5.5 Інвестиції
Очікувана норма чистого прибутку
Спонукальним мотивом здійснення витрат на інвестиції є-ється прибуток. Підприємці здобувають засоби виробництва тільки тоді, коли очікується, що подібні закупівлі будуть прибутковими. Розглянемо простий приклад. Припустимо, власник невеликої майстерні по виробництву сервантів намагається прийняти рішення про інвестиції на новий шліфувальний верстат вартістю 1 000 дол. і терміном служби в один рік. Нова машина, імовірно, збільшить виробництво продукції і виторг фірми. Так, припустимо, що чистий очікуваний доход (тобто доход без експлуатаційних витрат, таких, як витрати на енергію, деревину, робочу силу, податки і т. д.) становить 1 100 дол. Іншими словами, після експлуатаційних витрат очікуваний чистий дохід покриє вартість машини в 1 000 дол. і принесе дохід, чи прибуток, у 100 дол. Порівнюючи цей дохід, чи прибуток, у 100 грн. і вартість машини в 1 000 дол., знаходимо, що очікувана норма чистого прибутку від застосування машини дорівнює 10% (100 дол. / 1 000 дол.).
Реальна ставка відсотка
Але є ще один компонент витрат, пов'язаних з інвестуванням, що не врахований в даному прикладі. І звичайно, це ставка відсотка - ціна, що фірма повинна заплатити, щоб зайняти грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу (шліфувального стан-
77
ка). Наш висновок: якщо очікувана норма чистого прибутку (10%) перевищує ставку відсотка (скажімо, 7%), то інвестування буде прибутковим. Але якщо ставка відсотка (скажімо, 12%) перевищує очікувану норму чистого прибутку (10%), то інвестувати буде невигідно.
Слід підкреслити, що саме реальна ставка відсотка, а не номінальна, відіграє істотну роль у прийнятті інвестиційних рішень. При цьому номінальна ставка відсотка виражається в поточних цінах, а реальна ставка відсотка - у постійних чи скоригованих з урахуванням інфляції цінах. Іншими словами, реальна ставка відсотка - це номінальна ставка за винятком рівня інфляції. У прикладі зі шліфувальним верстатом ми свідомо допускали незмінний рівень цін.
Ну а якщо має місце інфляція? Припустимо, інвестиції на суму 1 000 дол. повинні принести реальну (скориговану з урахуванням інфляції) норму очікуваного чистого прибутку 10%, а номінальна норма ставки відсотка, скажемо, дорівнює 15%. На перший погляд може здатися, що інвестиції неприбуткові і їх не слід робити. Але припустимо, що має місце інфляція складе 10% в рік. Це означає, що інвестор буде платити доларами, купівельна спроможність яких зменшилася на 10%. Якщо номінальна ставка відсотка дорівнює 15%, то реальна ставка складе тільки 5% (= 15% - 10%). Порівнявши ці 5% реальної ставки відсотка з 10% очікуваної норми чистого прибутку, ми побачимо, що інвестиції є вигідними і їх варто здійснити.
Тепер нам варто перейти від мікро-до макроекономіки, тобто від інвестиційних рішень окремої фірми до розуміння загального попиту на інвестиційні товари всього підприємницького сектора. Припустимо, кожна окрема фірма зробила оцінку очікуваної норми чистого прибутку від усіх відповідних інвестиційних об'єктів і всіх цих даних зведені воєдино.
Тепер ці оцінки можна підсумовувати, тобто послідовно скласти, і поставити запитання: яка повинна бути сумарна вартість інвестиційних проектів, здатних принести очікувану норму чистого прибутку, рівну, скажімо, 16% і більше; або 14 % і більше; або 12% і більше? І так далі.
