§ 2. Особливості сучасної міжнародної валютно-розрахункової системи. Європейська валютна система. Долар і євро у світовій валютній системі
Таблиця 1
Основні елементи національної та світової валютних систем
Виділяють наступні етапи розвитку світової валютної системи:
Паризька валютна система (з 1867 р. по 20-і рр.. XX ст.).
Генуезька валютна система (з 1922 р. по 30-і рр..).
Бреттон-Вудська валютна система (з 1944 р. по 1976 р.).
Ямайська валютна система (з 1976-1978 рр.. По теперішній час). Європейська валютна система (ЄВС) - регіональна
валютна система, яка являє собою сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням національних валют в рамках європейської економічної інтеграції.
ЄВС включає три основних елементи:
стандарт ЕКЮ. ЕКЮ - це умовна колективна валюта, базується на основі 12 валют провідних країн Європи, що входять в ЄС. Вага кожної валюти в кошику визначається залежно від частки, яку має держава - член в ВНП ЄС та експорті всередині Союзу.
Спільно плаваючий валютний курс, що коливається в межах ± 2,25%; з серпня 1993 р. в зв'язку з загостренням валютних проблем рамки коливань розширені до ± 15% («європейська валютна змія»);
механізм валютних курсів та інтервенцій. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання ЦБ країн кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з валютною інтервенцією.
На даний момент в ЄВС реалізується «плану Делора», основна мета якого - введення 1 січня 1999 р. єдиної європейської валюти - євро. Розроблено графік формування Валютного союзу і введення єдиної валюти. Єврорада визначив країни, які увійдуть до «Зону євро». В якості критеріїв відбору встановлено такі:
темпи інфляції не повинні перевищувати аналогічний показник у трьох країнах з найменшим зростанням цін більш ніж в 1,5 процентних пункту;
- дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;
державний борг не більше 60% ВВП; обмінний курс національної валюти протягом двох років не повинен виходити за межі коливань, що діють в ЄВС (± 15%). Сьогодні в єврозону входять наступні країни: Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Португалія, Фінляндія, Франція, Нідерланди.
Під валютою увазі особливий спосіб функціонування грошей, коли вони опосередковують міжнародні торгові, кредитні, платіжно-розрахункові операції.
За статусом валюти класифікуються на такі види:
національна валюта (законодавчо встановлена грошова одиниця даної країни, законний платіжний засіб на території країни, де вона випускається); іноземна валюта (банкноти, монети і вимоги, виражені в валютах інших країн, законний платіжний засіб на територіях інших країн); міжнародна умовна валюта (СДР); регіональна умовна валюта (ЕКЮ, євро); євровалюти (валюти, що у розрахунках третіх країн і не контрольовані фінансовими органами країни-емітента).
У світовій валютній системі ряд валют офіційно має статус резервної валюти, присвоєний МВФ. Резервна валюта - конвертована національна валюта, яка виконує функції міжнародного платіжного і резервного засобу, є базою для визначення валютного паритету і валютних курсів для валют інших країн, використовується для проведення валютних інтервенцій і формування офіційних золотовалютних резервів держав.
Валюта розрізняється за ступенем конвертованості. Під конвертованість валюти розуміється здатність однієї валюти вільно обмінюватися на інші національні валюти без всяких обмежень. Часто конвертованість валют називають оборотністю. Оборотність національної валюти є насамперед характеристика ступеня її покриття товарною масою, а змістом оборотності в цьому випадку стає можливість на внутрішньому ринку купувати будь-які товари, в будь-якій кількості і по будь-якій ціні. Оборотність валюти спочатку є необхідною передумовою досягнення нею стану конвертованості.
За ступенем конвертованості валюти розрізняються:
вільно-конвертовані валюти (ВКВ), які володіють необмеженою внутрішньої і зовнішньої повної оборотністю і можуть використовуватися для формування валютних резервів (долар, німецька марка, англійський фунт стерлінгів і т. д.)
частково конвертовані валюти (внутрішні та зовнішні), до яких застосовуються валютні обмеження і які обмінюються не на всі іноземні валюти;
Валютний курс - це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни або міжнародних розрахункових валютних одиницях.
Валютний курс залежить від цілого ряду чинників:
купівельної спроможності валют;
макроекономічних показників країни - ВНП, ВВП, НДідр.;
інфляції та інфляційних очікувань;
стану платіжного балансу країни;
валютної політики країни;
кон'юнктури валютного ринку;
ступеня довіри до валюти і т. д.
Валютний курс необхідний для встановлення пропорцій обміну валют при світовій торгівлі товарами і послугами, при русі капіталів в вигляді інвестицій і кредитів, для порівняння цін на світових товарних ринках і вартісних показників різних країн, переоцінці рахунків в іноземній валюті фірм, банків, урядів і приватних осіб (табл. 2).
Таблиця 2
Класифікація видів валютного курсу
Валютний курс - це ціна валюти як товару, який купується і продається на світовому валютному ринку . Купівля і продаж валюти здійснюється, насамперед, для того, щоб забезпечити потреби міжнародної торгівлі, тобто експортерів та імпортерів. Крім цього, учасниками валютного ринку є населення, інвестиційні фонди, фінансові компанії та брокери, що працюють на фондових і ф'ючерсних біржах. Валюта купується і продається через комерційні банки.
Валютний курс робить великий вплив на міжнародні економічні відносини: Дозволяє виробникам даної країни порівнювати витрати виробництва товарів з цінами світового ринку. Тим самим він є одним з індикаторів при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності, а також прогнозує фінансові результати цієї діяльності.
Безпосередньо впливає на економічний стан країни, що проявляється, зокрема, в стані її платіжного балансу.
Впливає на перерозподіл світового валового продукту між країнами.