III.2.2. Металургія - риси та особливості розвитку
З економічних позицій чорна металургія стала однією з найбільш малоприбуткових галузей сучасної обробної промисловості. Розвиток усіх її стадій (видобуток і збагачення руди, виплавка чавуну і сталі, виробництво сталевого прокату) вимагає дуже великих капіталовкладень, що обумовлено специфікою і технологією випускається - великі обсяги продукції, оснащення підприємств дорогим обладнанням, необхідність створення розвинутої заводської інфраструктури і т. д . На сучасних підприємствах чорної металургії до 15-20% загальних капіталовкладень спрямовується на забезпечення екологічних норм виробничих викидів. Дуже повільна оборотність капіталу в галузях чорної та кольорової металургії помітно знижує інвестиційну привабливість.
Світова металургія, переживши затяжні структурні кризи 70-80 рр.., Виробила найбільш оптимальні тенденції свого розвитку - це широкомасштабна реконструкція та модернізація підприємств у бік скорочення традиційних методів (доменного виробництва) і впровадження нових - метод прямого відновлення з руди; в сталеплавильної галузі - високоефективної киснево-конверторної плавки металу, безперервного розливання сталі, які істотно підвищують ефективність виробництва та якість продукції.
Велике визнання отримало будівництво міні-і мідізаводов потужністю в 0,1-1,0 млн т металопродукції на рік. Середні і малі підприємства менше капіталомісткі, коротше терміни їх будівництва і окупності, вони легше реагують на технічні новинки і конверсію.
Істотно посилилися можливості міжнародної галузевої спеціалізації та кооперації, позначилися напрямки металлосбереженія у всіх сферах народного господарства.
Найважливіші тенденції розвитку світової металургії за останнє десятиліття - переміщення її в країни, що розвиваються, тобто досить динамічне зростання виробництва і споживання чорних металів в країнах Південно-Східної Азії та Латинської Америки (з 20,9 % у 1990 р. до 36,9% в 1999 р.). Навпаки, за роки реформ відбулося різке скорочення металургійного виробництва в країнах Східної Європи і колишнього Союзу (спад в Польщі на 10%, Словаччині - на 15, Болгарії - 16, Росії - 11, на Україні - 9,5 і в Казахстані - 20, 8%). У цьому процесі свою роль безумовно зіграв також порівняно низький технологічний рівень більшості металургійних підприємств колишнього Союзу і держав Східної Європи, які не відповідали вимозі часу - зниження виробничих витрат і підвищення якості металопродукції.
Сумарна частка країн Далекого Сходу і Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Індія, Тайвань) у світовому виробництві сталі зросла в 1,6 рази. Наприкінці 90-х рр.. Китай, Корея і Тайвань по спільному виробництву сирої сталі перевершили країни ЄС. У 1998 р. Китай вийшов на 1-е місце в світі (114300000 т сталі) і поки зберігає позиції світового лідера (близько 15% світової виплавки сталі).
Протилежна картина складалася в країнах Східної Європи і колишнього Союзу. Їх питома вага у світовому виробництві сталі скоротився з 26,4 до 13,8%, країнах СНД - з 20 до 9,7%, Росії - з 11,6 до 7%. Така картина пов'язана з важкими наслідками структурної перебудови економіки.
Порівняно позитивні тенденції розвитку спостерігаються в розвинених країнах. Сумарні обсяги виробництва металопродукції (сирої сталі) за 1990-2000 рр.. зросли в країнах Євросоюзу на 27,5 млн т, в США - 10,0 млн т. Аналітики пов'язують це, з одного боку, з кризою виробництва чорних металів в країнах Східної Європи і колишнього Союзу, а з іншого - збереження високої металлонасищенностью структури господарства найбільш провідних країн. Згідно з доповіддю уряду конгресу США, імпорт стали тільки в 1999 р. виріс більш ніж на 30%, що пов'язано з високим рівнем загальногосподарської кон'юнктури в країні. Найбільший внесок у цей приріст внесли Японія (42%), Південна Корея (18,5%), Росія (17,5%) і Бразилія (близько 10%). Ці процеси відображені в табл. 13.
