Головна |
« Попередня | Наступна » | |
2. Селянське питання. Сільське господарство та землекористування при Катерині II | ||
Економіка сільського господарства країни в другій половині XVIII в. впритул зіткнулася з розвиваються ринковими відносинами. Активну участь країни в міжнародній торгівлі, створення всеросійського ринку призвели до того, що в сільському господарстві сильніше розвивалися ринкові відносини. Через зростання міст і мануфактур зросла ємність ринку сільськогосподарських продуктів (головним чином хліба) і всередині країни, і за кордоном. Володіючи виходом до моря, Росія отримала можливість вивозити у величезних розмірах зерно в Європу. Це сприяло підвищенню товарності сільського господарства. У 1783 р. на Лівобережній Україні був заборонений перехід селян. Ця заборона діяла на півдні України, Дону і в Кавказької губернії. У 80-х рр.. XVIII в. кріпаки у Росії становили 53% загального числа селян. Поміщики могли засилати кріпаків у Сибір на каторгу, позачергово віддавати в рекрути. Скаржитися на своїх власників селянам було заборонено. У Чорноземному центрі основною формою феодальної ренти стала панщина, яка доводилася іноді до 6 днів на тиждень. На панщині складалося три чверті поміщицьких селян. У деяких місцях поміщики зганяли селян із землі і переводили їх на «місячину». Надмірний ріст панщини вів до розкладання кріпосної економіки, підривав селянське господарство. У оброчних маєтках збільшувався розмір оброку. На оброке на-ходілісь і державні селяни - 4,9 млн душ чоловічої статі (38% всього селянського населення). На грошовому оброк складалися і палацові селяни (близько 7% від усіх селян). | ||
« Попередня | Наступна » | |
|