Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
М. В. Новіков. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ, 2000 - перейти до змісту підручника

3.1. Механізм функціонування ринку праці та теоретичні підходи до його аналізу

Неокласичний підхід
У західних економічних теоріях ринок праці - це ринок, де реалізується лише один з інших виробничих ресурсів. Тут можна виділити чотири основних концептуальних підходу до аналізу функціо-нування сучасного ринку праці. В основі першої концепції лежать постулати класичної політекономії. Її дотримуються в основному неокласики (Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Холл), а в 80-х рр.. її підтри-живали також прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гіл-дер, А. Лаффер та ін.) Прихильники цієї концепції вважають, що ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги, тобто основним ринковим регулятором служить ціна - у даному випадку робочої сили (заробітна плата). Саме за допомогою заробітної плати, на їхню думку, регулюється попит та пропозиція робочої сили, підтримується їх рівновагу. Інвестиції в освіту і кваліфікацію (у людський капітал) - це аналоги інвестицій у машини й устаткування. Відповідно до моделі цінової рівноваги, індивід «інвестує в кваліфікацію" доти, поки не знижується норма прибутку на ці вкладення. З неокласичної концепції випливає, що ціна на робочу силу гнучко реагує на потреби ринку, збільшуючись або зменшуючись залежно від попиту та пропозиції, а безробіття неможливе, якщо на ринку праці існує рівновага.
Оскільки серйозно говорити про зміну заробітної плати в точній відповідності з коливаннями попиту та пропозиції, тим більше про відсутність безробіття, не доводиться, прихильники цієї концепції посилаються на деякі «недосконалості» ринку, що і приводять до невідповідності їх теорії з життям. До них відносять вплив профспілок, установлення державою мінімальних ставок заробітної плати, відсутність інформації і т. п. Висувається також теза про нібито добровільний характер безробіття. Однак якщо безробіття носить добровільний характер, то чому вона коливається залежно від фази економічного циклу? Висувається і теза про «пошук» робочого місця як явище, що викликає нестабільність ринку. Суть його полягає в тому, що наймані працівники дуже розбірливі і прагнуть до максимально вигідною роботі. Однак і в цьому випадку не ясно, чому таких працівників буває то 4-5%, то всі 15%? Але головне питання, на який не можуть відповісти прихильники неокласичного підходу, полягає в тому, чому всі наймані робітники у випадку перевищення їхньої пропозиції над попитом не пропонують свою робочу силу по більш низькій ціні?
Кейнсианский підхід
Іншого підходу до пояснення функціонування ринку праці дотримують кейнсіанці і монетаристи. На відміну від неокласиків вони розглядають ринок праці як явище постійної і фундаментальної нерівноваги. Кейнсіанська модель (Дж. М. Кейнс, пізніше Р. Гордон та ін.), зокрема, виходить з того, що ціна робочої сили (заробітна плата) жорстко фіксована і практично не змінюється (особливо у бік зменшення). Цей елемент моделі ніяк не доводяться, він береться як безумовний факт. Оскільки ж ціна (заробітна плата) з даної концепції не є регулятором ринку, такий регулятор повинен бути привнесений ззовні. Його роль відводиться державі, що, зменшуючи чи збільшуючи сукупний попит, може дана нерівновага ліквідувати. Таким чином, попит на робочу силу по цій моделі регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а сукупним попитом, інакше - обсягом виробництва.
Монетаристская модель
Як і прихильники кейнсіанського підходу, представники школи монетаристів (насамперед М. Фрідмен) виходять із твердої структури цін на робочу силу, більше того - з передумови їх односпрямованого, підвищувального руху. Монетаристами вводиться поняття якогось «природного» рівня безробіття, що відбиває структурні характеристики ринку праці, що робить ціни на ньому негнучкими, що перешкоджають нормальному його функціонуванню, що збільшують його нерівновагу і, стало бути, безробіття.
На думку представників даної школи, для, наприклад, американського ринку праці такими негативними факторами, що підсилюють ринкову нерівновагу, є встановлення державою мінімального рівня заробітної плати, сильні позиції профспілок, відсутність не-обходимой інформації про наявність вакансій і резервної робочої сили. Для зрівноважування ринку монетаристи пропонують використовувати інструменти грошово-кредитної політики. Йдеться, зокрема, йде про необхідність використовувати, такі важелі, як облікова ставка центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку.
Інституціоналістів на ринку праці
Ще один розповсюджений теоретичний підхід до механізму функціонування ринку праці представлений школою інституціоналістів (наприклад, Дж. Данлоп, Л. Ульман). Основна увага в ній приділяється аналізу професійних і галузевих відмінностей в структурі робочої
33
сили і відповідних рівнів заробітної плати. Тут простежується відхід від макроекономічного аналізу і спроба пояснити характер ринку особливостями динаміки окремих галузей, професійних демографічних груп.
Марксизм про особливості ринку праці
У марксистській економічній теорії ринок праці визначається як ринок особливого роду. Його відрізняє від інших ринків різниця товару "робоча сила" і фізичного капіталу. Якщо робоча сила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею. У силу цього марксисти думають, що ринок робочої сили, хоча і підкоряється загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості, оскільки сама робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту та пропозиції, на свою ринкову ціну.
Жоден з перерахованих вище підходів не дає повної і адекватної картини механізму функціонування ринку робочої сили, хоча вони і відображають окремі його елементи.
