| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Кримінальні глобальні проблеми взаємовідносин Півночі і Півдня | ||
|
В результаті формується паралельний офіційного, нелегальний світовий ринок, контрольований в основному організованою злочинністю країн периферійного капіталізму. Нелегальний світовий ринок включає контрабанду як заборонених товарів (наркотики, зброя), так і цілком легальних (алмази, сигарети, автомашини), а також легальну торгівлю підробками («піратськими» імітаціями) і нелегальну ми фацію. Наркобізнес. Міжнародний ринок заборонених наркотиків давно став одним з найбільших на планеті, порівнянним за своїми масштабами, наприклад, зі світовим нафтобізнесі. За експертними оцінками, оборот наркотиків становить не менше 8% світової торгівлі. Головними акторами міжнародного наркобізнесу є при-ляють транснаціональні мафіозні організації: колумбійські і мексиканські наркокартелі контролі-руют експорт кокаїну і героїну з «Андського треуголь-ника» у Північну Америку, китайські тріади організовують експорт героїну з «Золотого трикутника», турецька, італійська і албанська мафії - експорт героїну з «Золотого півмісяця». Не надто відстають від наркобізнесу та інші транснаціональні різновиди тіньової економіки. Тіньова економіка Нелегальна торгівля зброєю. У 1990-і рр.. щорічний оборот таємного ринку зброї коливався від 1 - 2 млрд доларів в «несприятливі» (мирні) роки до 5-10 млрд в роки пікового зростання (як під час перед очима стає-шек війни в колишній Югославії). Для порівняння можна сказати, що ці цифри порівнянні з офіційним експортом звичайних видів озброєнь зі США - лідера світового ринку зброї (приблизно 10 млрд доларів). Нелегальний ринок зброї фактично ділиться на два: власне кримінальний, мафіозний («чорний»), і квазі-кримінальний («сірий»). Перший ринок поставляє переважно легка зброя і малими партіями; за оптовими поставками потужних видів зброї (ракет, гармат, снарядів, вертольотів) частіше ховаються урядові спецслужби або легальний великий бізнес. Втім, це не означає, що «чорний» ринок менш небезпечний, ніж «сірий», - досить згадати про небезпеку контрабанди ядерних матеріалів. Покупцями нелегальної зброї зазвичай стають держави та організації «третього світу», в той час як продавці діють в розвинених країнах. Контрабанда легальних сировинних товарів. Крім наркотиків і зброї об'єктами контрабанди між Північчю і Півднем стають також цінні природні ресурси країн «третього світу» - насамперед корисні копалини (алмази, золото, нафта). Наприклад, наприкінці 1990-х рр.. на контрабанду припадало приблизно 20% світового ринку алмазів (з них приблизно 10% - «криваві алмази» з охоплених міжусобицями країн Африки). Що ж до нелегальної торгівлі немінерального природними ресурсами, то загальні масштаби цієї контрабанди (вивезення цінної деревини, рибопродуктів) вимірювалися тоді в 5-8 млрд доларів щорічно, ще 6-10 млрд становила контрабанда сировини, отриманої з рідкісних тварин (слонової кістки, останків носорогів , рогів сайгака і т. д.). «третього світу» (насамперед, з Китаю та інших країн Східної Азії), які знаходять в їх виробництві додатковий шанс вирватися на світовий ринок. Нелегальна міграція. За оцінками ООН кінця 1990-х рр.., Які здаються вельми заниженими, щорічно через світову систему нелегальної міграції проходить близько 4 млн осіб, приносячи організаторам цього кримінального бізнесу дохід в 7 млрд доларів. Накопичуючись в розвинених країнах, нелегальні мігранти з країн «третього світу» створюють потужне «підпіллі», яке дуже повільно інтегрується в легальну господарську систему. Так, за відомостями Служби імміграції та натуралізації США, в 1996 р. в цій країні перебувало близько 5 млн іноземних громадян, що не мають документів, що становило близько 2% всього населення країни. Особливою різновидом нелегальної міграції виступає міжнародна торгівля жінками (наприкінці 1990-х рр.. Її щорічні масштаби досягали приблизно 700-800 тис. осіб), коли нелегальне (і часто добровільне) переміщення робочої сили супроводжується її подальшої насильницької експлуатацією в секс-бізнесі. Кримінальні глобальні проблеми розвитку країн Півночі Економічний розвиток багатьох країн Півночі також продукує кримінальну глобалізацію, але дещо іншого плану. Найбільш важливі кримінальні глобальні проблеми, що виникають у взаєминах розвинених країн, - це контрабанда легальних споживчих товарів, відмивання грошей, приховування доходів, комп'ютерна злочинність та економічне шпигунство. Контрабанда легальних споживчих товарів. Попит на контрабандні легальні товари, в основному на тютюн, алкоголь і предмети розкоші (наприклад, дорогі автомобілі), особливо великий у країнах з високими митами на імпорт і акцизами (як у сучасній Росії), що робить подібні легальні товари занадто дорогими. Тому у світовій економіці вигідно займатися контрабандою не тільки заборонених, але й цілком звичайних товарів, задовольняючи попит споживачів, які хочуть придбати дорогі товари подешевше, уникаючи митних зборів та інших по-шлін. Організаторами контрабанди легальних товарів стають не стільки мафіозні, скільки цілком звичайні легальні фірми з розвинених країн, які прагнуть розширити ринки збуту, обходячи митні рогатки. Так, на світовому ринку сигарет 1/3 щорічного експорту припадає на контрабанду. Відмивання грошей і приховування доходів. За деякими оцінками, щорічно відмивається приблизно 500-1000 млрд доларів, що складає близько 10% від обсягу міжнародної торгівлі. Серед «податкових гаваней», які залучають іноземні компанії і банки вельми сприятливими умовами реєстрації та діяльності, гарантіями збереження банківських секретів і по-літичної стабільністю, є не тільки розвиваю-щіеся країни (типу Кайманових і Бермудських островів), але і розвинені країни - наприклад , Швейцарія або Люксембург. Клієнтами таких банківських центрів стають як чисто мафіозні організації (насамперед, пов'язані з наркобізнесом), так і легальні транснаціональні корпорації, що приховують свої до-ходи від податків. Комп'ютерна злочинність. Рівень піратства високий і в розвинених країнах, - перш за все, на ринку високотехнологічних товарів. Так, в країнах Північної Америки та Західної Європи частка піратських комп'ютерних програм становить близько 25-35%. Хоча це помітно менше, ніж у країнах «третього світу», однак якщо в країнах, що розвиваються частка піратської продукції скорочується, то в розвинених країнах вона стабілізувалася. ринки збуту транснаціональний бізнес активно і з - помагає крадіжку технологій та іншої комерційної Інл формації у своїх конкурентів. Економічним шпіо-нажем займаються в основному розвинені і нові інду-стріальние країни, причому його організаторами виступають не тільки комерційні фірми, а й дер-дарчі розвідслужби, які прагнуть «підіграти» підприємцям своєї країни. В результаті вико-тання подібних методів конкуренція втрачає свій ринковий характер, стає не стільки економіч-ської, скільки силовий. «Сірі зони» світового господарства як результат кримінальної глобалізації Широкий розвиток проблем нелегальної економіки в глобальному масштабі веде до парадоксального резуль-тату. Здавалося б, інтеграція національних господарств в єдину глобальну мережу повинно вести до підвищення контролю за економікою. Така тенденція справді є, але поряд з нею діє і діаметрально про-тівоположность: багато географічні області та сектори економіки випадають з-під контролю державних і громадських організацій. При цьому вони залишаються інтегрованими у світове господарство; більше того, саме інтеграція в світове господарство і стимулює їх спеціалізацію на різних кримінальних промислах. У 1980-і рр.. дослідниками «імперій» наркобізнесу (насамперед, в Латинській Америці) був пущений в обіг термін «сірі зони» - за аналогією з лексиконом льотчиків, які так називають ділянки місцевості, недоступні радарної контролю. Зараз «сірі зони» - це поняття не тільки географічне, а й структурно-економічне. Географічні «сірі зони». Чи не контрольовані ка - кими-або легальними владою «сірі зони» легко знайти на картах країн «третього світу». У Латинській Америці це ряд районів Перу, Болівії і особливо Колумбії, де влада знаходиться в руках наркопартізан (наприклад, з Революційних збройних сил Колумбії) і просто наркобандітов. В Азії «сірою зоною» є Афганістан і деякі райони М'янми. В Африці «сірі зони» розташовані в Анголі, Сьєрра-Леоне, Ліберії - в країнах, де йде перманентна громадянська війна. У Росії 1990-х рр.. такою зоною стала Чечня. Ще півстоліття тому стійке існування таких зон навряд чи було б можливим. Зараз, у зв'язку з широким розвитком контрабандного бізнесу, не при-знаючі легальних влади опозиційні угруповання можуть мати стійку фінансову базу: «сірі зони» Латинської Америки спираються на кокаїновий наркотрафік, «сірі зони» Азії - на героїновий, «сірі зони» Західної Африки - на контрабанду ал-мазів. Структурно-економічні «сірі зони». Між-родний фінансовий бізнес в усьому світі стійко «сіріє». У скандалах, пов'язаних з відмиванням брудних грошей і приховуванням доходів, виявляються замішані не тільки банки якихось Кайманових островів, а й «поважні» фінансові структури Швейцарії, США, інших розвинених країн. «Сіру» забарвлення набуває і міжнародна Інтернет-економіка, бурхливо зростаюче дитя НТР. Противники глобалізації побоюються, перш за все, «нового міжнародного порядку», який, на їх думку, несе загрозу глобального тоталітаризму. На наш погляд, глобалізація несе в собі зародки не тільки «міжнародного порядку» (який може комусь подобатися, а комусь і ні), а й «міжнародного безладу» (який не подобається нікому, крім відверто антигромадських сил) у формі кримінальної глобалізації. У XXI в. світові потрібно буде шукати «золоту середину» між цими Сциллою та Харибдою. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||