| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Кейнсіанська макроекономічна модель | ||
|
Реальний і грошовий сектори тісно взаємопов'язані. Принцип Нейт-ральності грошей був замінений принципом "гроші мають значення" ("money matters"). Це означає, що гроші впливають на реальні показники. Грошовий ринок став макроекономічним ринком, сегментом фінансового ринку поряд з ринком цінних паперів (позикових коштів). На ринках праці та товарів діє недосконала конкуренція. Ціни (номінальні показники) жорсткі (rigid) або, за термінологією Кейнса, липкі (sticky). Вони "залипають" на певному рівні і не змінюються протягом деякого періоду часу. На ринку праці жорсткість ціни праці (номінальної ставки заробітної плати) обумовлена: існуванням контрактної системи - контракт підписується на термін від одного року до трьох років, і протягом цього періоду обумовлена в ньому номінальна ставка заробітної плати змінюватись не може; діяльністю профспілок, які підписують колективні догово-ри з підприємцями, обумовлюючи ставку номінальної ставки заробітної плати, менше якої підприємці не мають права виплачувати робітникам і яка не може бути змінена до тих пір, поки умови колективного договору не будуть переглянуті; державними законами про мінімум заробітної плати, нижче якого фірми не можуть платити робітникам. Тому на графіку ринку праці (рис. 3.3, а) при скороченні попиту на працю (зсув кривої L \ ДО L *) номінальна ставка заробітної плати не знизиться до Wv а залишиться ("залипне") на рівні Wv На товарному ринку жорсткість цін пояснюється тим, що на ньому діють фірми - монополістичні конкуренти, олігополії і монополії, які мають можливість фіксувати ціни і є ценодавателямі (price-makers), а не ценополучателем (price-takers) як в умовах досконалої конкуренції. Тому на графіку товарного ринку (рис. 3.3, в) при скороченні попиту на товари рівень цін не знизиться до Р29 а збережеться на рівні Pv Ставка відсотка, на думку Кейнса, формується не на ринку капіталу (позикових коштів) в результаті співвідношення інвестицій і заощаджень, а на грошовому ринку за співвідношенням попиту на гроші і пропозиції грошей. Це положення Кейнс обгрунтовував тим, що при одному і тому ж рівні ставки відсотка фактичні інвестиції та заощадження можуть бути не рівні, так як їх роблять різні економічні агенти, які мають різні цілі і мотиви поведінки. Інвестиції роблять фірми, а заощадження - домогосподарства. Основним чинником, що визначає величину інвестиційних витрат, на думку Кейнса, є не рівень ставки відсотка, а очікувана внутрішня норма віддачі від інвестицій (internal rate of return - IRR), ко-торую Кейнс називав граничною ефективністю капіталу (marginal efficiency of capital), розуміючи під нею суб'єктивну оцінку інвестором майбутньої прибутковості інвестиційного проекту, засновану на "природному чуття" (animal spirit), інтуїції інвестора. На думку Кейнса, величина сукупних інвестиційних витрат в економіці визначається насамперед настроєм інвесторів, песимізмом або оптимізмом щодо майбутніх доходів. Приймаючи рішення, інвестор порівнює величину граничної ефективності капіталу зі ставкою відсотка (R), за якою він бере кредит для фінансування своїх інвестиційних витрат. Якщо перша величина перевищує другу (IRR> R), тобто інвестор оптимістично оцінює майбутнє і чекає високу норму віддачі від інвестицій, вважаючи, що вона будуть ви-ше ставки відсотка, він буде фінансувати інвестиційний проект незалежно від абсолютної величини ставки відсотка. Наприклад, якщо оцінка граничної ефективності капіталу інвестором дорівнює 101%, то кредит буде взятий їм і за ставкою відсотка, що дорівнює 100%, а якщо ця оцінка становить 9%, то він не візьме кредит та за ставкою в 10%. Якщо в економіці криза, то інвестори налаштовані песимістично щодо своїх майбутніх доходів та інвестиційні витрати будуть скорочуватися навіть при низькій ставці відсотка. Графічно співвідношення інвестицій і заощаджень у кейнсіанської моделі показано на рис. 3.4. Оскільки заощадження не залежать від ставки відсотка, то їх графік представлений вертикальною лінією. Інвестиції слабо залежать від ставки відсотка, тому зображені лінією, що має невеликий негативний нахил. Якщо заощадження збільшуються до то рівноважну ставку відсотка визначити неможливо, так як графік інве-стацій / і нова лінія заощаджень? 