5.6. ІНВЕСТИЦІЙНІ ЯКОСТІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
При оцінці інвестиційних якостей цінних паперів, крім розрахунку загальних для всіх об'єктів інвестування показників ефективності, проводять дослідження методами фундаментального і технічного аналізу, прийнятими у фінансовій практиці.
Фундаментальний аналіз базується на оцінці ефективності діяльності підприємства-емітента. Він передбачає вивчення комплексу показників фінансового стану підприємства, тенденцій розвитку галузі, до якої воно належить, ступеня конкурентоспроможності виробленої продукції сьогодні і в перспективі.
Базою аналізу є публікуємо компанією-емітентом баланси, звіти про прибутки і збитки, інші матеріали.
Фундаментальний аналіз також називають факторним, оскільки він спирається на вивчення впливу окремих факторів на динаміку цін фінансових інструментів в сьогоденні періоді і прогнозування значень цих факторів у майбутньому періоді. Отримані на його базі результати дозволяють визначити, як співвідноситься вартість цінного паперу емітента з реальною вартістю активів, грошовими надходженнями, і зробити прогноз доходу, який визначає майбутню вартість цінного паперу і, отже, може впливати на її ціну. На основі цього робиться висновок про доцільність інвестування коштів.
Технічний аналіз грунтується на оцінці ринкової кон'юнктури і динаміки курсів. Концепція технічного аналізу передбачає, що всі фундаментальні фактори підсумовуються і відображаються в русі цін на фондовому ринку. Об'єктами вивчення є показники попиту та пропозиції цінних паперів, динаміка курсової вартості, загальні тенденції руху курсів цінних паперів на фондовому ринку. Технічний аналіз базується на побудові та дослідженні графіків динаміки окремих показників (як правило, ринкових цін) у розглянутому періоді, знаходженні певної тенденції (тренду) та її екстраполюванні на перспективу.
Вивчення динаміки курсів дозволяє визначити моменти, коли доцільно проводити покупку або продаж цінного паперу, а також приблизно оцінити темпи зміни і приріст курсової вартості.
Для оцінки динаміки курсів акцій в рамках технічного аналізу використовуються індекси фондового ринку. У світовій практиці добре відомі основні індекси (у США - індекси Доу-Джонса і «Стандарт енд Пурз», в Японії - індекс «Ніккей») і відпрацьовані прийоми їх врахування при прийнятті інвестиційних рішень.
Фондові індекси розраховуються на основі середньої арифметичної або середньозваженої курсової вартості акцій за найбільшим компаніям.
Одним із способів надання інформації для інвесторів на розвинених фондових ринках є рейтингова оцінка акцій та облігацій.
Рейтинги, що встановлюються відомими агентствами, серед яких провідну роль відіграють Moody's, Standard & Poor's і, Fitch IBCA, мають велике значення при оцінці ризику інвесторами і вирішальним чином впливають на ціни облігацій. Дані про рейтинги цих агентств наведено в табл. 5.1.
На основі аналізу інвестиційних якостей цінного паперу фахівці рейтингових агентств присвоюють цінному папері відповідну категорію.
При аналізі інвестиційних якостей фондових інструментів слід враховувати, що не можна знайти такий вид цінних паперів, який би влаштовував потенційного інвестора за всіма параметрами.
Інвестиційні відмінності цінних паперів по виду одержуваного доходу по них пов'язані з можливістю отримання доходу у вигляді фіксованих процентних платежів, плаваючої ставки позичкового відсотка, виграшу за позикою, дисконту при покупці цінного паперу, дивіденду, різниці курсової вартості при продажу і т.д.
Ефективність будь-яких форм інвестицій розраховується на основі зіставлення ефекту (доходу) і витрат на його отримання. При вкладеннях в цінні папери в якості витрат виступає сума інвестованих у цінні папери коштів, а в якості доходу - раз-ність між поточною вартістю цінного паперу і сумою вкладених в її придбання засобів. Оскільки дохід цо цінному папері може бути отриманий лише в майбутньому, для порівнянності він повинен бути приведений до теперішнього часу шляхом дисконтування.
Поточна вартість цінного паперу визначається двома основними факторами:
величиною грошового потоку від інвестування в цінний
папір;
рівнем процентної ставки, яка використовується при дисконтуванні.
Розрахунок наведеного чистого доходу з фінансових інвестицій має певні відмінності від визначення доходу від реальних інвестицій. При оцінці порівняльної ефективності вкладень у цінні папери приведений чистий дохід обчислюється як різниця між приведеною вартістю окремих фондових інструментів і вартістю їх придбання. При цьому сума очікуваних грошових доходів від інвестицій в цінні папери не включає амортизаційних відрахувань, як по вкладеннях в реальні активи. Суттєвою специфікою відрізняється і формування грошових потоків з різних видів фондових інструментів.
Можливі такі варіанти формування грошових потоків:
без виплати відсотків по фондовому інструменту;
з періодичною виплатою відсотків;
з виплатою всієї процентної суми при погашенні.
За простим і привілейованим акціям формування очікуваного грошового доходу залежить від того, як передбачається використовувати даний фондовий інструмент - протягом невизначеного часу або заздалегідь передбаченого терміну. У першому випадку майбутні грошові потоки формуються тільки за рахунок нараховуються дивідендів, у другому - майбутні грошові потоки включають суми нараховуються дивідендів і приросту курсової вартості фінансових інструментів.
Важливу роль при оцінці ефективності інвестування відіграє величина норми дисконту, використовувана при приведенні сум майбутніх грошових потоків до теперішнього часу. Необхідність вибору відповідної конкретному інвестиційному об'єкту норми дисконту обумовлена істотними коливаннями рівня ризику. Диференціація норми дисконту повинна здійснюватися з урахуванням:
середньої вартості ресурсів, призначених для інвестування;
прогнозованого темпу інфляції в розглянутому періоді;
премії за інвестиційний ризик.
У зарубіжній практиці визначення норми дисконту, використовуваної при оцінці наведеної вартості фінансових інструментів (норми поточної прибутковості), здійснюється, як правило, відповідно до моделі ціни-капітальних активів. Згідно даної моделі норма поточної прибутковості по конкретному фінансовому інструменту визначається як сума норми поточної прибутковості по безризикових фінансових інвестиціях (зокрема, за державними облігаціями) та премії за ризик, рівень якого, в кінцевому рахунку, визначає ступінь диференціації прибутковості по окремих інструментам.
При цьому норма поточної прибутковості по безризикових фінансових інструментах формується на основі ставки позичкового відсотка на грошовому ринку і рівня інфляції і, в свою чергу, розглядається як загальна основа для подальшої диференціації норми дисконту по різних фінансових інструментах.
Результати оцінки порівняльної ефективності різних об'єктів інвестування використовуються при їх виборі та формуванні інвестиційного портфеля банку.