2.5. ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ. ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГРЕС І ЙОГО КРИТЕРІЇ
Якщо уявити економічну систему у вигляді такого "скринь-ка", то на вході в нього будуть природні ресурси, а на виході - готовий продукт. Чому? Тому що економіка є функци-ОНДР підсистемою суспільства, перетворюючої природні ре-сурси в матеріальні блага та послуги, що задовольняють гро-ні потреби (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Зв'язок природних ресурсів та економічної системи
Однак для функціонування економічної системи одних природних ресурсів недостатньо. Необхідно використовувати і так звані економічно ресурси: праця і грошові кошти, інформаційні ресурси і засоби виробництва, в які включаються і перетворені природні ресурси у вигляді палива, земельних угідь та ін Якщо природні ресурси є зовнішніми стосовно економічній системі, то економічні - внут-реннімі компонентами самої системи (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Роль економічних ресурсів у суспільстві
Можна виділити зовнішні та внутрішні критерії функціонування економічної системи. Зовнішнім критерієм є ступінь задоволення суспільних потреб, внутрішнім - вели-
Рис. 2.3. Кругообіг ресурсів, товарів, послуг і грошей
чину витрат ресурсів. Вони тісно взаємопов'язані: з одного боку, зростання потреб викликає необхідність розвитку виробництва, яке веде до появи нових штучних матеріалів, джерел енергії, засобів виробництва, що розширюють діапазон застосовуваних ресурсів, з іншого - зростання потреб, обмеженість ресурсів спонукають до їх всебічної економії, що відповідає внутрішнім критерієм.
Постійна необхідність задоволення потреб вимагає повторення процесу виробництва знову і знову. Тому економічна система функціонує в режимі відтворення. Оскільки продукти та послуги виробляються в товарній формі, то в кожній економіці назустріч один одному рухаються два потоки: товари та гроші (рис. 2.3).
Як видно з рис. 2.3, підприємства виробляють товари і послуги і направляють їх на ринки продуктів, одночасно закуповуючи природні та економічні ресурси на ринку ресурсів. Домашні господарства купують товари та послуги і поставляють на ринки ресурсів робочу силу. Держава для утримання свого сектора економіки закуповує товари та послуги на продуктових ринках і ресурси на ринках ресурсів.
Назустріч потоку товарів рухається потік грошових коштів. Серцевиною його є кредитно-грошова система держави, яка накопичує, розподіляє і перерозподіляє гроші. За допомогою цієї системи держава акумулює частину грошових коштів підприємств і домашніх господарств у формі податків, грошей на рахунках державних банків. Витрачаються ці кошти на утримання (повне або часткове) освіти, охорони здоров'я, національної оборони, радіо-і телемовлення, пенсії, допомоги безробітним та малозабезпеченим, дотації нерентабельним, але соціально значущих підприємств та інші цілі. Підприємства, отримуючи виручку від реалізованої продукції, витрачають її на оплату праці найманих робітників і службовців, виплату дивідендів, оплату придбаних ресурсів, виплату податків державі і т. д. Домашні господарства отримують доходи у вигляді заробітної плати, відсотка, ренти, прибутку від сімейних підприємств . Вони витрачають грошові кошти на придбання товарів тривалого і короткострокового користування, послуг, у тому числі надаються державою, виплату податків та інші цілі. Крім того, всі суб'єкти економічної системи отримують кредит і повертають його разом з відсотками.
Разом з тим економічна система не тільки функціонує, а й розвивається. Вона має свій початок і свій кінець, переходить в нову систему з іншими якісними характеристиками. Однак якщо компоненти, складові систему, фізично недовговічні (люди старіють, вмирають, зношуються і руйнуються будівлі, споруди, обладнання), то сама система живе значно довше. Це пояснюється здатністю системи до самовідтворення, до постійного оновлення складових її функціональних зв'язків і відносин. Причиною самооновлення і розвитку економічної системи є властиві їй еко-кі протиріччя.
