3.2. Сегментація ринку праці. Структура робочої сили
Основні сегменти ринку праці
Первинні незалежні робочі місця займають спе-ціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою, керують та адміністратори всіх ланок і висококваліфіковані робітники. Це високооплачувані групи робочої сили, що мають високий рівень кваліфікації, надійні гарантії зайнятості. Первинні підлеглі робочі місця займають техніки, адміністративно-допоміжний персонал і робітники середньої кваліфікації. Тут також відносно високі рівень заробітної плати та гарантії зайнятості. Вторинні робочі місця, як правило, не вимагають спеціальної підготовки і значної кваліфікації. Їх займають працівники об-слуговування, некваліфіковані робітники, нижчі категорії службовців. Вони концентруються переважно в невеликих фірмах і на другорядних підприємствах.
Однак можна констатувати появу в найбільш розвинених країнах нового типу сегментації ринку праці: а) ринок, що охоплює швидкозростаючі наукоємні виробництва і галузі сфери послуг з набагато меншим середнім рівнем концентрації і змішаної в кваліфікаційному відношенні робочою силою; б) ринок в старих, традиційних секторах економіки, що були в недавньому минулому головними.
Ослаблення внутрішнього ринку праці та посилення мобільності робочої сили
Одночасно зазначимо ослаблення так званого внутрішнього ринку праці великих компаній традиційних галузей (і не тільки їх) і все більшу орієнтацію фірм на зовнішні по відношенню до них джерела кадрового забезпечення. Слід пам'ятати, що найбільші компанії, не покладаючись на загальну систему освіти, створили свою мережу професійної підготовки та перепідготовки кадрів, вона ефективно діє і в даний час. Проте з середини 80-х рр.. багато фірм найбільш розвинених країн у меншій мірі, ніж раніше, здійснюють підготовку безпосередньо на робочому місці, воліючи приймати готових фахівців ззовні. Крім того, поширюється тенденція тимчасового найму за контрактом для виконання конкретних завдань. Виникло навіть чимало фірм, які займаються посередницькими функціями і підготовкою кадрів з метою пропозиції робочої сили за тимчасовим контрактом різним компаніям.
Посилюється орієнтація компаній на працівників, підготовлених і перепідготовлених зовні, пояснюється також зростанням мобільності робочої сили. Мобільність робочої сили сьогодні все частіше визначається приналежністю немає фірмі (раніше для багатьох категорій працівників переважало внутрифирменное переміщення і просування), а до тієї чи іншої професії. За даними національного бюро економічного аналізу США на кінець 80-х рр.., Американські робітники і службовці протягом трудового життя змінювали роботу в середньому більше 10 разів. Серед фахівців-електронників Силіконової долини, наприклад, виробнича плинність в 80-х рр.. склала 30%. Ясно, що таку високу плинність фахівців вищої кваліфікації ніяк не можна віднести на рахунок поганих умов праці, з чим зазвичай пов'язана плинність некваліфікованих груп робочої сили.
Поняття робочої сили та зайнятих
До робочої сили статистика в розвинених країнах зазвичай відносить всіх зайнятих (включаючи військовослужбовців) і безробітних. Синонімом поняттю є категорія «економічно активне населення». У статистиці виділяється також громадянська робоча сила, що виключає військовослужбовців. Зайнятими вважаються: а) особи, які працюють протягом тижня на момент статистичного опитування за плату або на власних підприємствах; б) особи, які пропрацювали не менше 15 ч. на тиждень безкоштовно на підприємствах, що належать членам їх сімей; в) тимчасово непрацездатні і перебувають у відпустках. Всіх зайнятих статистика ділить на працюючих повну і неповний робочий тиждень. У США, наприклад, до першої категорії належать особи, які пропрацювали 35 ч. і більше протягом тижня, а до другої - пропрацювали від одного до 34 ч. на тиждень. Виходячи з цього застосовуються різні показники зайнятості: загальна чисельність зайнятих, чисельність зайнятих у перерахунку на повний робочий день, відпрацьовані за певний період людино-години.
Галузева і професійно-кваліфікаційна структура
У змінах, що відбуваються в галузевій структурі робочої сили в останні десятиліття, простежуються дві найважливіші тенденції: різке скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві та істотне збільшення їх у сфері послуг у зв'язку з її розширенням і перетворенням в провідну сферу докладання суспільної праці. Зайнятість у сільському господарстві США скоротилася з 6,5 млн. чол. в 1955 р. до 3,2 млн. чол. в 1990 р., а в сфері послуг зросла з 30,1 млн. чол. в 1955 р. до 85,3 млн. чол. в 1990 р., склавши 75% від загального числа зайнятих (табл. 3.1). У 70-80-х рр.. відбувався також прискорене зростання зайнятості в наукомістких галузях економіки. Зайнятість тут росте в два рази швидше, ніж у промисловості в цілому.
