III.1.2. Риси і тенденції розвитку світової економіки
В умовах зростаючої глобалізації світового господарства дуже чітко простежуються 2 тенденції. З одного боку, відбувається посилення позицій США, а з іншого - формується економічний поліцентризм.
Перше виявляється в тому, що США прагнуть нав'язувати свої стандарти майже в усіх областях - починаючи від правил на фінансових ринках до освіти, кіно, науки, культури (наприклад, загальновідомо, що дипломи американських університетів - головний критерій прийому на роботу в будь-яких міжнародних організаціях і ТНК).
США інтенсивно проводять новий етап структурної перебудови, посилюючи фінансову підтримку освіти, науки, інформатики, нових технологій. Це збільшує залежність інших країн від США. З іншого боку, США активно використовують зарубіжний науково-дослідний потенціал, залучаючи кращі наукові кадри.
У середньостроковій перспективі США (як прогнозують аналітики) збережуть свої передові позиції. Однак у перспективі є вірогідність зростання ролі південно-східної Азії і Латинської Америки, формуючи поліцентризм на противагу США. Це тільки віддалений прогноз розвитку, в якому певну роль може зіграти Росія при інтеграції в західноєвропейську економіку.
Протягом ряду десятиліть відбувається суттєва структурна перебудова світової економіки з вираженою формою "деіндустріалізації". У дослідженнях, проведених МВФ по 26 країнам, говориться, що "деіндустріалізація" проходить різними темпами. У США, наприклад, пік зайнятості в обробній промисловості припав на 1965 р. і до середини 90-х рр.. впав до 16%. У Японії - з 27% в 1973 р. до 23% в середині 90-х.
Для всіх країн з розвиненою ринковою економікою, починаючи з 60-х рр.., Характерний було зростання частки зайнятих у сфері послуг. Зокрема, США з 56% у 1960 р. до 73% до середини 90-х рр.. (Найвищий показник серед розвинених країн). МВФ свідчить, що "деіндустріалізація" - результат успішного економічного розвитку національної економіки та підвищення життєвого рівня. Цей процес характерний в даний час і для таких держав Південно-Східної Азії як Південна Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань.
До кінця ХХ в. у світовій економіці спостерігається процес посилення ролі соціальної сфери (табл. 5). Провідні позиції у вирішенні соціальних проблем займають США, а потім - Японія. Сама "капіталістична" країна в світі - США - демонструє високі досягнення в розвитку науки, освіти, медичного обслуговування. США постійно приділяють велику увагу розширенню некомерційних інститутів, а також сфер діяльності, що підсилюють значення моральних цінностей. Розвиток соціальних структур - одночасно результат і умова високої ефективності американської економіки.
Таблиця 5
Деякі показники науково-технічного потенціалу провідних країн світу
Примітка. Таблиця складена за матеріалами: Наука Росії в цифрах. - М., 1999; Science & Engineering Indicators. Washington. - 1996. - Statictical Abstracts of the US, 1997; Світова економіка і міжнародні відносини (МЕ і МО). - 2000. - N 8. - С. 54.
У 1950 р. СРСР витрачає на потреби освіти 10% національного доходу (успіхи в освоєнні космосу, Перший штучний супутник Землі і т. д.), а США - 4%. У 80-і рр.. США витрачали на ці цілі 12% національного доходу, а СРСР - 7%.
У 1996-1999 рр.. світова торгівля розвивається високими темпами (тільки за 1998 р. вона зросла на 9%, тоді як в 1996 р. на 4%). Особлива роль у цьому належить країнам ОЕСР - до 11% і державам Південно-Східної Азії (НІС і НІС другого покоління - Малайзія, Філіппіни, Таїланд, Індонезія). Помітно зростають позиції таких гігантів, як Індія і Китай (у цілому за 1991-1999 рр.. З 38 до 45%). Причому, зростання відбувається не тільки на традиційних для країн, що розвиваються ринках текстилю, сировини, але і на ринках складної продукції і засобів виробництва (табл. 6).
Таблиця 6
Середньорічні зміни вартості експорту товару по регіонах,%
Примітка. Таблиця складена за матеріалами: Загавшвілі В., Шишков Ю. Світова торгівля та міжнародні інвестиції / / МЕ і МО. - 2000. - N 8.