Економічні протиріччя властиві як усій системі, так і складовим її частинах. Вони є різновидом загального діалектичного протиріччя, що висловила взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін системи, які разом з тим знаходяться у внутрішній єдності і взаємопроникненні і виступають джерелом саморуху системи. Але економічні протиріччя мають і свої особливості. По-перше, вони не існують поза суб'єктів господарської діяльності, тобто поза ж-ланій, інтересів і цілей людей. Тому економічні суперечності завжди міжсуб'єктна, тобто виникають між суб'єктами еко-номічного системи. По-друге, вони зводяться до суперечностей між потребами, інтересами і цілями цих суб'єктів. По-третє, економічні протиріччя завжди опосередковані об'єктами діяльності людей: речами, матеріальними і духовними благами. Суперечності системи породжують суперечливі тенденції її розвитку: з одного боку, прагнення до цілісності, з іншого - до відособленості, з одного боку, до централізації, з іншого - до децентралізації.
Найбільш загальним і головним джерелом розвитку економічної системи є протиріччя між зростанням потреб і можливостями їх задоволення. Оскільки потреби ростуть швидше, ніж з'являються засоби їх задоволення, то останні виступають проміжною моментом, а протиріччя - тимчасово Дозволяється та постійно повторюється.
Кожна частина економічної системи має свої внутрішні джерела розвитку - структурно-функціональні протиріччя між елементами і всередині елементів. Так, для продуктивних сил таким джерел є протиріччя між суб'єктивним і об'єктивним факторами виробництва - людиною і технікою. Постійна необхідність задовольняти зростаючі потреби вимагає збільшення масштабів виробництва, підвищення його ефективності. Але це вимога вступає в протиріччя з обмеженими можливостями людини: межами його фізичної сили, швидкості реакції і т.д.
Дозволяється це протиріччя шляхом передачі техніці все більшого числа функцій, залишаючи за людиною найбільш творчі, целеполагающее обов'язки. Для системи виробничих відносин джерелом саморозвитку є протиріччя у відносинах власності між суб'єктами привласнення - відчуження.
До зовнішніх причин розвитку економічної системи відноситься взаємодія між нею і соціальним середовищем, що утворює надбудову над економічним базисом. У надбудову входять політичні, правові, культурні, моральні та інші відносини між людьми. Вони, хоч і є вторинними і похідними від базису, в той же час чинять активний вплив на останній через встановлення цілей економічного розвитку, політичної і правової організації їх виконання, через різні методи управління економічними і соціальними процесами. Активність надбудови і її ведучого ланки - політики - особливо зростає в переломні періоди зміни економічних пріоритетів розвитку системи. Перехід до ринку вимагає створення правової держави, впровадження демократичних форм управління та господарювання.
Розвиток економічної системи лежить в основі економічного прогресу-руху від більш низького економічного стану суспільства до більш високого, що характеризується великим набором і кращим якісним складом випускаються благ і послуг, більш високою ефективністю виробництва. Економічний прогрес в загальному вигляді можна представити таким чином. В основі його лежить розвиток матеріальних продуктивних сил. Удосконалення засобів і організації праці веде до зростання його продуктивності. В результаті збільшується випускається продукт, що дозволяє поліпшувати якість підготовки робочої сили, створювати необхідні умови для розширеного відтворення. Новий матеріально-технічний базис викликає до життя нові знання та навички працівників і змінює існуючий суспільний розподіл праці. Паралельно прогресу техніки і з випередженням його йде розвиток науки, перетворюється на безпосередню продуктивну силу шляхом втілення в нових знаннях людей, більш досконалих технологіях і знаряддях виробництва. Одночасно розширюються обсяг і структура потреб, міняються способи їх задоволення, спосіб життя. Більш високому рівню розвитку про-продуктивних сил відповідає більш складна форма виробниц-дарських відносин. Зростають роль людини у виробництві, уро-вень його кваліфікації і знань, здатність ставити і вирішувати нові виробничі завдання.
Четвертим критерієм економічного прогресу є всебічний розвиток особистості. Економічний прогрес неможливий без творчої енергії людей - виробників матеріальних і духовних благ. Людина є метою і засобом цього прогресу.