|
- термін Віденської конвенції 1963 р., що означає будь-яку особу, якій доручено діяти в цьому якості (ст. 1 Конвенції). Глави консульських установ поділяються на чотири класи: 1) генеральних консулів; 2) консулів; 3) віце-консулів; 4) консульських агентів (ст. 9 Конвенції). Визначення найменувань консульських посадових осіб, які не є главами консульських установ, здійснюється відповідно до національного законодавства акредитуючої держави.
Глави консульських установ призначаються акредитуючою державою і допускаються до виконання своїх функцій державою перебування. За умови дотримання положень Конвенції формальності щодо призначення та допущення глави консульської установи визначаються, відповідно, законами, правилами і звичаями акредитуючої держави і держави перебування (ст. 10 Конвенції).
Глава консульської установи здійснює консульські функції на підставі екзекватури. Відповідно до ст. 14 Конвенції, як тільки глава консульської установи допущений, навіть тимчасово, до виконання своїх функцій, держава перебування негайно повідомляє про це компетентні власті консульського округу. Крім того, воно забезпечує вжиття заходів, необхідних для того, щоб глава консульської установи міг виконувати обов'язки за своєю посадою і користуватися перевагами, що випливають з Конвенції.
|