| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Кліринг-прогресивний спосіб платежу | ||
|
Концентрація платежів при кліринг дозволяє значно скоротити суму взаємної заборгованості, перервати ланцюжок неплатежів, досягти економії платіжних коштів на суму зарахованого обороту, розширити сферу безготівкових розрахунків та полегшити управління ними. Як наслідок, спрощуються, здешевлюються і прискорюються розрахунки, зберігається що грошова (касова) готівку, і за рахунок цього підвищується рівень прибутковості і ліквідності учасників. Сутність заліку взаємних вимог полягає в тому, що рівновеликі суми взаємних вимог кредиторів і зобов'язань боржників один до одного погашаються, а платежі здійснюються лише на різницю. Залік може бути організований, коли кілька підприємств пов'язані між собою як зустрічній, так і послідовною передачею продукції або наданням послуг. Заліки взаємної заборгованості можуть проводитися між двома господарюючими суб'єктами, групові та міжгалузеві. За часом проведення вони бувають разові (одноразові) і постійні. Останні забезпечують економічне і своєчасне здійснення платежів. Гнітючий обсяг заліків відбувається за участю банку, але можлива їх організація між підприємствами, минаючи банки. В останньому випадку в банк подається доручення або чек на Незачто-ную суму. До 1973 р. в нашій країні широко практикувалися розрахунки шляхом заліків: РАЗОВІ ЗАЛІКИ - парні, групові між хозоргана-ми, що обслуговуються однією установою банку; внутрішньообласні, крайові, республіканські, загальносоюзні (внутріміністерскіе і міжміністерські або міжгалузеві); ПОСТІЙНІ ЗАЛІКИ - через територіальні та галузеві бюро (відділи) взаємних розрахунків (БВР, ОВР); в децентралізованому порядку (децзачети), а також періодичні розрахунки по сальдо взаємних вимог. У подальшому постійно діючі заліки (через БВР, ОВР, періодичні розрахунки по При використанні платіжної вимоги-доручення згоду оплатити його оформлялося платником підписами осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком і відбитком печатки на всіх примірниках. Після цього третій примірник зазначеного документа разом з відван- зочний документами повертався платнику як розписка в прийомі до проводу і здійсненні оплати. У разі відсутності коштів у платників акцептовані розрахункові документи поміщаються в спеціальну картотеку несвоєчасно сплачених документів (картотеку № 2). Про це повідомляється постачальнику, і останнім за кожен день прострочення платежу з покупця стягується пеня (від лат. "роепа" - покарання) в претензійному порядку в розмірі, передбаченому в договорі. Платник має право відмовитися від акцепту розглянутих платіжних документів повністю або частково за мотивами, викладеними у договорі, з обов'язковим посиланням на пункт договору та зазначенням мотиву відмови за встановленою формою. Відмова оформляється на спеціальному бланку заяви про відмову від акцепту. Повна відмова від акцепту заявляється у випадках, якщо товар: не замовлений; не відповідає умовам договору; недоброякісний; нестандартний; переадресовано в дорозі іншому покупцеві і т. п. Часткова відмова від акцепту означає згоду на оплату частини суми рахунку у зв'язку з завищенням цін проти договірних, відвантаженням, поряд із замовленими, незамовленого товарів, наявністю арифметичних помилок і т.п. Після повідомлення банку про відмову від акцепту платіжні документи з повідомленням про відмову від акцепту повертаються безпосередньо постачальнику, Перший ризик зменшується допомогою одержання певних гарантій від покупця у формі передбачаються в договорі правових засобів забезпечення зобов'язань по оплаті: поруки, банківської гарантії , застави, утримання. Для усунення другого недоліку застосовуються засоби зв'язку, що прискорюють доставку документів. За кордоном інкасові доручення широко застосовуються банками в процесі управління ними фінансами корпорацій - найскладнішого ком-плексу операцій з готівкою, управління ліквідністю, ризиками і т. п., що поділяються на дві великі групи - контролерські і казначейську. Зокрема, виконуючи казначейську функцію, банки максимально прискорюють інкасацію грошей для великих корпорацій, "збираючи" їх від сотень філій, щоб зосередити на єдиному рахунку для швидкого і прибуткового інвестування навіть найменших грошових надлишків. Банки