3. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І ПРИБУТОК
Прибуток - це різниця між сумою виручки від реалізації товарів і послуг і загальними витратами в грошовому вираженні.
Витрати виробництва - це витрати ресурсів в грошовому вираженні.
Їх можна розділити на такі види: бухгалтерські (явні) і економічні (явні і неявні); загальні, постійні та змінні; трансакційні; середні і граничні.
Економічні та бухгалтерські витрати. Бухгалтерські витрати включають лише ті виплати та нарахування, які повинні бути враховані відповідно до законодавчими актами про бухгалтерський облік. Економічні витрати включають всі явні витрати, тобто всі платежі, які необхідно здійснити для виробництва і реалізації продукції. Якщо, наприклад, виробнича необхідність вимагає здійснення будь-яких неофіційних виплат, то вони не можуть бути відображені в бухгалтерській звітності, але мають бути включені в економічні витрати.
На відміну від бухгалтерських, економічні витрати включають не тільки явні, але і неявні витрати, тобто платежі, умовно нараховуються за всі ресурси, які належать власникам фірми. Якщо, наприклад, фірма використовує свій власний капітал (фізичний і грошовий), то вона нікому не платить ні орендної плати, ні процентних виплат. Однак умовно нараховуються на нього орендна плата (фізичний капітал) і відсотки (грошовий капітал) включаються в економічні витрати.
У бухгалтерські витрати витрати на ресурси входять за фактичною вартістю придбання. У економічні витрати всі виплати та нарахування (явні і неявні) входять по альтернативної вартості або, іншими слонами, за вартістю кращої альтернативи. Наприклад, орендна плата, умовно нараховується на власне обладнання, включається у витрати по тій максимальній ставці, за якою фірма могла б здати це обладнання в оренду кому-небудь ще, тобто за ринковою ставкою.
Альтернативні витрати часто дуже важко уявити як певну кількість рублів або кілограм. Це пояснюється тим, що в умовах різноманітного виробництва і швидко мінливої економічної обстановки важко вибрати кращий спосіб використання наявних ресурсів. У ринковому господарстві це робить сам підприємець, як організатор та ініціатор виробництва. Спираючись на свою інтуїцію та досвід, підприємець визначає ефект від того чи іншого напрямку застосування ресурсів. При цьому виручка і розмір доходів від втрачених можливостей завжди є гіпотетичним.
Основні елементи бухгалтерських витрат включають такі статті витрат:
про матеріальні витрати - оплата сировини, матеріалів, палива, енергії, вартість комплектуючих виробів і напівфабрикатів;
про витрати на оплату праці - заробітна плата найманих працівників, а також інші виплати, передбачені трудовими договорами;
про відрахування на соціальні потреби - відрахування за встановленими законодавством нормами до фонду соціального страхування, пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості;
про амортизація - відрахування за встановленими законодавством нормами, що відображають знос обладнання, будівель;
про інші витрати - комісійні платежі банку за касове і банківське обслуговування; відсотки за кредит, орендні платежі; оплата робіт і послуг, що надаються іншими фірмами; податки і збори, що включаються у витрати виробництва відповідно до законодавства.
Різниця між виручкою від реалізації продукції і бухгалтерськими витратами складає бухгалтерську прибуток. Різниця між виручкою і економічними витратами - економічний прибуток. Бухгалтерська звітність по витратах і прибутку важлива для податкових та статистичних органів, а також для оцінки величини економічних витрат. Для прийняття ж рішень в області цін, обсягів випуску, продовження чи припинення випуску даного товару більш важливу роль відіграє аналіз економічних витрат. Якщо виручка не покриває економічних витрат, то це означає, що альтернативні способи використання ресурсів більш вигідні. Як правило, фірми зацікавлені в перевищенні виручки над економічними витратами, Але навіть якщо виручка і витрати дорівнюють (випадок нульової економічного прибутку), то це означає, що даний бізнес забезпечує доходи всім власникам факторів виробництва на рівні не нижче, ніж при альтернативних видах діяльності та , отже, може нормально здійснюватися.
Рис. 5.2. Бухгалтерські та економічні витрати й прибуток
Таким чином, ВВ - ЕІ = ВВ - (НІ + ЯИ) = ЕП, ВВ - БІ = ВВ - ЯИ = БП,
тобто бухгалтерський прибуток перевищує економічну прибуток на величину неявних витрат: БП - ЕП = НИ.