А в цілому, якщо взяти найважливіші регіональні угруповання, спостерігається незбалансованість світової торгівлі, що найімовірніше пов'язано з циклічним розвитком економіки з усіма подальшими стадіями кризи і підйому на світових фондових і фінансових ринках.
У 2000 р. на країни "золотого мільярда" доводиться 82% світового експорту товарів і послуг і вони залучають у свою економіку майже 64% всіх світових інвестицій.
За свідченням учених серед головних чинників розвитку світової торгівлі виділяються вельми високі темпи зростання економіки розвинених країн і насамперед США, де є достатньо об'ємним внутрішні ринки, подолання кризи в країнах Південно-Східної Азії та обвального спаду виробництва в 1998 Велику роль відіграє і коливання цін на світовому паливно-сировинному ринку, особливо сприятливий для країн-експортерів, у тому числі і Росії.
У перспективі аналітики прогнозують посилення ролі країн, об'єднаних у "великі нові ринки", які володіють значними територією і населенням - Китай з Гонконгом, Індія, Південна Корея, Таїланд, Малайзія, Філіппіни, країни Півдня Африки , Польща, Туреччина, Бразилія, Аргентина і Росія. У цих країнах здійснюються радикальні структурні перетворення економіки, соціальної сфери, а також поліпшення інфраструктури, зростання експорту і т. д., і просування по шляху відкритої ринкової економіки.
Порівняно сприятлива ситуація склалася на ринку праці та у сфері зайнятості. До 2000 р. питома вага безробітних в країнах ОЕСР склав близько 6% і зростання зайнятості склав 1,5%, що на 27% більше, ніж у попередньому році. Особливо високі темпи зайнятості в скандинавських країнах, Великобританії, Новій Зеландії (табл. 7).
Таблиця 7
Рівень безробіття в розвинених країнах світу
До факторів, що визначає динаміку зайнятості, належать, з одного боку, скорочення частки державного сектора економіки у зв'язку з продовженням процесу приватизації та посилення частки приватного сектора, як джерела додаткових робочих місць, а з іншого - "деіндустріалізація", тобто зміна співвідношення між матеріальним виробництвом і невиробничою сферою, розширення сфери ділових послуг. В окремих країнах (Туреччина, Нідерланди) росте значення агросектора і нових галузей промисловості, де створюються додаткові робочі місця.
За останнє десятиліття велике поширення набула форма тимчасової зайнятості або гнучка форма зайнятості на умовах неповного робочого дня.
У країнах ЄС частка працюючих за тимчасовими контрактами становить 9,3% загального числа зайнятих, у країнах ОЕСР на контрактних умовах працює близько 30% молодих людей, велика частина яких - населення з низькою кваліфікацією.
Простежуючи динаміку безробіття, потрібно відзначити, що тривале безробіття в цілому зберігається на досить високому рівні - 0,7% економічно активного населення, при цьому рівень молодіжного безробіття в 1,2-1,5 рази перевищує відповідний показник для осіб основного працездатного населення.
У цій проблемі склалася певна закономірність:
- велика частка тривалих безробітних припадає на галузі матеріального виробництва;
- основним джерелом додаткових робочих місць став приватний сектор, в той час як у державному секторі зайнятість або стабілізувалася, або значно скоротилася (по країнах).
Згідно з прогнозами, в 2000-2015 рр.. не відбудеться істотних змін в джерелах створення додаткових робочих місць, особливо в сфері виробництва. Переважна їх частина (80-90%) з'явиться в сфері послуг, причому найбільший приріст очікується в ділових послугах, охороні здоров'я, інжинірингових та управлінських послугах. У ділових послугах на 1-е місце за темпами зростання зайнятості вийдуть комп'ютерні послуги. У США щорічний приріст зайнятості в цій сфері відповідає 8%, що в 2,5 рази вище, ніж у ділових послугах в цілому.
Високі темпи зростання зайнятості, особливо в розвинених країнах, вірогідні в соціальній сфері - підвищення попиту на догляд за хворими на дому, престарілими, інвалідами.
За прогнозом бюро трудової статистики США, в 2015 р. за чисельністю зайнятих на першому місці залишаться конторські працівники, на другому - працівники сфери послуг, на третьому - фахівці.