допомагають нейтралізувати ризик відмови поку-Просте (чисте) інкасо - операція, за якою банк зобов'язується по-лучити гроші з третьої особи на основі платіжної вимоги, не з-супроводжуючих комерційними документами та виставленого клієнтом через банк . Воно застосовується при розрахунках неторгового характеру. Документарне (комерційне) інкасо - операція, в результаті якої банк повинен пред'явити третій особі отримані від свого клієнта документи, як правило товаророзпорядчі, і видати їх цьому особі тільки проти платежу готівкою (у світовій практиці платежем готівкою вважається грошовий переказ протягом 30 днів від дати подання документів) (Д / П) або проти акцепту (Д / А). При-змінюється також інкасо з акцептом - видача документів тільки проти платежу (acceptance Д / Р), коли банк покупця (інкасуючий банк) представляє покупцеві перекладний вексель постачальника для акцепту. Акцептований вексель залишається в цьому банку разом з документами до настання терміну платежу. За його настанні документи видаються після здійснення платежу. Розрахунки в формі інкасо широко поширені в міжнародних платежах за контрактами на умовах комерційного кредиту. На інкасо зарубіжними банками приймаються різні грошові і товарно-розрахункові документи: чеки, векселі, акції, іпотеки, облігації та ін Порядок інкасування векселів, чеків, інкасових доручень розглянуто вище. Різновидом інкасових операцій в Росії є розрахунки платіжними вимогами. Останні в обслуговуючий банк виставляються на інкасо кредитором (постачальником) після відвантаження товарів і виписки товарних документів. Розрахунки по інкасо передбачені п. 4 глави 46 ЦК РФ. До кінця 90-х років на частку таких розрахунків доводилося по окремих регіонах від 2 до 13% платіжного обороту. Банк-емітент, приймаючи документи на інкасо, зобов'язаний переслати їх в банк, що обслуговує платника, стягнути з нього кошти і пере-числити на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому до платіжних вимог-вам-дорученнями постачальником прикладалися відвантажувальні документи та рахунки, що передаються платнику проти акцепту (Д / А). Що стосується платіжної вимоги, то в ньому містяться всі необхідні реквізит-ти, що дозволяють визначити, який товар відвантажено, час відвантаження і т. п. Банк платника, отримавши надіслані документи, повідомляє про це платнику і приймає їх до оплати тільки після отримання від нього попереднього акцепту. Строк для акцептанта - три дні, не рахуючи дня надходження платіжної вимоги-доручення (платіжної вимоги) у банк покупця. Враховуючи, що в договорах зазвичай вказуються терміни оплати з урахуванням пересилання документів для акцепту, терміну акцепту і терміну зарахування коштів, часто платіжні вимоги, минаючи банк, відправляються безпосередньо платнику для акцепту. Таким способом заздалегідь з'ясовується можливість акцепту і оплати товару. Зазначений недолік акредитивів істотно згладжується при налаженности надійних, довірчих відносин між банками за допомогою телекомунікаційного спілкування та возможноссмработать в кредит в рахунок відкритих один одному кредитних ліній. При цьому банк-емітент може відкривати у виконуючому банку непокриті акредитиви (без попереднього депонування коштів покупцями, але гарантовані банком-емітентом) з наданням йому права спи-Сива суми за акредитивами з ведеться у нього рахунки банку-емітентів-та. В результаті покупець перераховує кошти не заздалегідь, а після від-грузки товару. Постачальник отримує певні переваги в оподаткуванні, так як сплачує податки реально надійшли средствамсм після відвантаження товару. Подібна схема з використанням електронного акредитива розроблена окремими банками. Найбільш прийнятна сфера докладання для даного платіжного інструменту - розрахунки між країнами СНД, а в Росії - розрахунки між великими торговельними компаніями. Активно використовували акредитиви фундамен-тбанк, Інкомбанк, банки "Менатеп", "Російський кредит" та ін Великі і поки слабо реалізуються можливості полягають і см використанні акредитивів у міжнародних торговельних розрахунках, а саме виконанні їх шляхом негоціації переказних векселів. Так здійснюється більше половини світових платежів. У Росії на них припадає приблизно третину від всієї маси зовнішньоторговельних акредитивів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||