Припустимо, що взагалі немає перспективних інвестицій, які б давали очікувану норму чистого прибутку, рівну 16 і більш відсоткам. Але є можливість інвестувати 5 млрд. дол. при очікуваній нормі чистого прибутку між 14% і 16%; додаткові 5 млрд. грн; забезпечать норму чистого прибутку між 12% і 14%; ще додаткові 5 млрд. дол. - Між 10% і 12%; а будь-які наступні додаткові 5 млрд. грн. - На 2% менше до інтервалу від 0 до 2%. Підсумовуючи ці величини, одержуємо дані табл. 5.1, лени на рис. 5.3 у вигляді кривої попиту які у вигляді графіка представ-на інвестиції.
1.
Криву попиту на інвестиції для економіки загалом будують шляхом розташування всіх інвестиційних об'єктів по низхідній залежно від очікуваної норми чистого прибутку. При цьому не можна забувати, що інвестиції слід здійснювати до такого моменту, коли ставка відсотка дорівнює очікуваній нормі чистого прибутку. Крива попиту на інвестиції отлого опускається вниз і відображає зворотну залежність між ставкою відсотка (ціною інвестування) та сукупну величиною необхідних інвестиційних товарів.
Зверніть увагу, що, наприклад, цифра в табл. 5.1, що стоїть навпроти 12%, вказує, що є можливість інвестування 10 млрд. дол. та отримання прибутку на рівні 12 і більше відсотків; іншими словами, 10 млрд. дол. включають інвестиції на 5 млрд. дол., які дадуть очікуваний прибуток, рівну 14 і більше відсотками, плюс 5 млрд. дол., які, як очікується, принесуть прибуток між 12% і 14%.
Маючи цю узагальнену інформацію про очікувану норму чистого прибутку на всі потенційні інвестиційні об'єкти, ми вводимо реальну ставку відсотка (або ціну інвестицій). З прикладу зі шліфувальним верстатом ми знаємо, що інвестиції будуть здійснюватися в тому випадку, якщо норма очікуваного чистого прибутку перевищує реальну ставку відсотка. Використовуємо даний аргумент при аналізі графіка на рис. 5.3. Припустимо, ставка відсотка становить 12%. Витрати на інвестиції в сумі 10 млрд. дол. будуть вигідними, тобто інвестиційний проект на суму 10 млрд. дол. принесе очікувану норму чистого прибутку в 12 і більше відсотків. Інакше кажучи, попит на інвестиційні товари на суму 10 млрд. дол. буде при «ціною», рівний 12 відсоткам. Аналогічно, якщо ставка відсотка була б нижче, скажемо, 10%, стали б вигідними інвестиційні проекти ще на 5 млрд. дол. і величина попиту на інве стіціонного товари склала б 15 млрд. дол. (= 10 млрд. + 5 млрд.). При ставці відсотка в 8% стали б прибутковими додаткові інвестиції ще на 5 млрд. дол. і загальний попит на інвестиційні товари дорівнював би 20 млрд. дол. При 6% інвестиції склали б 25 млрд. дол. І так далі. Пам'ятаючи про те, що всі інвестиційні проекти здійснювалися б до крапки, у якій очікувана норма чистого прибутку дорівнює ставці відсотка, ми виявляємо, що крива на рис. 5.3 являє собою криву попиту на інвестиції. Тобто різні можливі значення «цін» інвестицій (різні значення реальної ставки відсотка) дані на осі абсцис, а відповідні значення попиту на інвестиційні товари відкладаються по осі ординат. За своєю суттю будь-яка пряма крива, побудована з урахуванням таких даних, і є крива попиту на інвестиції. Якщо ми порівняємо її з кривими попиту на продукцію і ресурси, то побачимо зворотну залежність між ставкою відсотка (ціною) і величиною витрат на інвестиційні товари (необхідна кількість).
Така модель інвестиційних рішень дозволяє передбачити важливий аспект макроекономічної політики. При аналізі кредитно-грошової політики бачимо, що держава може змінювати ставку відсотка, змінюючи пропозицію грошей. Це робиться головним чином для того, щоб змінити рівень витрат на інвестиції. Давайте міркувати в наступному напрямку: у будь-який момент у розпорядженні у всіх фірм мається широкий вибір інвестиційних проектів. При високій ставці відсотка будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, що забезпечують найвищу очікувану норму чистого прибутку. Значить, рівень інвестицій буде невеликим. При зниженні ставки відсотка стають комерційно вигідними також проекти, очікувана норма чистого прибутку від який менше. І відповідно рівень інвестицій зростає.
