1.4. Функції і завдання фінансового менеджера
Відомі варіації у формулюванні суті та змісту другий стратегії, особливо коли мова йде про лістингових компаніях. Неак-центірованіе уваги на поточному прибутку говорить про те, що вкладення капіталу переслідує довгострокові цілі; іншими словами, в перші роки навіть можливий збиток, який у міру становлення бізнесу, як очікується, зміниться стійко генерується прибутком. Це означає, що при обгрунтованої стратегії інвестування і правильно поставленої рекламі бізнесу може рости його капіталізація (тобто сукупна ринкова ціна акцій), незважаючи на те що сьогочасної віддачі від інвестицій не спостерігається. Тут ринкові очікування домінують над поточними прибутками.
Нескладно зрозуміти, що в типовому варіанті, коли немає у вигляді фірма-одноденка, власники і топ-менеджери фірми прагнуть знайти якийсь компромісний варіант між прибутковістю довгостроковій і короткостроковій; в результаті формулюється, а в разі великої акціонерної компанії і публічно оголошується місія фірми, її інвестиційна та фінансова політика в різній часовій перспективі. Це стратегічний аспект управління фірмою. Що стосується поточної діяльності, то управління нею здійснюється відповідно до впорядкованим набором цілей (деревом цілей), орієнтованим на бізнес в цілому, окремі його сегменти, центри відповідальності, лінійних керівників та ін При цьому можуть відокремлюватися ринкові, фінансово-економічні, виробничо- технологічні та соціальні цілі.
До перших належить забезпечення сприятливої динаміки ключових ринкових індикаторів "! Прибутку, ринкової капіталізації, доходу (прибутку) на акцію, рентабельності власного капіталу та ін; до других - заняття ніші на ринку продукції, завоювання певної частки на цьому ринку, забезпечення заданого темпу зростання майнового потенціалу та (або) прибутку та ін; до третіх - забезпечення рента-бельності окремих виробництв і підрозділів, зниження собі-вартості продукції, забезпечення достатнього рівня диверсифіка-ції виробничої діяльності та ін; до четвертим - забезпечення вимог екологічного та природоохоронного характеру, залучення працівників у процес управління, розробка заходів щодо знижено-нию плинності кадрів і підвищенню привабливості фірми для но-вих працівників та ін Як нескладно помітити, в кожному блоці системи цілепокладання можна бачити цілі, що формуються в термінах фінансів, а тому роль фінансового менеджера як фахівця з управління фінансами фірми важко переоцінити.
Видно, що зазначені цілі не завжди знаходяться у взаємній гармонії, а тому вибір тієї чи іншої мети (або декількох цілей) в якості основної може призводити до розстановки різних акцентів на тих чи інших функціях фінансового менеджера. Одним з можливих підходів до ідентифікації місця фінансового менеджера в управлінській структурі і напрямків його діяльності є формулювання ключових питань, відповідь на які він як раз і повинен знаходити. Відповідно до цього підходу основними сегментами діяльності фінансового менеджера є:
- загальний фінансовий аналіз та планування, в рамках яких здійснюються формулювання загальної фінансової стратегії, конкретизація і деталізація в різних розрізах узагальнюючих цілей, оцінка місця фірми на ринках продукції і факторів виробництва, контроль за динамікою цільових індикаторів (ключове питання: «Сприятливо Чи становище підприємства на ринках благ і факторів виробництва і які заходи сприяють його непогіршення!");
поточне управління грошовими коштами, в рамках якого здійснюються фінансування поточної діяльності та організація грошових потоків, що мають на меті забезпечення платоспроможності підприємства та ритмічності поточних платежів (ключове питання: «Чи забезпечують грошові потоки ритмічність платіжно-розрахункової дисципліни!» у,
управління фінансовою діяльністю, що забезпечує рентабельну роботу в середньому (ключове питання: «Чи ефективно функціонує підприємство в середньому?");
управління інвестиційною діяльністю, яка розуміється в широкому сенсі як інвестиції в так звані реальні активи та інвестиції у фінансові активи (ключове питання: «Куди вкласти фінансові ресурси з найбільшою ефективністю?");
управління джерелами фінансових ресурсів як область діяльності управлінського апарату, що має на меті забезпечення фінансової стійкості підприємства (ключове питання: «Звідки взяти необхідні фінансові ресурси?").
