| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Місто, ремесло і промисли | ||
|
У Росії не було цехів і гільдій. На чолі міст стояли адміністратори, призначені царем з числа знатних бояр. Збільшення влади феодалів у містах виявлялося, зокрема, в тому, що на противагу «чорному» посаду, тобто частині міста, населеній вільними городянами, ріс "беломестних" посад - феодальні володіння в містах. Городяни добровільно «закладалися» на феодалів, щоб не платити руйнівні податі. До середини XVII в. в Москві на «чорній» землі було 4 тис. посадських дворів, на «білій» - 5 тис. Правда, в середині XVII в. «Білий» посад був ліквідований - все посадськінаселення було оголошено підвладним державі. Безправ'я городян гальмувало розвиток ремесла, яке особливо постраждало від монгольської навали. Монголи руйнували міста, гнали в полон ремісників. У період занепаду ремесла на противагу йому в Росії посилено розвивалися селянські промисли, які і зайняли місце ремесла. Коли ремесло на час майже перестало існувати, потреба в ремісничих виробах залишалася, і селянам доводилося самим виготовляти необхідні речі. Природно, такі селяни-ремісники стали готувати вироби не тільки для себе, а й за замовленнями сосе-дей або на продаж. Неварто, наприклад, будувати гончарну піч, щоб виготовити кілька горщиків для своєї родини. оці почалася спеціалізація промислів, а не ремесла. До того ж місто - велике скупчення людей, і ремісник міг працювати на замовлення, а на селі жителів занадто мало, щоб забезпечити роботою ремісника. Мимоволі доводилося шукати збут продукції за межами вузького маленького світу. Спеціалізація промислів починається в XVI в. і посилюється в XVII в. Намітилося два головних району металургійних пром ис-лов: близько Тули і в районі Онезького озера. Селяни добували болотну руду, плавили її в примітивних домницях і продавали готове залізо скупникам. Скупшікі везли залізо в інші місця, де ковалі готували з нього вироби. Вже тоді стало славитися село Павлово, жителі якого в основному займалися виготовленні залізних виробів. Текстильні промисли розвивалися в основному навколо Москви і Ярославля. Ці райони так і залишилися аж до XX ст. основними районами текстильної промисловості. Ткацтво було настільки звичайним заняттям селян, що поміщики брали полотнами і значну частину оброку. Дешево що обходилися поміщикам тканини вивозилися і до Західної Європи. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||