Останнє зауваження: при фіксованій пропозиції грошей зміни в рівні цін впливають на величину інвестицій унаслідок дії ефекту процентної ставки. З ростом рівня цін збільшується кількість грошей, що споживачі і підприємці хотіли б мати в наявності для закупівлі продукції за зрослими цінами. Значить, якщо ціни зростуть, скажемо, на 10%, люди захочуть мати на 10% більше грошей у гаманцях і на рахунках. При фіксованій пропозиції грошей таке розширення попиту на невикористані гроші приведе до зниження ціни грошей - процентної ставки, - що, в свою чергу, зменшує інвестиції. Подібним же чином більш низький рівень цін викликає скорочення попиту на невикористані гроші, знижує ставку відсотка і збільшує інвестиції.
Зрушення в попиті на інвестиції
Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання. Як показав приклад зі шліфувальним верстатом, первісні витрати на основний капітал разом з витратами на його технічне обслуговування, поточний ремонт та експлуатацію дуже важливі при обчисленні очікуваної норми прибутку від будь-якого певного інвестиційного проекту. У тій мірі, в якій ці витрати будуть зростати, у такій же мірі очікувана норма чистого прибутку від передбачуваного інвестиційного проекту буде знижуватися, а крива попиту на інвестиції - зміщатися вліво. І навпаки, якщо ці витрати падають, то очікувана норма чистого прибутку зростає і крива попиту на інвестиції зрушується вправо. Зверніть увагу на те, що проведена профспілками політика у відношенні заробітної плати може вплинути на криву попиту на інвестиції, тому що заробітна плата являє собою основний елемент витрат виробництва більшості фірм.
Податки на підприємця. При прийнятті інвестиційних рішень власники підприємств розраховують на очікуваний прибуток після сплати податків. Виходить, зростання податків для підприємців приводить до зниження прибутковості і викликає зсув кривої попиту на інвестиції вліво; скорочення податків приводить до її зсуву вправо.
Технологічні зміни. Технічний прогрес - розробка нової й удосконалювання наявної продукції, створення нової техніки і нових виробничих процесів - є основним стимулом для інвестування. Розробка більш продуктивного устаткування, наприклад, знижує витрати чи виробництва підвищує якість продукції, тим самим збільшуючи очікувану норму чистого прибутку від інвестування на дане устаткування. Рентабельні нові види продукції - такі, як гірські велосипеди, персональні комп'ютери, нові види ліків і т. п., - викликають різке збільшення інвестицій, оскільки фірми прагнуть розширювати виробництво. Коротше кажучи, прискорення технічного прогресу зміщає криву попиту на інвестиції вправо, і навпаки.
Готівковий основний капітал. Точно так само, як наявні споживчі товари впливають на прийняття домогос-подарство рішень із приводу споживання і заощаджень, так і наявний основний капітал впливає на очікувану норму прибутку від додаткових інвестицій у будь-якій галузі виробництва. Якщо дана галузь добре забезпечена виробничими потужностями і запасами готової продукції, то в цій галузі інвестування буде стримуватися. Причина ясна: така галузь досить оснащена, щоб забезпечити поточний і майбутній попит за цінами, що забезпечують середній прибуток. Якщо в галузі присутні достатні чи навіть надлишкові потужності, то очікувана норма прибутку від приросту інвестицій буде низкою, і тому інвестування буде незначним, або його нічого очікувати зовсім. Зайві виробничі потужності призводять до зсуву кривої попиту на інвестиції вліво; відносний недолік основного капіталу - до її зміщення вправо.
