| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.2. Міжнародний поділ праці як основа формування світогосподарських зв'язків | ||
|
Які ж чинники дають тій чи іншій країні переваги у виробництві різних видів продукції і тим самим сприяють поглибленню МРТ? Перший фактор пов'язаний з природними перевагами. До них відносяться запаси природних ресурсів, специфічні кліматичні умови. Так, Саудівська Аравія має порівняльні переваги у видобутку нафти і виробництва нафтопродуктів, Бразилія - у виробництві кави, Канада - у вирощуванні пшениці. До природних переваг можна віднести і надлишок населення щодо інших ресурсів, що дозволяє, наприклад, Індії робити дуже трудомістку, але досить конкурентоспроможну продукцію (текстиль, взуття і т. д.). Інші фактори пов'язані з набутими перевагами. Наприклад, надлишок машин і устаткування щодо ін-ших ресурсів стимулює спеціалізацію на виробництві капіталомістких виробів. Так, США і Японія виробляють автомобілі. Країни, що вкладають значні кошти в освіту населення та виробництво знань, набувають порівняльну перевагу у виготовленні високотехнологічної та наукомісткої продукції. Так, США спеціалізуються у виробництві новітніх систем комп'ютерів, реактивних літаків, космічних апаратів, а Японія робить промислову та побутову радіо-, аудіо-та відеотехніку. На поглибленні МРТ позначається такий фактор, як відмінності у звичках, смаках і перевагах населення різних країн. Навіть коли дві країни забезпечені однаковими ресурсами і використовують їх з однаковою ефективністю, кожна з них буде пожинати плоди від спеціалізації, якщо смаки і уподобання населення обох країн значно різняться. Диференціація переваг у споживанні призведе до торгівлі між ними, а торгівля, у свою чергу, сприяє спеціалізації, якщо дана країна бажає використовувати своє порівняльну перевагу. Норвегія і Швеція ловлять рибу і виробляють м'ясо приблизно в однакових умовах і кількостях, однак шведи воліють споживати м'ясо, а норвежці - рибу. На основі спеціалізації (риба - у Норвегії, м'ясо - у Швеції) обидві країни за допомогою торгівлі отримують додатковий ефект. І, нарешті, останній фактор поглиблення МРТ полягає в економії на масштабах виробництва. Якщо який-небудь виробничий процес підпорядкований закону економії на масштабі, очевидна тенденція до зниження середньої вартості одиниці продукції в міру зростання обсягу її виробництва, то країна обов'язково отримає додатковий ефект при спеціалізації на виробництві конкретного продукту. Така спеціалізація дозволить даній країні робити найбільший в порівнянні з іншими країнами обсяг аналогічної продукції при найменшою ціною. МРТ є тим об'єднуючим началом, яке і створило світову економіку як систему. Головними напрямками поглиблення МРТ стали розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Міжнародна кооперація (МК) і міжнародна спеціалізація (МС) не тільки є видами МРТ, але і виражають його суть, МС виробництва розвивається по двох лініях - виробничої та територіальної. Виробнича спеціалізація може бути предметної, технологічної, подетальної та поузловой. Територіальна спеціалізація стосується одиничних країн, групи держав, великих регіонів з виробництва певної продукції. Заснована на МРТ міжнародна кооперація праці означає стійкий обмін між країнами продуктами своєї діяльності. Вона є зворотним боком МРТ. В основі КОО-Пераціму лежить спеціалізація виробництва. Саме вона, обособляя виробників, змушує їх знову і знову спілкуватися один з одним, погоджувати обсяги виробництва та реалізації, забезпечуючи тим самим зустрічний рух товарної продукції. Завдяки міжнародній КОО-Пераціму відбувається об'єднання фінансових, матеріальних, інтелектуальних ресурсів країн для досягнення певного економічного ефекту. Міжнародне кооперування представляє такий тип відносин, якому властиві довгостроковість, стабільність і регулярність зв'язків між підприємствами-партнерами. У умо-вах кооперації міжнародна торгівля все більш зводиться до заздалегідь узгодженим поставкам товарів між кооперуються сторонами. У цьому випадку торгівля виступає вже не як діяль-ність, яка здійснюється між самостійними підприємствами і служить для обміну їх надлишків, а як істотна передумова і момент самого виробництва. Міжнародне кооперування має різноманітні форми прояву. За видами виділяють промислове со-бітництво, виробниче кооперування, науково-технічне кооперування, коопер-вання в галузі проектування та будівництва об'єктів, кооперування в області збуту та ін За кількістю об'єктів кооперування може бути однопредметная і багатопредметного. За структурою зв'язків - внутрішньо-і міжфірмових, внутрішньо-і міжгалузевих, горизонтальним, вертикальних, змішаним. Спільними відмітними ознаками міжнародного кооперування є узгодження сторонами умов спільної діяльності, координація діяльності підприємств-партнерів з різних країн, закріплення в договірному порядку об'єктів кооперувати-вання, розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми. Різноманітність видів міжнародного кооперування зумовлює й існування раз-особистих організаційних форм зв'язків. До