§ 3. Міжнародний валютний ринок: сутність, функції, структура
При виході на валютний ринок економічні суб'єкти переслідують різні цілі:
безперервне здійснення міжнародних розрахунків (підприємства - клієнти банків);
- диверсифікація валютних резервів та їх поповнення (комерційні та центральні банки); отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і про-процентних ставок по різних боргових зобов'язаннях (комерційних банків, підприємств); хеджування (страхування) від валютних і кредитних ризиків;
проведення валютної політики (центральні банки,
ФРС, казначейства);
отримання міжнародних кредитів. - Світовий ринок позичкового капіталу має свою специфічну інституційну структуру, основою якої є при-ляють професійні учасники ринку, виступаючі
в ролі посередників між позичальниками і кредиторами різних країн. До їх числа відносяться: фінансові компанії, фондові біржі, найбільші транснаціональні банки та інші кредитно-фінансові установи (табл. 3).
Таблиця 3
Інституційна структура ринку позикових капіталів
Під національними валютними ринками прийнято розуміти сукупність операцій, здійснюваних але відношенню до національної валюти банками , розташованими на території даної країни з валютного обслуговування ре-зидента та нерезидентів в даній країні. Грошові вимоги та зобов'язання у валюті виникають на основі економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами, юридичними та фізичними особами, які перебувають на території різних країн. Організація і регулювання платежів за вказаними вище вимогами і зобов'язаннями називаються міжнародними розрахунками. В основному міжнародні розрахунки здійснюються безготівковим шляхом через банки за допомогою встановлення кореспондентських відносин між кредитними установами різних країн. Залежно від умов зовнішньоторговельних контрактів, ступеня конвертованості і позицій національної та іноземної валюти в світовій практиці застосовуються різні
форми міжнародних розрахунків: інкасо, акредитив, банківський переказ, вексель, чек, кредитні картки.
Під впливом інтернаціоналізації світової економіки, розвитку міжнародного ринку позикових капіталів, вдосконалення засобів комунікацій формуються міжнародні валютні ринки. На подібних ринках відсутні валютні обмеження, здійснюється величезна кількість угод на значні обсяги, беруть участь суб'єкти всіх країн світової економіки. Переважна більшість валютних угод зосереджено у великих міжнародних фінансових центрах.
Світовий валютний ринок на сучасному етапі свого розвитку придбав деякі особливості, а саме:
спостерігається зростання інтернаціоналізації валютних ринків країн;
операції здійснюються безперервно протягом доби, поперемінно у всіх частинах світу, починаючись на Сході (Токіо та ін.), далі переходячи до Європи (Лондон, Париж, Цюріх і ін) і потім - до Америки (Нью-Йорк); уніфікується техніка валютних операцій, міжнарод-них розрахунків і кредитів;
швидко розвивається терміновий сектор валютного ринку; зростає обсяг валютних операцій з метою страхування від валютних ризиків;
широко застосовуються електронні засоби зв'язку.
Валютний ринок забезпечує валютно-кредитне і розрахункове обслуговування експортно-імпортних операцій, а також валютні операції, пов'язані з інвестуванням ка-питала за межі національної економіки. Крім цього, валютний ринок надає можливості хеджування, тобто страхування валютнихрісков. Нарешті, валютний ринок надає можливість здійснювати валютні спекуляції, тобто грати на майбутній ціні валюти.
Міжнародний валютний ринок тісно пов'язаний з міжнародним кредитним ринком, який являє собою сферу і форму організації руху кредитних ресурсів між країнами. Це - частина ринку позикових капіталів, де надаються середньо-і довгострокові іноземні кредити. Найважливішою частиною міжнародного кредитного ринку є євроринок - ринок, на якому депозитні та позичкові операції проводяться в євровалютах. Євровалюта - це національна валюта, яка перекладається на рахунок в іноземний банк і використовується останнім для кредитних операцій в будь-якій країні.
Міжнародний ринок позикових капіталів виконує наступні функції:
перерозподіл;
економія витрат обігу;
прискорення концентрації і централізації капіталу;
кредитування держав для погашення дефіцитів платіжних балансів.
Міждержавне регулювання міжнародних валютних відносин здійснюється спеціалізованими органами та інститутами. Необхідність такого регулиро-вання зумовлена кількома причинами, до числа яких відносяться:
зростаюча взаємозалежність національних економік, що охоплює валютну, кредитну та фінансову сфери;
зміна співвідношення між ринковим і прямим державним регулюванням на користь ринку, що породжує підвищення ризикованості операцій, що проводяться іноземними банками;
нова розстановка сил на світовій арені, що ускладнило многофакторную модель функціонування світових фінансів; 1. - Величезні масштаби світових валютних, кредитних і фінансових ринків.
Основний з них Міжнародний валютний фонд (МВФ). МВФ - це міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних від-носіння між державами-членами і надання їм фінансовій допомоги при валютних ускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання крат-ко-і середньострокових кредитів в іноземній валюті.
МВФ - спеціалізована установа ООН - був створений в 1944 р. на Бреттон-Вудської конференції. Вищий керівний орган МВФ - Рада керуючих, в якому кожна країна-член представлена керуючим і його заступ-ник, що призначається на 5 років. Капітал МВФ складається з внесків держав-членів, вироблених за передплатою. Кожна країна має квоту, виражену в СДР.
Не менш важливу роль в МВС грає група Світового банку. Це - багатоструктурний міжнародна кредитна організація, що об'єднує 4 фінансових інституту:
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);
Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), створена як філія МБРР ;
Міжнародну фінансову корпорацію (МФК);
Багатостороннє інвестіціонноларантійное агентство (МИТІ).
У міжнародних валютно-фінансових і кредитних від-відносинах беруть участь і приватні клуби кредиторів:
Паризький клуб країн-кредиторів - це неформальна організація індустріально розвинених країн, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочки платежів по державному боргу країн.
Лондонський клубявляется неформальною організацією найбільших банків-кредиторів (600), де обговорюються проблеми врегулювання приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників.
Серед організацій регіонального значення слід виділити Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), який створений в 1990 р., його членами є 57 країн. Глав-ная завдання функціонування ЄБРР - сприяти перехо-ду європейських постсоціалістичних країн до відкритої, ори-ентірованной на ринок економіці, а також розвитку приватної та підприємницької ініціативи (табл. 4).
Таблиця 4
Основні міжнародні ініціативи в області регулювання та нагляду за діяльністю фінансових ринків (2000-2001 рр..)