5. Очікування. Ми раніше відзначали, що основою проекту є очікуваний прибуток. Основний капітал знаходиться в тривалому користуванні, його термін служби може обчислюватися 10 або 20 роками, і тому прибутковість будь-якого капіталовкладення буде залежати від прогнозів майбутніх продажів і майбутньої рентабельності продукції, виробленої за допомогою цього основного капіталу. Очікування підприємців можуть базуватися на розроблених прогнозах майбутніх умов підприємництва, що включають ряд «показників підприємництва». Разом з тим такі невизначені і важкопередбачувані фактори, як зміни у внутрішньому політичному кліматі, ускладнення в міжнародній обстановці, ріст населення, умови на фондовій біржі і т. д., повинні прийматися в увагу на суб'єктивній і інтуїтивній основі. У цьому зв'язку відзначимо, що якщо керівники підприємства налаштовані оптимістично щодо майбутніх умов підприємництва, то крива попиту на інвестиції буде зміщатися вправо; песимістичні настрої приводять до зсуву кривої вліво.
Інвестиції і дохід
Щоб співвіднести інвестиційні рішення підприємців із планами споживання домогосподарств, необхідно виразити плани інвестицій через рівень доходу після сплати податків Б1, чи ЧНП. Це означає, що потрібно побудувати графік інвестицій, що показує обсяги засобів, що усі фірми планують (мають намір) інвестувати при будь-якому потенційному рівні чи доходу обсягу виробництва. Такий графік виражає інвестиційні плани та наміри власників керуючих фірм, так само як і графіки споживання і заощаджень відображають плани споживання заощаджень і домогосподарств.
Припустимо, що підприємці починають інвестувати, очікуючи одержання прибутку протягом тривалого періоду внаслідок технічного прогресу, зростання населення і т. д. Тому інвестування автономно (незалежно) від рівня поточного доходу після сплати чи податків обсягу виробництва. Далі припустимо, що крива попиту на інвестиції має такий вид, як представлено на рис. 5.3, і що поточна ставка відсотка дорівнює 8%. Це означає, що для підприємницького сектора буде прибутковим витратити 20 млрд. дол. на інвестиційні товари. З колонок 1 і 2 табл. 5.2 ми бачимо, що такий рівень інвестицій очікується при будь-якому рівні доходу. Графічно це представлено лінією 1п на рис. 5.4.
Для полегшення нашого аналізу пропонуємо графік інвестицій 1п. При цьому допускається, що інвестиційні плани підприємців не залежать від теку-ного рівня доходів. Насправді графік інвестицій може злегка підніматися, як показано за допомогою кривої 1'п.
Подібне припущення незалежності інвестицій і доходу звичайно ж спрощення. Підвищення рівня ділової активності може викликати додаткові витрати на основний капітал, що показано в колонках 1 і 3 табл. 5.2 та графіком 1'п (рис. 5.4). Існує принаймні дві причини, чому інвестиції можуть змінюватися безпосередньо зі зміною доходу. По-перше, інвестиції зв'язані з прибутком; великі інвестиції фінансуються з підприємницького прибутку. Тому дуже правомірно стверджувати, що зі зростанням доходу після сплати податків і ЧНП буде зростати прибуток і відповідно рівень інвестування. По-друге, при низькому рівні доходу й обсягу виробництва в підприємницькому секторі будуть матися невикористані чи зайві виробничі потужності, тобто на багатьох підприємствах буде простоювати устаткування. А це означає, що стимул для закупівлі додаткового основного капіталу буде незначним. Але як тільки рівень доходу виросте, цей надлишок потужностей зникне, і у фірми з'явиться стимул поповнювати свій основний капітал. Наше спрощення, однак, не сильно розходиться з дійсністю й у значній мірі полегшить подальший аналіз.
Нестабільність інвестицій
У порівнянні з графіком споживання графік інвестицій не є незмінним. Це природно, тому що інвестиції є самим мінливим компонентом загальних витрат. Рис. 5.5 добре ілюструє цю мінливість інвестицій і показує, що вона значно більше, ніж мінливість ВНП. Наведені дані також свідчать, що наш спрощений підхід до інвестицій як до незалежних від обсягу виробництва (рис. 5.4) не є таким вже нереалістичним; витрати на інвестиції не знаходяться в строгій відповідності з ВНП.