Таблиця 13
Провідні експортери металопродукції з чорних металовв, млн т
До особливостей світового ринку чорних металів слід віднести стабільне зростання частки традиційних експортерів - країн Західної Європи (Євросоюзу). Помітно посилились позиції Південної Кореї, Бразилії.
На ринку чорних металів найбільшими імпортерами залишаться Китай з його високими темпами індустріалізації і США - зі стабільно високими темпами розвитку. Останні зберігають за собою обсяги споживання продукції чорної металургії, головним чином, в галузях машинобудування та будівництва. Близько 70% американського внутрішнього ринку забезпечила в 1998-1999 рр.. металопродукція з Японії, Бразилії та Росії. Згідно з аналізом Американського інституту чавуну і сталі, великі обсяги імпорту спричинили дестабілізацію внутрішнього ринку чорних металів. Дешевий імпорт швидко став витісняти власну продукцію чорних металів. За останні 10 років виробничі потужності галузі США скоротилися з 90 до 74%, а зайнятість - на 10 тис. чол.
За даними "Америкен метал маркет", в жовтні 1998 р. російський гарячекатаний лист надходив у США за ціною FOB 170 дол / т. При цьому, вартість аналогічної продукції американських заводів на внутрішньому ринку становила 305 дол, європейський експорт - 200 дол, азіатський - 195 дол Все це стало причиною потужної антидемпінгового компанії в США. Сьогодні Америка налаштована на виділення щорічних фіксованих квот на поставку гарячекатаної сталі і встановлення мінімальних цін на цю продукцію. На цьому тлі вже з грудня 1998 р. по даний час постачання металу з Росії в США знизилися майже на 80%. Прийняті антидемпінгові заходи США привели до перерозподілу експортних потоків. При цьому постачання металопродукції на євроринок збільшилася більш ніж на 40%.
З 6100 діючих металургійних підприємств КНР уряд мав намір в 1990-2000 рр.. закрити близько 2,5 тис. застарілих заводів і цехів потужністю близько 100 тис. т. Одночасно передбачалося розпочати реконструкцію через об'єднання високорентабельних сучасних комбінатів в єдину потужну компанію, здатну постачати високоякісну продукцію на світовий ринок.
Розвиток світової кольорової металургії протягом декількох десятиліть характеризувалося стійким зростанням, тобто світове споживання кольорових металів за 1970-1990 рр.. зросла з 26 до 34 млн т (табл. 14). Однак уповільнення загальних темпів економічного зростання, а також значні обсяги експорту відносно дешевої продукції кольорової металургії з Росії та країн СНД істотно дестабілізували ситуацію на світовому ринку. Так, ціни на Лондонській біржі кольорових металів впали: первинного алюмінію - на 35%, рафінованої міді - 26, вольфраму - 25, нікелю - 24, олова - на 15%.
Таблиця 14 Світове виробництво кольорових металів, млн т
У цьому зв'язку провідними країнами-виробниками терміново були прийняті відповідні заходи - підписання короткострокового Брюссель-ського угоди про добровільне скорочення виробництва кольорових металів, в першу чергу, алюмінію і нікелю.
Росія в особі АТ "Алюміній" та АТ "Норільський нікель" погодилася в 1994 р. скоротити виробництво цих металів відповідно на 50 і 70 тис. т.
По оцінками експертів, в цілому збережеться сприятлива ситуація в найближчі роки, що пов'язано зі стабілізацією темпів промислового розвитку світової економіки.
Росія залишається великим виробником кольорових металів. У 1998-2000 рр.. кольорова металургія продемонструвала помітне зростання виробництва всіх основних груп кольорових металів і зміцнення позицій на світовому ринку. Основна частка виплавки припадає на алюміній - понад 3 млн т річного випуску металу, близько 90% якого було експортовано.