| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ | ||
|
o зміна кількості грошей в банках 2 рівня (комерційних банках) - ЦБ постачає комерційні банки великим або меншим кількістю грошей або змінює норму обов'язкових резервів. o зміна процентних ставок - Центральний Банк змінює 3 основні процентні ставки, які він контролює: ставку за кредитами, ставку по депозитах. O операції на відкритому ринку - Центральний Банк купує або продає державні цінні папери, тим самим збільшуючи або зменшуючи кількість грошей в обороті. Більшість Центральних Банків вибирає зміна процентних ставок як інструмент грошово-кредитної політики в короткостроковому періоді. Короткострокові активи дуже близькі за ступенем ліквідності до готівки; крім того, Центральний Банк - монополіст в емісії грошей. Контролюючи короткострокові процентні ставки, Центральний Банк робить сильний вплив на пропозицію готівки. З іншого боку, з плином часу процентні ставки починають враховувати ринкові очікування і Центральний Банк вже не може їх контролювати. Першим інструментом монетарної політики є зміна норми обов'язкових резервів (або норми резервних вимог - required reserve ratio). Згадаймо, що обов'язкові резерви являють собою частину депозитів комерційних банків, яку вони повинні зберігати або у вигляді безпроцентних вкладів у центральному банку (якщо в країні резервна банківська система), або у вигляді готівки. Величина обов'язкових резервів визначається відповідно до норми обов'язкових резервів, яка встановлюється як відсоток від загальної суми депозитів і може бути розрахована за формулою: R зобов. = D х rr, де R зобов. - Сума обов'язкових резервів, D - загальна сума депозитів, rr - норма обов'язкових резервів (у відсотках). Для кожного виду депозитів (до запитання, ощадні, строкові) встановлюється своя норма обов'язкових резервів, причому, чим вище ступінь ліквідності депозиту, тим вище ця норма, наприклад, для депозитів до запитання норма обов'язкових резервів більше висока, ніж для термінових. Якщо центральний банк підвищує норму обов'язкових резервів, то пропозиція грошей скорочується. Другим інструментом монетарної політики виступає регулювання дисконтної ставки відсотка (ставки рефінансування) (discount rate). Облікова ставка відсотка - це ставка відсотка, за якою центральний банк надає кредити комерційним банкам. Комерційні банки вдаються до позик у центрального банку, якщо вони несподівано стикаються з необхідністю термінового поповнення резервів або для виходу зі складного фінансового становища. В останньому випадку центральний банк виступає в якості кредитора останньої інстанції. Тому, змінюючи облікову ставку, центральний банк може впливати на пропозицію грошей. Комерційні банки розглядають облікову ставку як витрати, пов'язані з придбанням резервів. Чим вища облікова ставка, тим менше величина запозичень у центрального банку і тим менший обсяг кредитів надають комерційні банки. А чим менше кредитні можливості банків, тим менше грошова маса. Якщо ж облікова ставка відсотка знижується, то це спонукає комерційні банки брати кредити у центрального банку для збільшення своїх резервів. Зміна облікової ставки також не є самим гнучким і оперативним інструментом монетарної політики. Це пов'язано, насамперед, з тим, що обсяг кредитів, одержуваних шляхом позики у центрального банку, невеликий і не перевищує 2-3% загальної величини банківських резервів. Справа в тому, що центральний банк не дозволяє комерційним банкам зловживати можливістю отримання у нього кредитів. Він надає кошти тільки в тому випадку, якщо, за оцінками експертів, банк дійсно потребує допомоги, а причини його фінансових труднощів є об'єктивними. Тому зміна облікової ставки швидше розглядається як інформаційний сигнал про намічуваному напрямку політики центрального банку. Оголошення про підвищення облікової ставки інформує про його намір проводити стримуючу монетарну політику, як правило, для боротьби з інфляцією. Справа в тому, що облікова ставка є своєрідним орієнтиром для встановлення міжбанківської ставки відсотка (тобто ставки відсотка, за якою комерційні банки надають кредити один одному) і відсотка, за якою комерційні банки видають кредити небанківському сектору економіки (домогосподарствам і фірмам) . Якщо центральний банк оголошує про можливе підвищення облікової ставки відсотка, економіка реагує дуже швидко, гроші (кредити) стають «дорогими», і грошова маса скорочується. Найбільш важливим і оперативним засобом контролю за грошовою масою виступають операції на відкритому ринку (open market operations). Операції на відкритому ринку представляють собою купівлю та продаж центральним банком державних цінних паперів на вторинних ринках цінних паперів. (Діяльність центрального банку на первинних ринках цінних паперів, як правило, заборонена законом.) Об'єктом операцій на відкритому ринку служать переважно: 1) короткострокові державні облігації та 2) казначейські векселі. Державні цінні папери купуються і продаються комерційним банкам і населенню. Купівля центральним банком державних облігацій і в першому, і в другому випадку збільшує резерви комерційних банків. Якщо ЦБ купує цінні папери у комерційного банку, він збільшує суму резервів на його рахунку в центральному банку. Тим самим, загальний обсяг резервних депозитів банківської системи зростає, що збільшує кредитні можливості банків і веде до депозитного (мультипликативному) розширенню. Таким чином, як і зміна облікової ставки відсотка, операції на відкритому ринку впливають на зміну пропозиції грошей, лише впливаючи на величину кредитних можливостей комерційних банків і відповідно грошову базу. Розрізняють два види монетарної політики: 1) стимулюючу ("політика дешевих грошей") і 2) стримуючу (політика "дорогих грошей"). Стимулююча монетарна політика проводиться в період спаду і має на меті «підбадьорення» економіки, стимулювання зростання ділової активності в цілях боротьби з безробіттям Стримуюча монетарна політика проводиться в період буму і спрямована на зниження ділової активності в цілях боротьби з інфляцією. Стимулююча монетарна політика полягає в проведенні центральним банком заходів зі збільшення пропозиції грошей. Її інструментами є: 1) зниження норми резервних вимог, 2) зниження облікової ставки відсотка і 3) купівля центральним банком державних цінних паперів. Стримуюча (обмежувальна) монетарна політика полягає у використанні центральним банком заходів щодо зменшення пропозиції грошей. До них відносяться: 1) підвищення норми резервних вимог, 2) підвищення облікової ставки відсотка і 3) продаж центральним банком державних цінних паперів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||