III.2.1. Паливно-енергетичний комплекс
Світовий паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - багатофункціональний галузевий комплекс, який зазнавав неодноразових криз 70-х, 80-х і 90-х рр.. Обсяги виробництва та структура споживання первинних енергоресурсів у світі за останнє десятиліття визначалися темпами економічного зростання окремих національних економік, груп країн і світу в цілому. Світове виробництво первинних енергоресурсів (ПЕР) стабільно зростає: від 10 861 200 000 тут - у 1991 р. до 12 054,0 млн тут - в 1997 р.
Виробництво основних видів первинних енергоресурсів виглядає наступним чином (табл. 8).
Таблиця 8 Структура світового виробництва первинних енергоресурсів,% до підсумку
Примітка. Таблиця складена за матеріалами: Байков Н. Паливно-енергетичний комплекс / / МЕ і МО. - 1998. - N 8. - З 44-49
У довгостроковій перспективі в промислово розвинених країнах очікується досить незначний приріст власного виробництва первинних енергоресурсів. У цьому зв'язку при намітилася стійкої тенденції зниження в цих країнах видобутку нафти залежність їх від ввезення ПЕР з третіх країн буде зростати.
Неадекватно змінюються ціни на найважливіші групи енергоносіїв (табл. 9).
Таблиця 9 Експортні ціни на нафту і газ, дол
На початку 90-х рр.. спостерігалося значне зростання світових цін на нафту і нафтопродукти. Аналітики пов'язують це зростання з стійким розвитком економіки країн ОЕСР і ОПЕК. За останні 3 роки різкі перепади світових експортних цін були викликані неадекватними кроками держав ОПЕК. Так, наприкінці 1997 р. країни ОПЕК з ініціативи Саудівської Аравії різко підвищили квоту видобутку на I півріччя 1998 р. з 1252 до 1375 млн т, в результаті чого почали різко падати ціни на нафту на світових ринках. Головна причина - це порушення балансу між попитом і пропозицією. За оцінками міжнародних експертів, якби така тенденція збереглася, то ціни на нафту і нафтопродукти до кінця сторіччя могли впасти до 50-55 дол / т і відновлення балансу між попитом і пропозицією можна було очікувати десь після 2000
Розрахунки на збереження балансу попиту і пропозиції на даний період не виправдалися. При всіх вжиті заходи в 1998 р. видобуток нафти в країнах ОПЕК склала 1435 млн т при рівні попиту на неї 1310 млн т. Таким чином, пропозиція перевищувала попит на 125 млн т, в той час як для дестабілізації ринку достатньо всього 30-40 млн т.
Погіршилася ситуація і у зв'язку з фінансово-економічною кризою в країнах Південно-Східної Азії, тобто в країнах АТР знизився попит на нафту (наприклад, в Південній Кореї в 1998 р. попит на нафту був на 16% нижче, ніж у 1997 р.).
Одночасно збільшилися надходження нафти на світовий ринок з інших регіонів світу, пов'язані з великими інвестиціями в нафтову промисловість у попередні роки країнами, що не входять в ОПЕК.
З метою запобігання негативних наслідків, країнами Перської затоки, Мексикою, Венесуелою був прийнятий пакт екстрених заходів, в тому числі і скорочення обсягів видобутку з 1 квітня 1998 р. на 30 млн т в річному численні. Це можливо сприятиме збалансуванню попиту і пропозиції, стабілізації цін на світових ринках і скорочення втрат. Однак низькі ціни утримувалися протягом усього 1998 р. і збереглися в 1999 р., хоча ОПЕК висловила свою готовність зменшити до кінця року видобуток нафти на 85 млн т в річному численні.
Конференція міністрів нафти країн ОПЕК в березні і вересні 1999 р. продовжила терміни обмеження на видобуток нафти до квітня 2000
Оптимістичний прогноз на світовому ринку нафти аналітики пов'язують з такими варіантами:
- ОПЕК прийме заходи з фізичного скорочення обсягів видобутку нафти мінімум на 150 млн т в річному відрахуванні;
- холодна зима в Північній півкулі викличе зростання споживання нафти.
Були версії, що заперечують такий розвиток подій: ОПЕК не зуміє зробити такі скорочення, пожвавлення економіки в АТР очікується за межами 2000 р., в той час як холодна зима залишається під питанням. І, як наслідок - низькі ціни приведуть до припинення її видобутку на багатьох нерентабельних свердловинах, що призведе до відтоку капіталовкладень. Скорочення загальних обсягів видобутку призведе до зростання цін і десь тільки до 2005-2007 рр.. ситуація може повільно стабілізуватися, якщо не завадять інші кризові явища.
Оптимістичні прогнози виправдалися. У другій половини 1999 р. ціни стали підвищуватися і до середини вересня на ринку разових угод ціна на нафту проскочила "оптимальний варіант" 158 дол / т (або 21 дол. / Барель), якого протягом багатьох років домагалися країни ОПЕК.
Це пояснюється насамперед тим, що всі країни ОПЕК проявили небувало високу дисципліну, тобто перелом в кон'юнктурі ринку намітився після того, як міністри нафти Алжиру, Ірану, Мексики, Саудівської Аравії, Венесуели і інших членів ОПЕК 11-12 березня 1999 зустрілися в Амстердамі з іншими зацікавленими країнами, що не входять в ОПЕК, і прийняли рішення про зниження обсягів видобутку з 1 квітня 1999 р. більше ніж на 100 млн т в річному численні.
Одночасно, в результаті пожвавлення економічного розвитку в країнах АТР і відновлення зростання економіки в ряді європейських країн, попит на нафту виріс в порівнянні з 1998 р. на 1,5%. У країнах ОЕСР її споживання збільшилося на 1,3%, а в США - на 1,8%. Відповідно відбулося збільшення споживання нафти в усіх інших країнах, що не входять до ОЕСР, Латинській Америці, СНД та ін (табл. 10).
Таблиця 10
Світове виробництво і споживання нафти по країнах і регіонах, млн т
За даними: Oil and Gas Journal, 31.01 .2000; Нафтогазова вертикал. 2000. - N 2.
Всупереч всім прогнозам і версіями різко змінилася ситуація на нафтовому ринку в другій половині 2000 р. вибухнула бензинова криза в Англії перетворився на паливний криза всієї Західної Європи. У вересні-жовтні 2000 р. почався різкий ріст цін на нафту і нафтопродукти. Відразу ж відреагувавши, країни ОПЕК ухвалили рішення підняти видобуток нафти до 800 млн барелів на день.
Проте міжнародні експерти прогнозують: одні до 40, інші до 42 дол за барель і, щоб повернути ціни на колишній рівень, доведеться довести видобуток до 3 млрд барелів на день, хоча такий підхід загрожує посиленням чергового циклічної кризи.
Ситуація до кінця року стабілізувалася за рахунок вжитих заходів, включаючи і використання комерційних запасів. В цілому країни ОПЕК чотири рази перевищували рівень видобутку протягом останнього року для зниження швидкозростаючих цін.
Щоб уникнути чергових циклічних перепадів країни ОПЕК, які виробляють у цілому 26,7 млн барелів на день, що складає більше 40% загального видобутку нафти в світі, домовилися початку 2001 р. знизити квоти на видобуток нафти-сирцю на 5%. За словами Алі-Ібрахіма аль-кашлі, на 113-й Віденської конференції міністрів енергетики і нафти держав - членів ОПЕК "досягнутий повний консенсус" про скорочення квот на видобуток нафти на 1,5 млн барелів на день. Деякі країни ОПЕК вже фактично приступили до скорочення поставок нафти. З іншого боку, рішення ОПЕК про скорочення продажів означає нульовий приріст її світових запасів в нафтосховищах в першому кварталі 2001 р.
Незважаючи на кроки ОПЕК, Росія має намір збільшити видобуток нафти на 5%. Росія офіційно не входить до ОПЕК і формально не зобов'язана підкорятися рішенням даної організації. За наявними оцінками в 2000 р. через підвищення цін на нафту російська скарбниця отримала 11 млрд дол додаткових доходів, з яких 4,5 млрд було направлено на обслуговування зовнішнього боргу, а інша частина - на додаткові витрати бюджету.
Таблиця 11 Структура світового споживання первинних енергоресурсів% до підсумку
За даними: Байков Н. Паливно-енергетичний комплекс / / МЕ і МО. - 1998. - N 8. - С. 41.
Розвідані запаси нафти виросли зі +136900000000 т в 1991 р. до 139 700 000 000 т в 1998 р., +141700000000 т в 1999 р.; газу - зі 119,4 до 144 млрд м.
По групах країн концентрація запасів виглядає наступним чином. Із загального обсягу розвіданих запасів нафти в країнах ОПЕК зосереджено 78,2%, Західній Європі - 2,5, країнах АТР - 5,8 і США - 3%. У країнах ОПЕК і СНД зосереджено 81,6% світових запасів природного газу, Західної Європи - 3,3, країни АТР - 6,3 і США - 3,3%. Частка Росії в світовому виробництві ПЕР в 1997 р. становила 10,7%.
Все це свідчить про високу нерівномірності концентрації ПЕР по країнах і регіонах. При такому їх розподілі слід очікувати подальшого збільшення поставок (особливо нафти) з країн розвинені, насамперед, з країн Близького Сходу, Венесуели. Якщо в 1995 р. із загального обсягу споживаної в світі нафти країни - члени ОПЕК поставили 42% (3102 млн т), то до 2000 р. - 43% (1550 млн т). Таким чином, регулююча роль країн - членів ОПЕК у забезпеченні потреб світу в нафти збережеться. Це пов'язано і з тим, що витрати на видобуток нафти в цих державах, особливо на Близькому Сході, - найнижчі. Однак ці країни відчувають певні труднощі в експорті. Це пов'язано з політикою оподаткування нефтеімпортірующіх країн і охороною навколишнього середовища, тобто найчастіше доходи від податків на нафту і нафтопродукти до бюджетів країн-імпортерів у декілька разів більше доходів від продажів країн-експортерів. Наприклад, розмір податку на бензин від роздрібної торгівлі становить від 34% у США до 80% у Франції. Це означає, що чистий дохід від експорту 1 т нафти в кілька разів менше доходу країн-імпортерів. Крім того, країнами Західної Європи введені додаткові податки на викиди в атмосферу (СО і т. д.), що також веде до подорожчання ціни і відповідного падіння попиту.
З усіх видів первинних енергоресурсів найбільш швидко зростає виробництво природного газу. Наявність значних розвіданих запасів, дешевизна видобутку, зручність транспортування, екологічна чистота створюють найбільш сприятливі умови для збільшення обсягів виробництва і споживання природного газу в світовому господарстві (табл. 12).
Таблиця 12
Виробництво і споживання природного газу по регіонах світу, млн м
Як видно з наведених даних, спостерігається стабільне зростання як видобутку, так і споживання природного газу. Основні запаси (більше 72%) зосереджені в двох великих регіонах - СНД і на Близькому Сході, з них в СНД - більше 38%. На країни АТР доводиться 7,1%, США і Канаду - 4,1, Західну Європу - 3%. Основні імпортери природного газу - країни Європи та АТР (Японія, Південна Корея і Тайвань), основні експортери - СНД (головним чином, Росія - близько 30%) і країни Африки і АТР.