Представляється, що більшість розглянутих концепцій побудовані на невірній посилці про порівнянності ринку робочої сили з усіма іншими ринками ресурсів, наприклад, про заданість і незмінність ряду параметрів робочої сили, що приходить на ринок праці. Вважають, зокрема, що кваліфікація працівника завжди купується до приходу його на ринок праці, а це далеко не завжди вірно, тому що в багатьох випадках працівник отримує кваліфікацію вже на виробництві, тобто після прийому на роботу. Це означає, що оцінити на ринку його потенціал досить складно.
Інший постулат говорить, що продуктивність праці людини заздалегідь відома. Ясно, що і це не так, оскільки існує безліч методів мотивації, здатних підняти продуктивність праці. Очевидно також, що не тільки заробітна плата служить для працівника достатньою оцінкою його праці та відображенням ступеня його задоволеності своїм становищем у виробництві і на ринку праці. Це також ставить під сумнів спрощений ринково-ціновий підхід до людини. Дуже нелегко оцінити потенціал людини на ринку праці ще й тому, що в процесі праці основний внесок у виробництво досягається в більшості випадків шляхом не індивідуальні, а колективних зусиль.
Ринок, але особливого роду
Таким чином, ринок праці, підкоряючись в цілому законами попиту та пропозиції, по багатьом принципам механізму свого функціонування являє собою ринок особливого роду, що має ряд істотних відмінностей від інших товарних ринків. Регуляторами тут є фактори не тільки макро-і мікроекономічні, але і соціальні і соціально-психологічні, аж ніяк не завжди мають відношення до ціни робочої сили - заробітній платі.
У реальному економічному житті на динаміку ринку праці діє цілий ряд факторів, що впливають як на пропозицію робочої сили, так і на попит на неї. Так, пропозиція робочої сили визначається в першу чергу факторами демографічними - рівнем народжуваності, темпами росту чисельності працездатного населення, його статево-віковою структурою. У США, наприклад, середньорічні темпи приросту населення скоротилися з 30-х до 90-х рр.. з 1,8 до 1%. Це помітно вплинуло на динаміку пропозиції на ринку праці.
Крім демографічного важливим фактором динаміки ринку є ступінь економічної активності різних демографічних і етнічних груп працездатного населення. Наприклад, швидке залучення жінок до складу робочої сили, обумовлене активізацією їх соціальної ролі, призвело до зростання пропозиції робочої сили. Рівень економічної участі жінок у робочій силі США зріс з 34% у 1950 р. до майже 60% у 1992 р.
Серйозний вплив на динаміку робочої сили чинять процеси імміграції. У США вона становить у середньому 20% приросту населення країни. Крім легальних в США проживає кілька мільйонів не-легальних іммігрантів, в основному вихідців з країн Латинської Америки. Ясно, що процес імміграції в країну збільшує загальну пропозицію робочої сили на ринку праці та посилює на ньому конкуренцію. Процес імміграції, як політичної, так і трудової, регулюється в США спеціальним законодавством. Воно спрямоване на обмеження в'їзду в країну малокваліфікованої робочої сили, встановлює відповідні квоти на в'їзд, заохочуючи при цьому приїзд до США кадрів вищої кваліфікації (так звана витік мізків, brain-drain).
З боку попиту головним чинником динаміки зайнятості є стан економічної кон'юнктури, фаза економічного циклу. Крім цього серйозний вплив на потребу в робочій силі надає науково-технічний прогрес.
Особливості російського ринку праці
Ще зовсім недавно робоча сила не розглядалася в якості товару. Безсумнівно, однак, що в реальному житті, що не дуже поєднаної з політекономічними уявленнями, мільйони людей в нашій країні вступали і вступають у відносини найму. Але безсумнівно й те, що існував (та багато в чому існує і понині) ринок праці був у нашій країні свого роду квазіринку, породженням адміністративної економіки, обтяженим численними диспропорціями.
Головне, що відрізняє наш ринок праці від реального, це наявність адміністративних, правових та економічних обмежень, все ще перешкоджають вільному продажу робочої сили за найбільш вигідними умовами для більшості працівників. Це і наявність прописки, і відсутність реального ринку житла при його величезному дефіциті, і все ще переважна переважання державної власності, і нерозвиненість механізмів державного регулювання та соціальної підтримки у сфері зайнятості.
Ринок праці в Росії незбалансований. Це відноситься до всіх його сфер - регіональної, професійної, кваліфікаційної, галузевої, демографічної. Існують як трудоізбиточние регіони (південь Росії, Північний Кавказ, деякі найбільші міста), так і регіони, які відчувають хронічну нестачу трудових ресурсів (центр і північ Росії, Далекий Схід і ін.) Відчувається гостра нестача робітників і фахівців у багатьох галузях економіки при зростаючого безробіття.
Незважаючи на всі ці труднощі, можна сподіватися, що з нинішнім квазіринку буде достатньо скоро покінчено. В обстановці конкуренції підприємства будуть прагнути до оптимізації складу та чисельності працівників, працівники ж, у свою чергу, отримають можливість пошуку роботи на найбільш вигідних умовах. Все це, однак, може бути реалізовано тільки при створенні справді конкурентного середовища на основі приватизації, при скасуванні прописки, що перешкоджає вільному пересуванню робочої сили, при створенні ринку житла і дієвої системи сприяння найму.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz