Головна |
« Попередня | Наступна » | |
До історії питання | ||
Але не залежно від цього обставини, мита за своєю соціально-економічної сутності, безумовно, належать до податкової системи. Тому автори підручника вважають за необхідне сказати про них. У будь-якій країні мита займають чільне місце в економічній і фінансовій політиці. Саме через митні мита здійснюється регулювання зовнішньоекономічної діяльності держави, проводиться в життя протекціоністська політика, спрямована на захист інтересів національних товаровиробників, підвищення їх конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Мита - один з найстаріших видів податків. Спочатку митник був збирачем торгових і прівратную мит всередині країни. Прівратную мита, тобто мита, що стягуються біля воріт міста при ввезенні або вивезенні товарів, існували ще в давньоримської імперії. Мита упорядкував імператор Август Октавіан (63 р. до н. Е.. - 14 р. н. Е..). Під час його правління мита були введені у всіх провінціях Риму і сплачувалися з ввозяться або вивозяться на продаж товарів. Величина митних зборів була диференційованою, але в середньому ставка становила 5% від ціни товарів. На Русі за перших князів стягувалася мито «митий» за провезення товарів через гірські застави, мито «перевіз» - за перевіз товарів через річку, «вітальня» мито - за право мати склади, «торгова» мито - за право влаштовувати торги і ринки. З XIII в. на Русі входить в ужиток назву «митник» для головного збирача торгових мит. По всій видимості, це 1. слово походить від монгольського «тамга» - гроші. У тамож-ника мався помічник, іменувався Митник. Збереглися багато рішень першого російського царя Івана Васильовича (1530-1584), що стосуються митних зборів. Наприклад, у митній грамоті, даної в 1563 р. в село Весье-Гонський, велено з людей свого повіту брати мито з рубля по півтори гроші, а з іногородніх купців (московських, тверських, новгородських і псковських) - з рубля по чотири гроші, якщо ж приїде рязанець або казанець або який-небудь іноземець, то з рубля брати по семи грошей. Деньга дорівнювала половині копійки. У 1571 р. Новгороду дана була митна грамота про збір мит на Торговій стороні в государевої опричнині. У грамоті попереджається: без вазі меду, ікри і солі не продавати. Порушнику загрожує великий штраф. Брати всі мита слід з товарів царських, митрополичих, наместнічьіх, боярських, з сельчан і з усіх без винятку. Митникам доручалося дивитися, щоб торгові люди і іноземці не вивозили до Литви і до німців грошей, срібла і золота. З розвитком промислового виробництва все більшою мірою мита стали встановлювати і стягувати не стільки з фіскальною метою, але перш за все з метою проведення в життя протекціоністських заходів. Ними широко користувалися Великобританія, США, Японія, інші промислово розвинені країни. На початку XIX в., Наприклад, англійський уряд і англійські закони регулювали колоніальну торгівлю, морські перевезення, встановлювали заборони на експорт устаткування і т.д. Основні цілі митних зборів можна сформулювати наступним чином: раціоналізація товарної структури ввезення товарів; підтримання відповідного співвідношення ввезення та вивезення товарів, пропорцій валютних доходів і витрат; створення умов для прогресивних змін у структурі виробництва і споживання товарів, захист національної економіки від несприятливих впливів зовнішнього ринку. В даний час митні мита виконують ще одну важливу мету - забезпечити умови для якнайшвидшої і еф-ної інтеграції Росії в світову економіку. У вирішенні цієї проблеми основне місце належить зовнішній торгівлі, регульованої державою. Регулювання проводиться як економічними заходами - митні збори і збори, так і позаекономічними методами. Позаекономічні методи, або заходи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, - це обмеження на ввіз і вивіз товарів аж до повної заборони. Наприклад, на територію Росії забороняється ввезення товарів, які не відповідають стандартам, встановленим законодавством РФ, не мають сертифіката, маркування або знака відповідності у випадках, передбачених законодавством РФ, або визнаних небезпечними відходами. Забороняється вивіз виробів, що представляють художні, історичні, наукові, культурні цінності. Обмеженням є встановлення особливих вимог до ввезення або вивезення окремих видів товарів. Сюди відносяться такі методи, як ліцензування і квотування. Ліцензування вводиться по деяких видах товарів. А може вводитися для якої-небудь країни або групи країн. Квотування - це кількісне обмеження експорту та імпорту товарів, що ліцензуються (встановлення квоти). Економічні методи - це митно-тарифне регулювання зовнішньої торгівлі. Митний тариф - зведення ставок митних зборів, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон РФ. До митних платежах відносяться: ввізні мита; вивізні мита; податок на додану вартість, що стягується при ввезенні товарів на митну територію РФ; акцизи, що стягуються при ввезенні товарів на митну територію РФ; митні збори. Про ПДВ та акцизи йдеться у відповідних розділах даного підручника. Митні збори - це збори за митне оформлення, за зберігання товарів, за митне супроводження товарів. Мита: ставки і класифікація Ставки ввізних і вивізних митних зборів встановлюються Урядом РФ, є єдиними і не підлягають зміні залежно від осіб, які переміщують товари через кордон. Вони служать інструментом оперативного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У Російській Федерації застосовуються такі види ставок мита: специфічні, що нараховуються у певному розмірі за одиницю оподатковуваних товарів; комбіновані, в яких поєднуються перші два види митного оподаткування. Сезонні, застосовувані для оперативного регулювання ввезення та вивезення товарів можуть за рішенням Уряду (терміну дії вони не повинні перевищувати шести місяців протягом календарного року). Для захисту економічних інтересів країни по відношенню до ввезених, можуть тимчасово застосовуватися особливі види мит: спеціальні - служать захисними засобами, якщо товари ввозяться в країну в кількостях і на умовах, загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів; вони можуть також застосовуватися в якості заходів у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав; антидемпінгові - вводяться в разі ввезення товарів за ціною нижче, ніж їх звичайна вартість в країні вивезення, у разі, якщо це загрожує матеріальним збитком вітчизняним виробникам або може призупинити розширення виробництва подібних вітчизняних товарів (демпінгові ціни нерідко застосовуються для завоювання іноземного ринку, які не захищеного відповідними торговими угодами); компенсаційні - застосовуються при ввезенні товарів, для виробництва яких прямо або побічно використовувалися субсидії. Митна вартість товару, що переміщується через кордон, декларується його власником. Контроль за правильністю визначення вартості здійснюється митним органом, що проводить оформлення товару. При цьому дотримується повна конфіденційність інформації, тому що вона містить комерційну таємницю. Заявлювана в декларації митна вартість товару повинна грунтуватися на достовірній, кількісно обумовленою і документально підтвердженої інформації. Власник товару зобов'язаний на вимогу митного органу надати всі необхідні йому відомості. Митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої митної вартості товару. При відсутності даних, що підтверджують правильність її визначення, або за наявності підстав вважати, що відомості не є достовірними і достатніми, митний орган може самостійно визначити митну вартість декларованого товару. В останньому випадку за письмовим запитом декларанта він зобов'язаний у тримісячний термін подати письмове роз'яснення причин, за якими заявлена митна вартість не може бути прийнята в якості бази для нарахування мита. | ||
« Попередня | Наступна » | |
|