| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.2. Міжнародні економічні організації на глобальному та регіональному рівнях: цілі та функції | ||
|
вивчення найбільш важливих проблем міжнародних економічних відносин та вжиття заходів щодо їх розв'язання; забезпечення стабільності валют; сприяння усуненню торгових бар'єрів та забезпечення широкого товарообміну між державами; виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному та економічному процесу; стимулювання поліпшення умов праці і трудових відносин; прийняття резолюцій і рекомендацій в області регулювання світогосподарських зв'язків. Функції, що їх міжнародними організаціями, досить численні і залежать від того, які завдання покладали на них беруть участь країни. З точки зору світової економіки найбільш важливими є наступні основні функції: сприяння - організація міжнародних конференцій, збір і аналіз статистичних та фактичних матеріалів, публікація і розповсюдження статистики і досліджень, надання приміщень і секретаріату для проведення багатобічних і двосторонніх переговорів. Країни надають у міжнародні організації, що займаються сприянням, тільки ті дані, які уряд вважає за потрібне надати, і найчастіше це обмежується простою підпискою на поточні статистичні та аналітичні публікації, що поповнюють собою архіви і бібліотеки. Ці функції виконують, наприклад, секретаріати Паризького клубу або Ради співробітництва країн Перської затоки (ВСР); спостереження - сприяння з можливістю формулювання й обнародування офіційної точки зору організації на ті чи інші проблеми, що служить способом створення громадської думки та надання тим самим впливу на економічну політику країни. Спостереження здійснюється в основному за допомогою аналізу вторинних джерел, на основі яких секретаріат готує доповіді, і шляхом обміну політичними деклараціями під час сесій. Найбільш типовий приклад організації, що виконує функцію спостереження, - ООН, яка за допомогою резолюцій Генеральної Асамблеї спонукає країни до проведення певної економічної політики. Однак ніякими реальними важелями впливу, крім сили переконання, ООН не володіє; Сприяння - спостереження - нагляд - регулювання вичерпують весь спектр ключових функцій, які можуть покласти на себе міжнародні організації. По суті всі ці функції багато-стороннього міждержавного регулювання засновані лише на добрій волі країн-учасниць. Якщо уряд тієї або іншої країни не бачить вигод від членства в міжнародній організації, ніхто не може змусити прийняти його. Все сказане, звичайно, не означає, що національна держава як регулюючий механізм внутрішньодержавні та міжнародних відносин вже віджило свій вік. Воно збережеться ще-виразно довго, але вже не в ролі всевладного і суверенного вершителя доль своєї економіки, а в якості одного (нехай навіть вельми важливого) з ланок все більш усложняющегося багатоярусного механізму, що регулює глобальні економічні та інші відносини. У міру наростання глобалізації все більша частина державного суверенітету перерозподіляється між локальними, регіональними та світовими регулюючими інститутами. Такий перерозподіл суверенних прерогатив вже більше десяти років відбувається в Європейському союзі. У його основі лежить принцип субсидіарності: владні повноваження національних держав делегуються на той інституційний рівень - іадго-жавний або субдержавного (регіональний, муніципальний), на якому дана конкретна суспільна потреба задовольняється найкращим чином. Не варто забувати, що ЄС - це свого роду лабораторія, де народжуються і апробуються практично усі економічні та політичні механізми, які рано чи пізно востребуются в глобальних масштабах. У нинішньому столітті формування багатоярусного механізму регулювання світової економіки піде ще швидше, ніж досі, не тільки тому, що зростає тиск глобальних проблем, а й завдяки тому, що інформаційна революція значно полегшує формування і функціонування такого механізму. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||