Сумарні бухгалтерські витрати виробництва у короткостроковому періоді, тобто загальні витрати (ТС) можна поділити на дві великі групи - постійні та змінні витрати. Крім того, виділяють середні і граничні витрати.
Постійні витрати (FC - fixed costs) - витрати фірми, що не змінюються при зміні рівня випуску (оренда приміщень, відсоток по кредитах, амортизація будівель і т.п.).
Середні постійні витрати (AFC - average fixed costs) - постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції:
Змінні витрати (FC - variable costs) - це витрати, величина яких змінюється в залежності від збільшення або зменшення обсягу виробництва (витрати на сировину, електроенергію, допоміжні матеріали, оплату праці).
Середні змінні витрати (AFC - average variable costs) - змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції.
Загальні витрати (ТС) - сума постійних і змінних витрат фірми у зв'язку з виробництвом.
Середні загальні витрати (АТС або AC - average total costs) - загальні витрати, що припадають на одиницю продукції.
Граничні витрати (МС - marginal costs) - це збільшення сукупних витрат, викликане нескінченно малим збільшенням виробництва. Т.к. величина постійних витрат незмінна, приріст загальних витрат відбувається завдяки збільшенню тільки змінних витрат.
З наведених нижче графіків (рис. 5.3.) Можна почерпнути наступну важливу інформацію:
Коли MC
Крива МС перетинає криву AVC і криву АС в точках їх мінімуму, тобто коли АС = шіп, MC = AC.
Рис. 5.3. Витрати в короткостроковому періоді
При нульовому обсязі виробництва валові витрати дорівнюють величині постійних витрат. При нарощуванні обсягу виробництва валові витрати збільшуються на величину змінних витрат.
Існує ще один вид витрат - це так звані операційні або трансакційні витрати, які пов'язані із здійсненням взаємодії між економічним агентами з приводу відчуження і привласнення громадських прав і обов'язків. До трансакційним ставляться як ринкові витрати по специфікації, відчуженню, присвоєнню і захисту прав власності в рамках відносин фірми з зовнішнім для неї ринком; так і адміністративно-командні витрати, що виникають всередині ієрархічної структури управління (фірми або більшої господарської системи) і не опосередковані ринковим ціновим механізмом. Відповідно до інституційної парадигмою, фірма бачиться як мережа контрактів між власниками факторів виробництва, що формує інституційну структуру, протилежну за своїми властивостями відкритого ринку і заощаджує трансакційні витрати. Відповідно до системним підходом під фірмою розуміється ієрархічна структура управління, яка втілює, матеріалізується динамічний синергетичний ефект, суть якого полягає в перевищенні результативності системи, тобто фірми, над сумарною віддачею її складових частин - факторів виробництва.
У довгостроковому періоді фірма в змозі змінити кількість усіх використовуваних ресурсів, включаючи і виробничі потужності. Кількість фірм в галузі може змінитися. Часу достатньо, щоб одні фірми могли покинути дану галузь, а інші, навпаки, ввійти в неї.
У ситуації, коли фірма нарощує виробничі потужності і розширює виробництво, це розширення буде спочатку супроводжуватися зниженням середніх сукупних витрат АС (рис. 5.4). Проте зрештою постійне збільшення виробничих потужностей протягом довгострокового періоду матиме своїм результатом зростання АС.
Крива довгострокових АС показує найменші витрати виробництва будь-якого заданого обсягу випуску за умови, що фірма мала у своєму розпорядженні необхідним часом для зміни всіх своїх виробничих факторів. Динаміку кривої довгострокових середніх сукупних (загальних) витрат можна пояснити за допомогою так званого ефекту масштабу (позитивного і негативного).
Рис. 5.4. Витрати в довгостроковому періоді
Характер кривих середніх довгострокових витрат визначає мінімальні ефективні розміри підприємства, при яких воно в стані мінімізувати свої довгострокові витрати.
Економічна прибуток, до якої прагне кожна фірма в короткому періоді, залежатиме від різниці між валовим доходом і валовими витратами. Тому, щоб визначити обсяг виробництва, при якому прибуток досягає максимального значення, необхідно порівняти дані про доходи та про витрати.