Витрати на інвестиції дуже мінливі. Порівнюючи зміни фактичних інвестицій з фактичним ВНП, ми бачимо, що інвестиції змінюються від року до року набагато сильніше, ніж ВНП.
Розглянемо деякі найбільш важливі фактори, які пояснюють мінливість інвестицій.
Тривалі терміни служби. Інвестиційні товари в силу своєї природи мають досить невизначений термін служби. У якихось межах закупівлі інвестиційних товарів носять дискретний характер і тому можуть бути відкладені. Старе устаткування та будинки можна або цілком ліквідувати і замінити, або відремонтувати і використовувати ще кілька років. Оптимістичні прогнози можуть спонукати плановиків підприємства прийняти рішення про заміну застарілого устаткування, тобто модернізувати виробництво, що збільшить рівень інвестицій. Трохи менш оптимістичний погляд, однак, може привести до дуже невеликого інвестування.
Мінливість прибутків. Відомо, що на очікування майбутньої прибутковості в значній мірі впливає величина поточного прибутку. Крім того, власники та керівники підприємств інвестують тільки тоді, коли відчувають, що це буде прибутково. Поточна прибуток, однак, сама дуже непостійна. Отже, мінливість прибутку додає мінливий характер інвестиційним стимулам. Більш того, нестабільність прибутку може викликати інвестиційні коливання, тому що прибуток виступає як основне джерело засобів для підприємницьких інвестицій. Американські підприємці схильні віддавати перевагу цей внутрішній джерело фінансування зростання зовнішньої заборгованості або випуску акцій. Коротше кажучи, зростання прибутку дає плановикам фірми як більше стимулів, так і більше коштів для інвестування; зменшення прибутку має зворотний ефект. Мінливість прибутку збільшує нестабільність інвестицій.
Мінливість очікувань. Ми вже пояснювали, що, оскільки основний капітал має тривалий термін служби, прийняття інвестиційних рішень здійснюється на основі очікуваного чистого прибутку. Однак фірми схильні прогнозувати умови підприємництва з урахуванням реалій сьогоднішнього дня. Тому правомірно припустити, що які-небудь події або сполучення подій можуть призвести до значних змін в умовах підприємництва в майбутньому, очікування піддаються радикальному перегляду. Якого ж роду події можуть похитнути впевненість підприємців? Істотно вплинути на оптимізм чи песимізм підприємців здатні зміни внутрішньополітичної обстановки, посилення «холодної війни», розробки нових джерел енергії, зміни росту населення і пов'язаного з ним попиту на ринку, рішення суду по основних трудових і антитрестовским питань, нові законодавчі ініціативи, страйки, зміна державної економічної політики і багато інших подібні фактори.
У зв'язку з цим особливої уваги заслуговує фондова біржа. Плановики фірми найчастіше розглядають фондову біржу як показник чи барометр загальної впевненості суспільства в майбутній стабільності підприємництва; підвищення курсу акцій на біржі додає впевненість у майбутньому, і, навпаки, зниження курсу акцій знижує впевненість. Фондова біржа, однак, надзвичайно піддана спекуляції, і спочатку незначні зміни курсів акцій можуть бути серйозно посилені біржовиками, які гріють руки на скупці і продажу акцій. Більше того, різкі зміни курсів акцій, впливаючи на величину виручки, отриманої від їх продажу, впливають на рівень інвестицій, тобто на величину закупівель основного капіталу.
З цих та подібних причин цілком справедливо констатувати залежність більшості коливань в обсязі виробництва і зайнятості зі змінами в інвестиціях. На графіку (рис. 5.4) ці зміни виражаються в зміщенні кривої інвестицій вгору і вниз.
Висновки
Згідно з класичною теорією зайнятості, чистий капіталізм здатний забезпечити практично постійну повну зайнятість. Цей висновок грунтується на законі Сея і на припущенні про еластичність цін і заробітної плати.
Економісти-класики стверджували, що оскільки пропозиція створює попит, то загальне надвиробництво неможливе. Цей висновок, як вважалося, дійсний і тоді, коли мають місце заощадження, бо грошовий ринок, зокрема ставка відсотка, автоматично приводить у відповідність плани домогосподарств по заощадженнях та інвестиційні плани підприємств.
