| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА ПРО ТАРИФИ І ТОРГІВЛЮ (ГАТТ) | ||
|
Вищим органом ГАТТ є сесії Договірних Сторін. На XVI сесії була створена Рада представників Договірних Сторін - оперативний керівний орган ГАТТ, діючий в перервах між сесіями. Сесії Договірних Сторін проводяться за необхідності, терміни наступної зустрічі визначаються на черговій сесії. Попередній порядок денний сесії готується Секретаріатом. На сесіях договаримся-вающихся Сторін, у Раді представників і комітетах обговорюються поточні питання діяльності ГАТТ. Основною формою діяльності ГАТТ є проведення переговорів (конференцій) і консультацій щодо зниження митних тарифів та інших перешкод у торгівлі. В угоді про проведення кожного чергового «раунду» переговорів визначаються цілі, терміни, склад учасників, механізм, методи самих переговорів, форма відображення домовленості учасників і т.п., причому ці елементи істотно відрізняються від «раунду» до «раунду». У статуті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі закріплені такі основні принципи: 1) багатосторонність зовнішньої торгівлі; 2) застосування загального режиму найбільшого сприяння; 3) зниження митних тарифів та інших (нетарифних) перешкод; 4) взаємність поступок; 5) ведення зовнішньої торгівлі на приватноправовій основі. Підсумкові угоди та документи багатосторонніх торгових переговорів охоплюють такі основні групи питань: 1) зниження митних зборів; 2) регулювання деяких умов торгівлі за окремими групами товарів (молочні продукти, м'ясні продукти, цивільні літаки); 3) розробка деяких правових норм і положень міжнародної торгівлі, що раніше не регулировавшихся ГАТТ; 4) тлумачення і застосування окремих статей ГАТТ. 30 жовтня 1947 в Женеві був підписаний Заключний акт першої тарифної конференції, який включав в себе текст Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Спочатку Угода складалося з трьох частин. Перша частина включала 2 статті: про загальний режим найбільшого сприяння, а також про списках і режим взаємних митних поступок. Друга частина включала 21 статтю, що відносяться до правил торговельної політики, які країни-учасниці зобов'язалися застосовувати в своїх торгових взаєминах. Третя частина складалася з 13 статей і носила процедурний характер. При укладенні ГАТТ малося на увазі, що друга його частина, що відноситься до принципів торгівлі, діятиме тимчасово, до набрання чинності Статуту Міжнародної організації торгівлі. З 1964 р. почала розроблятися додаткова, четверта частина Угоди - «Торгівля і розвиток», яка розглядає питання торгівлі з країнами, що розвиваються. З січня 1968 ця частина Угоди стала офіційною частиною ГАТТ. У 1964-1967 рр.. була проведена VI Тарифна конференція, відома під назвою «раунд Кеннеді». На цій Конференції велися переговори про лінійному зниження тарифів. Спочатку малося намір домогтися зниження тарифів у середньому на 50%. У результаті «Кеннеді раунду» було досягнуто домовленості про лінійному зниження тарифів до кінця 1971 р. в середньому на 35%. За підрахунками економістів, зниження торкнулося міжнародний товарообіг на суму в 40 млрд дол, торгівлю готовими виробами. У вересні 1973 р. на Нараді міністрів країн - учасниць ГАТТ в Токіо було офіційно проголошено відкриття нового, VII раунду торгових переговорів у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Ці багатосторонні торговельні переговори («Токіо раунд») з'явилися найбільш великої за післявоєнний період спробою перегляду і модифікації на багатосторонній основі правових умов ведення міжнародної капіталістичної торгівлі на базі ГАТТ. «Токіо раунд» на відміну від попередніх конференцій Генеральної угоди був найбільш представницьким за кількістю учасників (99 країн в 1978 р.) і тривалим за часом проведення (1973-1979 рр..). Цілями «Кеннеді раунду» і «Токіо раунду» були: подальше зниження ставок митних тарифів (ставок митних зборів); зниження або усунення обмежень у світовій торгівлі і зведення цих заходів під більш ефективний міжнародний контроль; розгляд можливостей узгодженого зниження або взаємного усунення основних перешкод на шляху торгівлі продукцією окремих галузей господарської діяльності (так званий секторальний підхід); ослаблення аграрного протекціонізму; вдосконалення багатосторонньої системи захисних заходів для огородження внутрішніх ринків від надзвичайного імпорту; усунення бар'єрів в торгівлі тропічними товарами . усунення значного числа заходів нетарифного регулювання (торгових обмежень); поширення дії угод на інтелектуальну власність; створення Всесвітньої Торгової Організації (World Trade Organization - WTO) як форуму для вироблення міжнародної політики в сфері торгівлі. У 1980 р. в діяльності ГАТТ в тій чи іншій формі брали участь 139 країн, з них 85 країн - повноправні учасники, 2 - тимчасово приєдналися країни, 30 країн, що отримали політичну незалежність, були учасниками ГАТТ де-факто і 20 країн - як спостерігачі. На країни - учасниці ГАТТ припадало до 85% світової торгівлі. У числі зазначених країн (разом з країнами-спостерігачами) - 24 розви-ті капіталістичні, 108 розвиваються і 7 соціалістичних країн (Куба, ЧССР, СФРЮ, Польща, Румунія, Угорщина, а також Болгарія як спостерігач). СРСР у роботі ГАТТ не брав участі. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||