класичних методів виробничих зв'язків у про-мисловості з виготовлення продукції належить підрядне кооперування, тобто кооперування через договір. При підрядному кооперуванні одна із сторін угоди доручає іншій виконання певної роботи відповідно до заздалегідь обумовленими вимогами щодо термінів, обсягів, якості виконання. Підрядне кооперування своєю метою ставить перш за все скорочення витрат виробництва та пошук нових ринків збуту. На практиці міжнародна виробнича кооперація може реалізовуватися і через створення міжнародних господарських об'єднань - змішаних компаній, промислових консорціумів, асоціацій, що дозволяють більш оперативно вирішувати виробничі завдання, знімати заважають економічному співробітництву протекціоністські бар'єри, усувати торгові мита і т . п. Змішані компанії передбачають обмін акціями між фірмами, розподіл акціонерного капіталу між фірмами-засновниками або придбання іноземними компаніями частки пакета акцій національної компанії, але без права контролю. Промислові консорціуми представляють собою тимчасові угоди, що виникають між незалежними в юридичному відношенні фірмами; промислові асоціації - це тимчасові угоди, що виникають за допомогою внесення договірними сторонами частини капіталу та розподілу отриманого доходу пропорційно цим вкладом. Організаційною формою виробничо-технологічного співробітництва можуть також виступати спеціалізовані координаційні органи межфирменной діяльності, представлені окремими особами або групами осіб, наділеними юридичними повноваженнями однієї або декількох країн, в межах яких здійснюється співробітництво. Міжнародне кооперування виробничої діяльності не може успішно здійснюватися без науково-технічного співробітництва, форми і способи реалізації якого також різноманітні: обмін наукомісткої продукцією, обмін патентами, ліцензіями, обмін фахівцями. Обмін науково-технічною інформацією, участь у міжнародних симпозіумах зазвичай здійснюються на некомерційній основі, комерційний обмін притаманний прикладним дослідженням. Провідною формою цієї співпраці є передача технологій, що здійснюється за таким каналам, як ліцензійне співробітництво, інжиніринг, консалтинг та ін Можна сказати, що цілісність сучасного світового господарства ще тільки формується. На певному історичному етапі єдність і внутрішня взаємозалежність міжнародної господарської системи стали проявлятися на рівні однієї окремо взятої країни. Національно-державна форма організації господарського життя, показавши свою високу продуктивність, поступово витіснила попередні організаційно-економічні структури. Протягом довгого часу вона представлялася єдино можливою і природною. З часом національно-державні рамки стають все тіснішими для розвитку продуктивних сил, включаючи розподіл праці, його кооперування і т. д. Їх розвиток все енергійніше виходить за ці рамки: поглиблюється МРТ, появ-ляется широка мережа шляхів сполучення, збільшуються й удосконалюються міжнародні теле-комунікаційні зв'язки і т. д. У таких умовах об'єктивно потрібні більш масштабні і ефективних способи ведення господарської діяльності, що відрізняються від традиційних форм організації суспільного виробництва. Природно, що такий новою структурою не може стати відразу все світове господарство. Спочатку створюються регіональні об'єднання країн, близьких географічно, з порівнянним рівнем ринкового розвитку і типом господарювання. Істотна відмінність комплексної регіональної інтеграції від попередніх ступенів ін-теграціі виявляється в тому, що в деяких регіонах взаємодію національних господарств починає переходити в їх взаємопроникнення, а часом в зрощування. Схематично веде до економічної інтеграції розвиток можна викликати наступній взаємопов'язаної (зі зворотним зв'язком) ланцюжком: розвиток виробничих сил - міжнародний поділ праці - інтерна-ціоналізація виробництва - економічна інтеграція. Основними етапами інтеграційних-ного процесу є: створення зони вільної торгівлі, митного союзу, спільного ринку, економічного союзу, формування повної інтеграції з єдиною економічною політикою, спільною валютою і т.д. Найбільш повний розвиток регіональна економічна інтеграція отримай-ла в Західній Європі в рамках Європейського союзу. В теорії світової економіки, як і в будь-якій суспільній науці, не існує абсолютно однозначних або абсолютно помилкових перед-ставлений, категорій, теорем і т. д. Міжнародні економічні відносини характеризують форми спілкування та способи впливу всіх країн світу у сфері економічного співробітництва в системі світового господарства. У структуру міжнародних економічних відносин, відображаю-щих міжнародні зв'язки, входять наступні реальні процеси і відповідні їм теоре-тичні категорії: - міжнародна торгівля товарами і послугами; - міжнародний рух капіталів, технологій і зарубіжних інвестицій; - міжнародна міграція ра-бочей сили; - міжнародна торгівля фінансовими інструментами (валютою, цінними паперами, кредитами) та міжнародні розрахунки; - міжнародні відносини в сфері ін-формації та науково-виробничого співробітництва. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||