Відповідно до класичної теорії зайнятості, навіть якщо і відбудеться тимчасове скорочення загальних витрат, то воно буде компенсовано зниженням цін і заробітної плати так, що реальний обсяг виробництва, зайнятість і реальний доход не знизяться.
Кейнсіанської теорією зайнятості відкидається положення про те, що ставка відсотка зрівнює заощадження та інвестиції, оскільки вважається, що суб'єкти заощаджень і інвестори представляють зовсім різні групи, що приймають рішення про заощадження й інвестиції з різних причин, які, в основному для суб'єктів заощаджень, не пов'язані зі ставкою відсотка. Крім того, через зміни в: а) величиною грошей на руках у населення та б) позиках, наданих банками та іншими фінансовими установами, пропозиція засобів може перевищити або бути менше поточних заощаджень, у зв'язку з тим що заощадження та інвестиції не рівні.
Кейнсіанці ставлять під сумнів положення про еластичність цін і заробітної плати, виходячи з практичних і теоретичних міркувань. Вони стверджують, що: а) наявність профспілок і монополій, законодавства про мінімальну ставку заробітної плати і маса інших подібних факторів, по суті, усувають можливість істотного зниження цін і заробітної плати і що б) зниження цін і заробітної плати зменшує загальний дохід, а значить , і попит на працю.
Погляди класиків і кейнсіанців можна проілюструвати на моделі сукупного попиту та пропозиції. Згідно економістам-класиків, а) крива сукупної пропозиції є вертикальною, що і визначає рівень обсягу виробництва, б) крива сукупного попиту є незмінною, що визначає рівень цін. Кейнсіанці ж вважають, що а) горизонтальна крива сукупної пропозиції проходить нижче кривої, що відповідає обсягу виробництва продукції при повній зайнятості, і що б) крива сукупного попиту нестабільна.
Основними інструментами кейнсіанської теорії зайнятості виступають графіки споживання, заощаджень та інвестицій, що показують, які суми домогосподарства мають намір споживати і зберігати, а підприємці - інвестувати в залежності від різних можливих рівнів доходу і виробництва, але при визначеному рівні цін.
Розташування кривих споживання і заощаджень визначається такими факторами, як: а) розмір багатства домогосподарств; б) рівень цін; в) очікування майбутнього доходу, цін і продукції; г) відповідний розмір споживчої заборгованості; д) оподаткування. Графіки споживання і заощаджень відносно стабільні.
Середня схильність до споживання і заощадження характеризує частину, чи частку, будь-якого рівня загального доходу, що чи споживається зберігається. Гранична склочность до споживання і заощадження характеризує частину, чи частку, будь-якої зміни в загальному доході, що чи споживається зберігається.
Безпосередніми факторами, що визначають інвестиції, є: а) очікувана норма чистого прибутку і б) реальна ставка відсотка. Криву попиту на інвестиції в економіці в цілому можна побудувати, звівши разом інвестиційні об'єкти і розташувавши їх по спадній відповідно до очікуваної чистої прибутковості від них і застосувавши правило про те, що інвестиції будуть вигідними до точки, при ко-торою реальна ставка відсотка дорівнює очікуваній нормі чистого прибутку. Крива попиту на інвестиції відбиває зворотну залежність між ставкою відсотка і рівнем сукупних інвестицій.
Зміщення кривої попиту на інвестиції можуть відбутися і внаслідок змін в: а) витратах на придбання, експлуатацію та обслуговування основного капіталу; б) податки на підприємця; в) технології; г) готівковому основному капіталі; д) очікуваннях. Ми допускаємо спрощення, що рівень інвестицій, що визначається поточною ставкою відсотка, і крива попиту на інвестиції з зміною рівня сукупного доходу не змінюються.
Тривалі терміни служби основного капіталу, нерегулярність великих нововведень, мінлива природа прибутку і мінливість чекань визначають нестабільність витрат на інвестиції.