Сформульовані п'ять ключових питань визначають саму суть роботи фінансового менеджера: 1) аналітична оцінка положе-ня фірми в конкурентному середовищі; 2) управління грошовими потоками в контексті поточних взаєморозрахунків з контрагентами; 3) розробка заходів щодо забезпечення стабільної прибутковості та достатнього рівня рентабельності; 4) фінансове обгрунтування інвестиційної діяль-ності фірми; 5) управління джерелами фінансування. Можливі й інші варіанти відокремлення найважливіших сфер діяльності фінан-сового менеджера.
Більш детальне структурування виконуваних фінансовим менеджером функцій нескладно зробити, маючи на увазі наступні обставини: по-перше, будь-яке підприємство не є ізольованим - воно змушене взаємодіяти з навколишнім його економічним середовищем, по-друге, всі основні об'єкти уваги фінансового менеджера в узагальненому поданні систематизовані в бухгалтерській (фінансової) звітності (перш за все мається на увазі баланс як найкраща фінансова модель підприємства).
Перше з зазначених обставин зумовлює коло функцій, пов'язаних з аналізом і плануванням фінансового становища підприємства, оцінкою його поточного та перспективного положень на ринках капіталу і продукції, оцінкою його взаємин з Державою, власниками, контрагентами, працівниками. Крім того, оскільки підприємство не може чинити вирішальний вплив на навколишнє середовище (навпаки, воно знаходиться під її впливом), а динаміка цього середовища може характеризуватися періодичними сплесками, коли настало стан середовища істотно відрізняється від попереднього в короткочасному або довгостроковому аспектах (зміна законодавства, інфляція, форсмажорні обставини тощо), очевидно, що коло завдань і функцій фінансового менеджера не обмежується рутинними , регулярно виконуваними діями (управління дебіторами, інвестиціями, грошовими коштами та ін.), але розширюється за рахунок специфічних дій, таких як управління фінансами в умовах інфляції, в кризовий період, в умовах суттєвої реорганізації бізнесу, в умовах ліквідації бізнесу.
Рис. 1.4. Статичний уявлення балансу
Можна ідентифікувати різні розрізи в балансі, якраз і дозволяють відокремити окремі функції і завдання фінансового менеджера.
1. Вертикальний розріз по активу. Умовно відокремлюються розділи I і II, т. е . це завдання з управління активами (ресурсним потенціалом). Сюди відносяться такі завдання: визначення загального обсягу ресурсів, оптимізація їх структури, управління вкладеннями у необоротні активи (у тому числі за видами: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та ін.) , управління виробничими запасами, управління дебіторською заборгованістю, управління грошовими коштами та ін
Вертикальний розріз по пасиву. Умовно відокремлюються розділи III, IV і V, тобто це завдання з управління джерелами фінансування. Сюди відносяться такі завдання: управління власним капіталом, управління позиковим капіталом, управління короткостроковими зобов'язаннями, оптимізація структури джерел фінансування, вибір способів мобілізації капіталу, дивідендна політика та ін
Фінансові рішення довгострокового характеру. Умовно відокремлюються розділи I, III і IV, тобто це завдання з управління інвестиційними програмами, що розуміються в широкому сенсі: а) яким чином розвивати основний компонент ресурсного потенціалу підприємства - його матеріально-технічну базу; б) з яких джерел (прибуток, додаткові вкладення власників, залучення довгострокових позикових коштів і т. п.) може бути профінансовано це розвиток? Таким чином, сюди відносяться дві основні задачі: обгрунтування інвестиційних проектів і програм та управління капіталом (забезпечення фінансової стійкості підприємства).
Фінансові рішення короткострокового характеру. Умовно обо-собляются розділи II та V і ідентифікуються взаємозв'язку інвести-ційно-фінансового характеру між статтями цих розділів, тобто формулюються і вирішуються завдання з управління поточною фінансовим-вої діяльністю, включаючи управління ліквідністю і платежеспо-можності. З позиції кругообігу і трансформації грошових коштів поточна діяльність означає надходження виробничих запасів з одночасним виникненням (як правило) кредиторської заборгованості і подальшу трансформацію запасів у незавершена-ве виробництво, готову ^ продукцію, дебіторську заборгованість, грошові кошти. Іншими словами, сюди відносяться завдання з управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.