Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Тавасіева. БАНКІВСЬКА СПРАВА УПРАВЛІННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

Інструменти безготівкових платежів і правила їх застосування

Все розрахунково-платіжні операції в РФ проводяться за єдиними правилами, що встановлюються в законодавстві (ГК РФ) і нормативних актах, що видаються головним чином Банком Росії. До останніх слід віднести перш за все положення «Про безготівкові розрахунки в РФ» від 3 жовтня 2002 р. № 2-П (частини загальна і I), «Про порядок здійснення безготівкових розрахунків фізичними особами в РФ» від 1 квітня 2903 № 222 -П та Положення «Про порядок ведення касових операцій в кредитних організаціях на території РФ» від 9 жовтня 2002 р. № 199.
Названі документи допускають проведення безготівкових платежів в наступ-них формах: 1) платіжними дорученнями; 2) чеками; 3) акредитивами; 4) по ін-касові. Клієнти можуть вибирати будь-яку з допустимих форм безготівкових платежів виходячи з власних інтересів. Банк не має права перешкоджати здійсненню розрахунків і платежів у формах, передбачених в договорах контрагентів. Платежі проводяться за наявності на рахунках клієнтів-платників власних коштів, якщо інше не обумовлено між банком і власником рахунку.
Оскільки безготівкові платежі не припускають використання готівки, то проводити їх можна тільки за допомогою спеціальних розрахункових документів, відомих як інструменти безготівкових платежів (безготівкового обороту). При цьому під розрахунковим (платіжними) документом розуміється оформлене належним чином (у вигляді документа на папері або електронного документа): розпорядження платника (клієнта чи банку) про списання грошей зі свого рахунку і їх перерахування на рахунок отримувача коштів; розпорядження отримувача коштів (стягувача) про списання грошей з рахунку-платника і їх перерахування на рахунок, вказаний одержувачем коштів (стягувачем).
Закони та документи Банку Росії допускають проведення безготівкових платежів з використанням таких інструментів (розрахункових документів): 1) платіжного доручення; 2) акредитива; 3) чека; 4) платіжної вимоги; 5) інкасового доручення. Таким чином, форм проведення безготівкових банківських платежів нараховується чотири, тоді як відповідних інструментів - п'ять. Різниця виникає у зв'язку з тим, що форма платежів «по інкасо» реалізується за допомогою двох інструментів - платіжної вимоги і інкасового доручення.
Платіжне доручення (розпорядження про банківський переказ) - доручення клієнта обслуговуючому банку перерахувати (списати) певну суму з його рахунку та зарахувати її на рахунок одержувача в оплату товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у тому числі в порядку попередньої оплати або в рахунок виконання його інших фінансових зобов'язань (наприклад, перед бюджетом).
Платіжні доручення є основним інструментом, забезпечуючи в структурі безготівкових платежів: 77% - за кількістю і більше 90% - за їх обсягом (дані 2002 р.).
Інформація, яка повинна бути зазначена в платіжному дорученні, як і лю-бом іншому розрахунковому документі (реквізити платіжного документа), строго регла-ментіровать. Відповідальна особа клієнта самостійно заповнює платіжне доручення, підписує його у посадових осіб, які мають право підписувати такі документи, запевняє відбитком печатки і представляє в банк операционисту, ве-дущему розрахунковий рахунок даного клієнта. Банк приймає платіжне доручення не-залежно від наявності грошей на рахунку платника. Технологія розрахунків платіжними дорученнями представлена на рис. 19.2.
Перший примірник належно оформленого платіжного доручення використовується для списання коштів з рахунку клієнта; другий примірник або призначається банку-одержувачу, якщо перераховується сума повинна бути зарахована на рахунок в іншому банку, або використовується як меморіальний ордер для зарахування грошей на потрібний рахунок, якщо рахунок одержувача також ведеться в даному банку; третій примірник призначений одержувачу платежу; четвертий, завірений відбитком печатки та підписом фахівця банку, що засвідчують прийом доручення, повертається клієнтові.
На всіх примірниках платіжного доручення операціоніст проставляє дату і свій підпис, а крім того на першому примірнику (а також на другому, коли доручення служить меморіальним ордером) вказує залишок коштів на рахунку клієнта після вдосконалення-шення операції . Сума доручення записується в особовий рахунок клієнта і операційний щоденник. Якщо сума підлягає зарахуванню на рахунок у тому ж банку, то в щоденник записується сума, списана з одного рахунку, та окремим рядком - сума, зарахована на інший рахунок. Три примірники доручення (або два, якщо рахунки платника і одержувача ведуться в одному банку) направляються у складі звіту в бухгалтерію банку.
Платіжні доручення застосовуються і при фінансових платежах, до яких відносяться: платежі страховим органам; перерахування коштів у благодійні фонди; перерахування коштів дочірнім підприємствам; сплата податків; сплата пайових внесків, перерахування грошей до пенсійного та інших позабюджетних фонди; виплата дивідендів юридичним особам та ін


Неодмінною умовою використання в розрахунках чеків є те, що чеко-датель повинен вручити чек постачальнику в момент отримання товарів (робіт, послуг). Чек як інструмент розрахунків дає покупцю гарну можливість перевірити виконання постачальником умов договору, а постачальнику забезпечує платіж за рахунок задепонованих для цієї мети коштів покупця або гарантій банку.
Акредитив - форма платежів, при якій банк, що діє за дорученням-нию платника про відкриття акредитива і відповідно до його вказівки (банк-емітент), зобов'язується заплатити одержувача коштів або дати повноваження іншому банку (виконуючому банку) заплатити одержувачу коштів за умови представ-лення ним документів, передбачених в акредитиві, і при виконанні інших умов акредитива. Існує кілька видів акредитивів.
Акредитив може бути призначений для платежу тільки на користь одного отримувача коштів. Термін дії і порядок розрахунків по акредитиву встановлюються у договорі між платником і одержувачем коштів, в якому слід вказати: найменування банку-емітента; вид акредитива; спосіб його виконання; спосіб сповіщення одержувача коштів про відкриття акредитива; перелік і точну характеристику документів, що подаються для отримання коштів по акредитиву; строки подання документів і вимоги до їх оформлення. Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку (банку-емітенту) заяву встановленого зразка. Спосіб розрахунку акредитивів показаний на рис. 19.4.


Застосування платіжних вимог, оплачуваних без акцепту платника (безакцептне списання), може мати місце лише у випадках, встановлених у дого-злодієві сторін або законі. Так, без акцепту платників списуються кошти в оп-лату споживаної електричної та теплової енергії (на підставі показань з-вимірювальних приладів за діючими тарифами). Однак такий порядок не поширюється на бюджетні організації і населення. Крім того, необхідно мати на увазі наступне:
- кошти з рахунку можуть списуватися безакцептно тільки за наявності письмового розпорядження боржника обслуговуючому банку про виконання виставляються одержувачем вимог (таке розпорядження може бути відкликана платником);
«даючи кредитору можливість списувати кошти зі свого рахунку без акцепту, боржник піддається великому ризику необгрунтованого списання коштів недобросовісним кредитором.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz