|
Глобалізація виробництва передбачає виробництво в рамках однієї компанії товарів і послуг у різних регіонах земної кулі з метою отримання конкурентних переваг за рахунок національних відмінностей у вартості і якості факторів виробництва. У результаті компанії сподіваються знизити загальний обсяг витрат або поліпшити якість пропонованих продуктів, що дозволить зміцнити їх конкурентоспроможність. Як приклад можна взяти один з останніх літаків компанії «Боїнг». У його виробництві беруть участь 8 японських компаній (постачають частини фюзеляжу, двері, крила); сінгапурська компанія (поставляє компоненти для носового люка); 3 італійських компанії (постачають закрилки), список можна продовжити. У цілому близько 30% вартості Боїнга 777 припадає на компоненти, вироблені іноземними компаніями. У наступній моделі - «Боїнг 787» ця тенденція отримала подальший розвиток: частка комплектуючих, виробництва іноземних компаній у вартості цього літака досягла 65%, з них 35% припадає на 3 великі японські фірми. Така практика з передачі значної частини виробництва комплектуючих пояснюється по-перше, прагненням Боїнга залучити у виробництво кращих в світі виробників даних компонентів. У кінцевому підсумку це підвищує шанси Боїнга на створення кінцевого продукту, що перевершує за своїми характеристиками продукцію конкурентів. По-друге, розміщуючи замовлення закордонним виробникам, Боїнг розраховує підвищити шанси на замовлення від авіаперевізників, що базуються в цих країнах.
Інший приклад щодо створення глобальної мережі виробників - американська компанія Ушо (Візіо) зі штатом у 75 осіб, що стала за 4 роки найбільшим у країні продавцем панельних телевізорів. Вона скоординувала виробництво компонентів в Південній Кореї, Китаї та США, організувала їх збірку в Мексиці і подальший продаж в США.
Зверніть увагу на наступну тенденцію. Якщо перші кроки по створенню глобальних мереж зачіпали насамперед виробничу діяльність, то в сучасних умовах ця тенденція поширюється на сферу послуг: сучасні інформаційні технології дозволяють переносити виробництво послуг до країн з найменшими витратами. Інтернет дозволяє лікарням з США передавати частину операцій з обробки інформації в області радіології в Індію: враховуючи різницю в часі вночі інформація обробляється в Індії, коли американські лікарі сплять, а вранці вони вже мають результати обробки цієї інформації. Багато компаній-виробників софтвера, включаючи ІБМ, зараз привертають індійських інженерів для виконання дизайнерських проектів в США. Різниця в часі дозволяє індійським інженерам проводити налагодження софтвер тестів, складених у США, коли їхні американські колеги сплять, і скоректовані результати пересилаються назад в США і на наступний день їх вже можна використовувати. Такі методи дозволяють скоротити як тимчасові, так і матеріальні витрати на виробництво нових софтвер програм. Інші компанії, від виробників комп'ютерів до банків, переносять функції з обслуговування клієнтів, наприклад, колл-центри, в країни, що розвиваються, де робоча сила дешевша.
У зв'язку з розвитком даної тенденції, на думку ряду експертів, стає неправомірним використовувати такі поняття як «американський» або «японський» продукт. На їх думку результатом розвитку аутсорсингу (в рамках якого все більше виробничих операцій передається різним постачальникам) є створення продукту, глобального за своєю природою, тобто «Глобального» продукту. Однак існують і значні перешкоди, які змушують виробників не надто поглиблювати процес глобалізації виробництва. До них відносяться формальні і неформальні бар'єри в торгівлі між країнами, бар'єри для ПІІ, транспортні витрати, проблеми, пов'язані з економічним і політичним ризиком. Наприклад, державні правила зрештою обмежують можливість лікарень використовувати процедури аутсорсингу при розшифровці результатів аналізів в країнах, що розвиваються, де зарплата рентгенологів нижче.
Проте, глобалізація ринків і виробництва буде продовжуватися. Важливими акторами в цьому процесі є сучасні фірми, чиї дії заохочують процеси глобалізації.
|