| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.2. Міжнародні корпорації та їх роль у світовій економіці | ||
|
Транснаціональні корпорації (transnational corporation) - це корпорації, головна компанія яких належить капіталу однієї країни, званої країною базування, а філії знаходяться в інших країнах. Їх різновидом є багатонаціональні корпорації (multinational corporation), при цьому різниця полягає тільки в тому, що головна компанія належить капіталу двох і більше країн. Обидві ці форми засновані на здійснюваних під контролем головної фірми технологічних і фінансових зв'язках між підприємствами, що знаходяться в різних країнах. Їх головною якісною ознакою є інтернаціональний характер діяльності компаній. В принципі, міжнародними можна вважати всі корпорації, що мають хоча б один зарубіжний філіал. Проте зазвичай під міжнародними корпораціями (ТНК) розуміють лише дійсно великі компанії, що роблять значний вплив на світовий ринок товарів і факторів виробництва. Як правило, до них відносяться лише ті багатонаціональні і транснаціональні корпорації, у яких річний обсяг продажів складає не менше 1 млрд. дол, від 1/5 до 1/3 загального обороту припадає на закордонні операції, частка зарубіжних активів - не менше 25% , а філії є не менше ніж в шести країнах. Мотивами виникнення міжнародних корпорацій з'явилися розширення ринків збуту, отримання доступу до дешевих ресурсів, придбання власності за кордоном. Ключем до досягнення цих цілей були закордонні інвестиції, і, отже, головною якісною ознакою міжнародних корпорацій є процес прямого зарубіжного інвестування. Однією з цілей міжнародної підприємницької діяльності корпорацій було забезпечення конкурентних переваг фірмі в перспективі. Досягнення цієї мети пов'язане з підвищенням якості вироблених товарів і послуг, оптимізацією внутрішньофірмових зв'язків, ефективною взаємодією з постачальниками, збутовики і покупцями. ТНК досягали економії на транспортних витратах при розвитку системи взаємних поставок, налагодженні спільної збутової мережі, обміні підрозділів корпорації всіма видами ресурсів (фінансовими, кадро-вимі, науковими, інформаційними). ТНК може також досягти економії і більш ефек-тивного використання коштів за рахунок централізації і усунення дублювання управлінських функцій, більш широких можливостей використання тимчасово вільних грошових коштів своїх підрозділів, економії на масштабах виробництва, диверсифікації виробництва. У діяльності ТНК промисловий капітал усе тісніше переплітається з фінансовим і торговельним, з наукою і дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР), активізуються процеси уніфікації та стандартизації виробництва. На сучасному етапі, що розпочався в 80-і рр.. і триваючому по теперішній час, з'являється нова форма міжнародних корпорацій - глобальна. Якісні відмінності глобальних корпорацій полягають в тому, що вони націлені на завоювання не окремих сегментів світового ринку, а ключових позицій у всій світовій економіці. На досягнення цієї мети спрямовані НДДКР, виробництво, управління, глобальний маркетинг і післяпродажне обслуговування, система зв'язку з споживачами. Такі корпорації створили систему глобального міжнародного виробництва, розміщеного в більшості країн світу. До числа глобальних корпорацій можна віднести лише 20-30 найбільших компаній світу. Найбільш яскравим прикладом можуть служити «Кока-Кола», що розмістила своє виробництво в 190 країнах, «Ай-Бі-Ем», що має філії в 124 країнах. Розширення масштабів поділу праці в рамках ТНК базується на кооперації виробничої, збутової, дослідницької і тому подібної діяльності розкиданих по різних частинах світу підрозділів компанії. При цьому міжнародні корпорації прагнуть спеціалізувати кожне своє підприємство на найбільш раціональному виробництві окремого вузла або компонента для кінцевого складання там, де це найбільш вигідно. Характерною рисою останнього часу є диверсифікація діяльності міжнародних корпорацій. Ця тенденція простежується насамперед у виробничій діяльності, але, крім цього, в останнє десятиліття інтенсивно ростуть закордонні інвестиції міжнародних компаній в сферу фінансових, інформаційних, рекламних, інжинірингових та інших послуг, у розвиток науки. При цьому і в сфері нематеріального виробництва чітко позначена тенденція до спеціалізації: збут, інжиніринг, менеджмент, страхування, консалтинг та ін ТНК підсилюють процес інтернаціоналізації світової економіки, активно використовують МРТ і сприяють встановленню нових схем під всесвітньому поділі праці. В даний час ТНК являють собою великі промислово-фінансові об'єднання, інтернаціональні за своїми інтересами та свою діяльність, активно беруть участь у процесах світової торгівлі, інвестування капіталу, обміну технологіями, виробничого і науково-технічного співробітництва, міграції робочої сили. ТНК досягли величезних масштабів діяльності. Внутрішньокорпоративна торгівля між підрозділами міжнародних корпорацій становить зараз приблизно 1/3 всієї миро-вої торгівлі. Приблизно 70% всіх міжнародних платежів, пов'язаних з кредитами і ліцензія-ми, становлять платежі між материнськими компаніями і їх закордонними філіями. Біль-Шая частина платежів, пов'язаних з передачею нових технологій, здійснюється всередині ТНК, в США вона становить 80%, у Великобританії - 90%. ТНК контролюють до половини миро-вого промислового виробництва, близько 60% зовнішньої торгівлі і приблизно 4/5 патентів і чи-ценз на нову техніку, технології та ноу-хау. Під контролем ТНК знаходяться до 90% мі-рового ринку пшениці, кави, кукурудзи, 85% ринку міді, 80% чаю, 75% бананів і натурального каучуку. Значною мірою підконтрольні