| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ | ||
|
Якщо за критерій взяти спосіб господарювання, то можна виділити два типи економічних систем: натуральне і товарне господарство. Останнє можна поділити на просте і ринково організоване. Натуральне господарство відрізняється замкнутим характером виробництва, практично повним самообеспечением всім необхідним. Подібний тип господарства був переважаючим на ранніх етапах розвитку суспільства і брав форми різних громад: первісної, античної, азіатської, німецької, був притаманний патріархальним селянським господарствам і феодальним маєтках. Залишки натурального господарства збереглися і до нашого часу. Просте товарне господарство було притаманне ранній стадії суспільного розподілу і спеціалізації праці у зв'язку з необхідністю обміну і виробництва продукту не для власного споживання, а для обміну. Продукти перетворюються на товари, які виробляються особистою працею і за допомогою засобів виробництва, які є приватною власністю виробника. Надалі, у міру поширення товарного виробництва, воно охоплює всі сфери господарства, стає загальним. Просте товарне господарство перетворюється на ринкову економіку, приймаючу в процесі своєї еволюції різні форми. Слід зазначити, що в марксистській і західної еко-ких теоріях існують різні підходи до виділення еволюційного-них форм економічних систем. Марксистський підхід заснований на вченні про суспільно-економічної формації - історично певному типі суспільства, що базується на певному спо-собе виробництва як діалектичній єдності продуктивних сил і виробничих відносин. В основу градації еко-ких систем К.Маркс поклав відносини власності і систему виробничих відносин і відповідно до цього виділив п'ять формацій (економічних систем): первісно-общинну, рабо-владельческую, феодалізм, капіталізм, комунізм. У світовій економічній теорії найбільшого поширення набули погляди на розмежування економічних систем відповідно до рівня розвитку продуктивних сил. Засновник теорії стадій економічного зростання американський економіст У.Росье-тоу виділяє п'ять видів економічних систем: 1) традиційне суспільство: існувало аж до XVII ст., В основі лежала ручна техніка, переважало аграрне виробництво, продуктивність праці була низька; економічна система "зрушення * відрізняється значним зростанням капітальних вкладень, швидким зростанням продуктивності праці в сільському господарстві, розвитком інфраструктури (дороги, транспорт тощо); суспільство економічної зрілості: швидко ростуть виробниц-ство і його ефективність, розвивається все господарство; суспільство високого масового споживання: виробництво починає працювати переважно на споживача, провідне положення займають галузі, що виробляють предмети тривалого користування. Розподіл економічних систем в залежності від рівня роз-ку техніки і технології здійснювали також такі відомі еко-номістів, як Дж.Гелбрейт, Р.Арон, С.Кузнец та ін Інші вчені виділяють доиндустриальное, індустріальне і постіндустріальне суспільство (Д. Белл, У. Ростоу), многоукладную економіку - соціалізм, комунізм, фашизм (П. Самуельсон). В останні роки досить сильні позиції зайняв цивилизацион-ний підхід. Наведені вище класифікації економічних систем відображають історичні аспекти їх еволюції. Сучасні ж економічні системи доцільно поділяти виходячи з форм власності і способу координації входять до неї елементів. З цієї точки зору виділяють: чистий капіталізм, або економіку вільної конкуренції , планово-директивну модель, або командну економіку, змішану економіку, традиційну економіку. Чистий капіталізм (економіка вільної конкуренції) відрізняється переважанням приватної власності на засоби і продукт виробництва, свободою підприємництва, відсутністю втручання з боку держави у виробничу діяльність господарських одиниць. Тут є безліч покупців і продавців, тому угоди кожного з них не впливають на сукупний попит і сукупну пропозицію. У такій системі інтереси продавців і покупців, виробників і споживачів координує ринковий механізм. Саме йому належить економічна влада, саме він визначає, що виробляти, скільки виробляти і для кого виробляти. Подібна економіка не знає дефіциту. Протилежністю чистому капіталізмові є командна економіка. Назву свою вона отримала через способу управління та координації. Всі рішення, що стосуються виробництва, розподілу продукту, приймаються централізовано і реалізуються по командам, які спускалися згори вниз по ієрархічній драбині управління. "Наверх" йдуть звіти про виконання команди. У цій економічній системі панує державна форма власності. Тому їй властива всеосяжна державна монополія, яка охоплює всі фази виробництва та відтворення, а також жорстке централізоване регулювання всієї економіки. Ринку відводиться формальна роль, оскільки продавці і покупці визначені заздалегідь центром, централізовано встановлюються і ціни. Такий вид економіки був характерний для колишнього СРСР і деяких країн, що взяли за основу планово-директивну модель розвитку. Традиційна економіка існувала в історії людства тривалий час і частково збереглася в окремих країнах, наприклад в Індії. Виробництво тут базується на традиціях і звичаях. Наприклад, у середньовічній індійській селі всі жителі ділилися на касти: священики, воїни, ремісники і слуги. Ніхто не міг вільно вибрати собі професію, а мав успадкувати заняття батька. Звичаї диктували терміни і порядок сільськогосподарських робіт, прийоми ремісників. Технологія виробничого процесу була строго закріплена спеціальними правилами, причому удосконалення заборонялися. Технічний прогрес у таких умовах був неможливий, і тому продуктивність праці залишалася незмінною, як і сотні років тому. Звичаї також встановлювали порядок розподілу та обміну продуктами виробництва. Традици-онная економіка відрізняється високим ступенем консерватизму, так як технічний, економічний прогрес вступає в протиріччя з усталеними звичаями і загрожує стабільності суспільства. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||