх реалізації на ринку.
Рівень очікуваного доходу за цінними паперами, як відомо, знаходиться в зворотній залежності від рівня процентної ставки, що визначає важливість врахування можливих змін цього показника при формуванні інвестиційного портфеля. Ставка позичкового відсотка є важливою складовою норми поточної прибутковості по - фінансових інвестиціях, яка встановлює економічну кордон прийнятності розглянутих цінних паперів. Тому ризик підвищення процентної ставки може викликати необхідність коригування фондового портфеля.
Одним їх чинників, що впливають на формування інвестиційного портфеля, є рівень оподаткування доходів по окремих фінансових інструментах. Якщо за доходами від акцій ставка оподаткування є єдиною, то по державних і муніципальних цінних паперів можуть встановлюватися податкові пільги. Наявність таких податкових пільг може створити достатню мотивацію для включення відповідних фінансових інструментів до складу формованого портфеля, формування таких різновидів фондових портфелів, як портфель цінних паперів, освоєння-бождение від податку, портфель державних і муніципальних цінних паперів.
Сформований з урахуванням всіх розглянутих факторів портфель цінних паперів підлягає сукупної оцінки за критеріями прибутковості, ризику і ліквідності, яка має показати, чи відповідають його характеристики заданому типу портфеля. При необхідності посилити цільову спрямованість портфеля за окремими критеріями в нього вносяться певні корективи.