| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.1. Кейнсіанська теорія економічного зростання. | ||
|
Ключовим фактором кейнсіанської моделі є ефективний попит, і саме розширення сукупного ефективного попиту має сприяти економічному зростанню. Фактично Кейнс робить наголос не на фактори пропозиції, властиві класичному підходу, а на фактори попиту. Дж.М. Кейнс звернувся до проблеми реалізації та у зв'язку з цим зосередився на вивченні основних складових частин со-сукупного попиту. Весь сукупний дохід У розпадається на по-вання С і заощадження 8, тобто У = С + 8. Визначальним є основний психологічний закон, згідно з яким у міру зростання доходу зростає гранична схильність до заощаджень, тоді як гранична схильність до споживання скорочується. Дія основного психологічного закону в суспільстві призводить до того, що люди (домашні господарства) вважають за краще робити більше заощаджень, менше споживати, що призводить до зниження попиту і, як наслідок, падіння виробництва, гальмування економічного зростання («парадокс ощадливості»). Іншу складову проблеми нестачі попиту Кейнс бачив у існуванні «витоків» з кругообігу доходів і витрат. Якщо в рамках докейнсіанського підходу передбачалося, що всі заощадження так чи інакше стають інвестиціями, то, з точки зору Кейнса, значна частина їх знаходиться не у формі активів, що приносять дохід (під ними для спрощення Кейнс розумів державні облігації), а вилучається з обігу і знаходиться на руках у домогосподарств у вигляді готівки (ліквідності). Таким чином, заощадження також розпадаються на дві складові: 8 = В + М, де В - вкладення заощаджень в обліга-ції, а М - ліквідні активи, вилучені з інвестиційного процесу. Також Кейнс розглядав взаємозв'язок між заощадженнями та інвестиціями. Заощадження 8 тісно ув'язані з інвестиціями I, оскільки 8 є джерелом I. У короткостроковому періоді заощадження можуть бути рівні інвестиціям (рівність заощаджень та інвестицій розглядається як неодмінна умова стійкого економічного зростання). Однак зі зростанням доходів заощадження збільшуються, необов'язково викликаючи відповідне зростання інвестицій. Це пов'язано з тим, що рішення про заощадження й інвестиції приймають різні економічні суб'єкти. До Дж.М. Кейнса традиційно вважалося, що прагнення зберігати служить основою зростання і прогресу. Тепер же виявляється, що не завжди збільшення заощаджень веде до бажаного результату: споживання скорочується, заощадження зростають, а результат не бажаний - інвестиції не збільшуються. Важливим елементом в теорії економічного зростання Дж.М. Кейнса є принцип мультиплікації. Інвестиційний мультиплікатор (мультиплікатор економічного зростання) показує, як впливає приріст інвестицій (державних і приватних) на приріст випуску і доходу. Як вже відомо, мультиплікатор і приріст споживання (гранична схильність до споживання) знаходяться в прямій пропорційній залежності. Мультиплікатор і приріст заощаджень (гранична схильність до заощадження) знаходяться в зворотній пропорційній залежності. Мультиплікатор має значення з двох сторін. З одного боку, з точки зору мультиплікативного ефекту державних витрат виникає розширення ефективного попиту. З іншого боку, кредитний мультиплікатор сприяє зростанню грошової маси, що в повній відповідності з кількісною теорією грошей знижує ринкову процентну ставку. Оскільки підприємці при прийнятті рішень про інвестиції порівнюють очікувану норму рентабельності від інвестицій з ринковою відсотковою ставкою, то низька ставка і повинна сприяти зростанню інвестиційного попиту і, відповідно, економічному зростанню. Прояв мультиплікаційного ефекту припускає наявність певних умов. Він виявляє себе насамперед за наявності невикористаних потужностей, вільної робочої сили. Досить істотно, куди (в які галузі) направляються інвестиційні вкладення, яка їхня структура. Стимулюючий ефект мультиплікатора залежить від багатьох факторів. Наприклад, якщо зростають податки, то величина реального мультиплікатора знижується. Якщо занадто значний імпорт, то частина нових доходів буде «витікати» за кордон, збільшуючи ймовірність дефіциту платіжного балансу. В цілому мультиплікатор - механізм з двома лезами: він може посилювати як зростання національного доходу, так і його скорочення. Тим самим Кейнс фактично запропонував ряд напрямків впливу держави на економічне зростання: перерозподіл доходів на користь осіб з меншою схильністю до заощаджень (за рахунок прогресивного оподаткування та трансфертів); вплив через монетарну політику на ринкову процентну ставку з тим, щоб підвищити привабливість інвестицій; здійснення значних держвидатків з метою розширення сукупного попиту, у тому числі і за рахунок мультиплікативного ефекту. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||