У Росії поки галузева формула зайнятості прямо протилежна тій, яка склалася в розвинених країнах - в матеріальному виробництві у нас зайнято близько 54% чисельності робочої сили, а в сфері послуг - тільки 46%.
Помітна еволюція та професійно-кваліфікаційного складу робочої сили (табл. 3.2). Саме поняття «професійно-кваліфікаційна структура робочої сили» неоднозначно. Воно включає три самостійних, хоча і тісно пов'язаних між собою, поняття: професійна структура робочої сили, її кваліфікаційна структура, зміст кваліфікації. При цьому під професійною структурою розуміється сукупність представників різних професій і професійних груп, під кваліфікаційною структурою - сукупність працівників різних рівнів кваліфікації. Зміст кваліфікації різних професій представляє набір необхідних для виконання даної роботи навичок, знань, досвіду, інших компонентів кваліфікації.
Таблиця 3.1. Галузева структура зайнятості в несільськогосподарському секторі економіки США, млн. чол. (%)
* У категорію «послуги» включені: освіта, охорона здоров'я, послуги виробництву і сфері обігу, рекреаційні та побутові послуги, готельне господарство.
Таблиця 3.2. Структура зайнятості за основними професійно-кваліфікаційних групах в США, млн. чол. (%)
* Дані за 1991 р. отримані розрахунковим шляхом, оскільки з 1983 р. в США змінена класифікація професійних груп, включені тільки наймані працівники.
У США, наприклад, переважаючою професійної категорією стали працівники переважно розумової праці, або так звані білі комірці (табл. 3.2). Вони склали в 1991 р. 56% усієї зайнятої робочої сили. Сюди відносяться інженери, техніки, вчені, адміністративно-управлінський персонал, а також численні групи конторських і торгових службовців. У масі своїй це працівники найманої праці.
Особливо швидкими темпами зростає чисельність фахівців принципово нових професій, пов'язаних з розвитком науково-технічного прогресу, - аналітиків систем, фахівців у галузі генної інженерії, інженерів з електронно-обчислювальної техніки. Водночас впровадження ЕОМ і іншої інформаційної техніки скорочує потребу в ряді категорій висококваліфікованих конторських службовців і нижчого управлінського персоналу, зайнятих збором, систематизацією та первинною обробкою економічної інформації. Частка представників робочих професій склала в США в 1991 р. близько 27% робочої сили. Ще однієї укрупненої професійної категорією робочої сили, що виділяється американською статистикою, є так звані працівники обслуговування. У 1991 р. вони склали близько 14% робочої сили країни.
Науково-технічна революція викликає неоднозначні зрушення в кваліфікації робочої сили. В принципі вплив нової технології на зміст праці може бути трояким - в результаті її впровадження можуть бути ліквідовані деякі виробничі функції, створені нові функції і, нарешті, самі функції, зберігшись, передані машині. Впровадження комп'ютерної технології в суспільне виробництво істотно видозмінює багато найбільш загальні функції працівників. Так, функції оцінки ходу виробничого процесу, управління ним здійснюються за допомогою ЕОМ, функції безпосереднього контролю над виробничими процесами - за допомогою сенсорів і дисплеїв, функції фізичного впливу на предмет праці - за допомогою механічних маніпуляторів. При цьому рутинні функції, як фізичні, так і розумові, як правило, ліквідуються.
Основний напрямок відбувається еволюції у змісті кваліфікації полягає в переході від переважно фізичної роботи, що складається в ручному управлінні верстатами і агрегатами, до переважно нефізичної праці, що виражається в аналізі та контролі виробничих процесів. Зрозуміло, це лише тенденція; в такому положенні знаходиться все ще меншість робітників, оскільки нова технологія не є панівною. Неодмінним атрибутом робочої кваліфікації нового типу є її здатність швидко адаптуватися до мінливої техніці, до нових форм організації праці і виробництва.
Використання ЕОМ істотно змінює характер праці інженерно-технічного персоналу. Особливо в цьому плані відзначимо роль персональних комп'ютерів, а також систем автоматизованого проектування. Використання інформаційної техніки вимагає від інженерів, крім спеціальності, знань математики та програмування.
Докорінно змінюються зміст праці і функції багатьох категорій конторських робітників - вони стають операторами ЕОМ, персональних комп'ютерів або термінальних пристроїв.