|
Історично і логічно склалися два генеральних направ-лення зовнішньоекономічної і в цілому економічної політики: протекціонізм і свобода ринку. Перше - активне втручання в господарське життя; друге - опора на ринкові сили та механізми. На початкових етапах становлення економіки та зовнішньоторговельних зв'язків переважав протекціонізм. Надалі, у міру розвитку виробництва, диверсифікації господарського життя на певні позиції вийшли ринкові принципи і правила, що передбачають обмежене втручання в механізми ринку, складові основна ланка стратегії лібералізації економіки, в тому числі і в сфері світогосподарських зв'язків.
Лібералізація між на роди их економічних відносин - це насамперед розширення свободи дій господарюючих суб'єктів, зняття обмежень на економічну діяльність, розкріпачення підприємництва.
В даний час економічні процеси набули глобального характеру і все менш піддаються регулюючим зусиллям окремим, навіть могутніх держав, тобто вони переросли з національних і міжнаціональних, більш-менш ефективно здійснюваних в односторонньому, двосторонньому чи багатосторонньому порядку національними державами, під позанаціональні, наднаціональні реалізуються на міжнародному, глобальному рівні. Об'єктивно склався механізм багатостороннього регулювання світової економіки.
Про масштаби та інтенсивності цього процесу переміщення повноважень з державного на міждержавний рівень говорять такі факти. З середини 1940-х років до теперішнього часу виникло близько 3 тис. міжурядових організацій, що регулюють різні сфери економіки, політики, екології, культури тощо Їх доповнюють майже 20 тис. різноманітних неурядових міжнародних організацій, з яких приблизно 2 тис. мають статус спостерігача при ООН.
Міжнародні економічні організації мають вирішальний вплив на всі сторони міждержавних економічних відносин.
|