ТНК ринки металів, енергоносіїв, лісом-ріалів, озброєнь. Половина експорту США здійснюється американськими та іноземними ТНК, у Великобританії ця частка - близько 80%. Особливо привабливими для транснаціональних корпорацій є країни, що розвиваються. Ці країни найчастіше є основними одержувачами іноземних інвестицій. Інвестиційні плани великих ТНК передбачають інвестиції в економіку тих країн, у яких не тільки дешеву сировину або робоча сила, але і хороші перспективи економічного зростання, в останні роки це найчастіше Китай та Індія. При цьому норма прибутку на прямі закордонні інвестиції в країнах, що розвиваються в середньому в 2 рази вище, ніж у промислово розвинених країнах. У країнах ТНК захоплюють основні позиції в провідних галузях економіки. Вони втягують у сферу своєї діяльності безліч місцевих компаній, у тому числі малих і середніх. Це веде до посилення залежності національних підприємств від міжнародних корпорацій, яка все частіше складається на основі спеціалізації, кооперування, організа-ції збуту, передачі «ноу-хау» і т. п. Об'єктивно ТНК сприяють розвитку промисловості, змінюють структуру народного господарства країн, що розвиваються і тим покращують становище цих держав в МРТ і міжнародних економічних відносинах. Однак діяльність міжнародних корпорацій в країнах, що розвиваються має двоякі наслідки, як позитивні, так і негативні. Позитивними наслідками для країн, що розвиваються можна вважати наступні: - впровадження нових технологій і сучасного менеджменту в економіку країн, що знаходяться на периферії світового господарства; - створення нових робочих місць і підвищення зайнятості місцевого населення; - «навчальний ефект», тобто підготовка національних робочих, технічних, інженерних кадрів, управлінського персоналу, підвищення їх кваліфікації; - модернізація місцевих галузей промисловості і сфери послуг, включення національних підприємств в процеси МРТ; Негативними наслідками діяльності компаній у країнах можуть стати: - витіснення місцевого капіталу з найбільш прибуткових галузей, придушення своїм впливом місцевих фірм; - встановлення монопольних цін; - укриття доходів від оподаткування через систему трансфертних цін; - забруднення навколишнього середовища в країні присутності; - можливість здійснення впливу на економічну політику уряду країни присутності. Намагаючись згладити негативні наслідки своєї діяльності, багато між-народні компанії дотримуються екологічні стандарти, відмовляються від стратегії перекладу «брудних» виробництв у країни, що розвиваються, сприяють створенню в країні инфраструкту-ри, підвищенню утворення, розвитку науки і техніки. Вони стають активними інвесторами і провідниками досягнень НТП, готують і використовують національні інженерно-технічні кадри, вступають в партнерські відносини з місцевими фірмами. ТНК є рушійною силою найважливіших ключових процесів сучасної світової економіки. Вони визначають динаміку, структуру, рівень конкурентоспроможності товарів і послуг на світовому ринку, контролюють міжнародний рух капіталу та прямих іноземних інвестицій. Завдяки своїм виробничим і фінансовим можливостям вони зосереджують у своїх руках найбільш наукоємні виробництва, сприяючи технологічному розвитку виробництва. ТНК сприяють створенню міжнародного ринку праці, поширенню професійних знань, обміну досвідом між співробітниками корпорації з різних країн. Загострення глобальної конкуренції міжнародних корпорацій між собою зумовлює в найближчому майбутньому зменшення числа ТНК з одночасним збільшенням їх ролі і потужності. Початок міжнародного регулювання діяльності транснаціонального бізнесу веде свій звіт з 70-х рр.. У цей час були створені міжнародні організації, що займаються питаннями діяльності ТНК: комісія ООН по ТНК, що займається всіма питаннями, пов'язаними з діяльністю ТНК; комітет з багатонаціональним підприємствам при Міжнародній організації праці (МОП); Комісія ООН з міжнародного торговельного права, яка, зокрема , займається врегулюванням суперечок з інвестицій. У цей час регулювання діяльності ТНК стосується таких питань, як вирішення спорів, забезпечення зайнятості та дотримання національного трудового законодавства, стимули для інвестицій, політика конкуренції, захист споживачів та ін Найважливішими на справжній момент є домовленості в рамках Світової організації торгівлі (СОТ): Загальне угоду про торгівлю послугами (GATS) і серія так званих угод TRIPS (права інтелектуальної власності, пов'язані з торгівлею) і TRIM (заходи щодо інвестицій, пов'язаних з торгівлею). З початку 80-х рр.. багато країн, вирішуючи завдання створення умов для довгострокового економічного зростання, зміцнення економічного потенціалу країни, оновлення виробничої бази та посилення конкурентоспроможності про-дукції, змінили свою політику щодо ТНК у бік лібералізації. Це пояснюється об'єктивними процесами, що відбуваються у світовій економіці, однорідністю стоять перед усіма країнами світу задач, інтернаціоналізацією світового господарства. Країни, що розвиваються оцінили можливість вирішити багато проблем економічного розвитку за допомогою спів-пра ці з міжнародними компаніями, оцінили роль транснаціонального бізнесу в економіці. Якщо в період виникнення ТНК основним напрямом політики в їх відношенні були заходи обмеження та контролю, то зараз основне завдання практично всіх урядів - залучення іноземних капіталів у національну економіку. Всі країни світу прагнуть поліпшити інвестиційний клімат для іноземних інвестицій, скасовують діяли обмеження, встановлюють державні гарантії від експропріації та націоналізації. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||