2 не мають точки перетину у першому квадраті. На думку Кейнса, рівноважну ставку відсотка (Д,) слід шукати на іншому, а саме грошовому ринку - за співвідношенням попиту на гроші Мв та пропозиції грошей Л / 5 Жорсткість цін веде до того, що рівновага на ринках встановлюється, але не на рівні повної зайнятості ресурсів. Так, на ринку праці (рис. 3.3, а) номінальна ставка заробітної плати "залипає" на рівні при якій фірми пред'являть попит на кількість робочих Ь2 (точка В). Різниця між / лр і Ь2 - це безробітні. Причиною безробіття в даному випадку є не відмова робочих працювати за номінальну ставку заробітної плати І ^, а жорсткість цієї ставки. Безробіття з добровільної перетворюється на вимушену. Робочі згодні були б працювати і за нижчою ставкою, наприклад Щ, але знизити її підприємці не мають права. Безробіття стає серйозною економічною проблемою. На товарному ринку (рис. 3.3, в) ціни жорстко встановлюються рівні Рх. Зниження сукупного попиту в результаті зменшення доходів через на-явності безробітних і тому зменшення споживчих витрат, веде до неможливості продати всю вироблену продукцію (У2 <К *), породжуючи спад виробництва. Спад в економіці впливає на очікування інвесторів щодо майбутньої внутрішньої віддачі від інвестицій, обумовлює песимізм в їх настрої, що веде до зниження інвестиційних витрат. Сукупний попит скорочується в ще більшому ступені. Так як витрати приватного сектора (споживчі витрати домо-господарств та інвестиційні витрати фірм) не в змозі забезпечити величину сукупного попиту, достатню для того, щоб спожити потенційний обсяг випуску У * то в економіці повинен з'явитися макроекономічний агент, або висуваючи власний попит на товари і послуги і доповнює недостатній попит приватного сектора, або стимулюючий попит приватного сектора і таким чином збільшує сукупний попит. Цим агентом має стати держава. Так Кейнс обгрунтовував необхідність державного втручання та державного регулювання економіки. Оскільки стабілізаційна політика держави, насамперед політика з регулювання сукупного попиту, впливає на економіку в короткостроковому періоді і жорсткість цін існує відносно недовго, то кейнсіанська модель являє собою модель, що описує поведінку економіки в короткостроковому періоді (модель "short-run"). Так як, на думку Кейнса, в короткостроковому періоді всі ціни (номінальна заробітна плата і ціни на товари) жорсткі, що відповідає ситуації, коли в економіці є велика кількість безробітних (як було в період Великої депресії , на дослідженні якою будував свою теорію Кейнс), крива короткострокового сукупної пропозиції SRAS (short-run aggregate supply curve) має горизонтальний вигляд (рис. 3.6). Це пояснюється тим, що в умовах високого безробіття фірми можуть наймати додаткових робочих, не підвищуючи номінальну ставку заробітної плати, отже, витрати фірм не змінюються, і немає передумов для зміни рівня цін на товари. Ціни на товари залишаються на постійному рівні Р, при якому фірми готові призвести будь-яку кількість продукції, яку вони зможуть продати. Таким чином, обсяг випуску в цій ситуації визначається тільки тим, скільки товарів захочуть придбати покупці. Тому головним чинником, що визначає величину сукупної пропозиції, на думку Кейнса, є сукупний попит, тобто сукупні витрати. Чим більше сукупний попит, тобто чим більше товарів готові купити економічні агенти, тим більше продукції захочуть призвести фірми. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||