|
Оцінюючи місце Росії в сучасній світовій економіці, слід зазначити, що протягом 90-х рр.. XX в. країна по основних макроекономічних показників, що характеризує рівень економічного розвитку, не наблизилася до групи розвинених країн з ринковою економікою, а навпаки, наблизилася до блоку країн, що розвиваються, опинившись перед загрозою представляти «периферію» світового господарства. Одночасно зі зниженням основних макроекономічних показників відбулося зниження рейтингу Росії в порівнянні з іншими країнами світу з багатьох найважливіших соціально-економічними показниками: рівень доходу на душу населення, питома вага витрат держави на освіту, науку, охорону здоров'я, культуру, захист навколишнього середовища; низький рівень народжуваності і високий рівень смертності та ін (табл. 8).
Вперше Росія була представлена в аналітичній доповіді Світового економічного форуму про конкурентоспроможність країн світу в 1994 р. Проте вона не ранжовані серед інших країн по синтетичному (сукупним) індексом, що включає 381 показників, згрупованих у 8 агрегованих факторів . Росія була представлена в порівняльних таблицях по основних макроекономічних показниках і в спеціальних таблицях за окремими факторами конкурентоспроможності. У список країн світу, ранжируваних по конкурентоспроможності на світовому ринку, Росія була вперше включена тільки в 1996 р., зайнявши в ньому 48-е місце. У 2002 р. у рейтингу Світового економічного форуму за рівнем конкурентоспроможності Росія займала 58-е місце серед 75 країн світу, а в рейтингу зростання конкурентоспроможності - 63-е (табл. 9).
Сильними сторонами міжнародної конкурентоспроможності Росії вважаються: індекс умов торгівлі (співвідношення динаміки цін на експортну та імпортну продукцію); диверсифікація останнім часом експортних ринків; позитивне сальдо торгового балансу; низькі ціни на електроенергію для промислових споживачів; низька вартість робочого місця в обробних галузях; високий освітній рівень населення; значна чисельність науковців (близько 10% від світової) і деякі інші.
До слабких сторін відносяться невисокий рівень расхо-дов на НДДКР (у розрахунку на душу населення); низькі темпи зростання прямих іноземних інвестицій; недостатні стимули інвестування в наукомістке виробництво; нестача фінансових ресурсів для підтримки експорту готових виробів ; низький рівень захисту інвестицій, патентів та авторських прав; низька частка російської наукомісткої продукції на світовому ринку та ін
 Таблиця 8
Характеристика національної економіки Росії
 Таблиця 9
Позиціонування економіки Росії в глобальній геоструктур
Проте, Росія володіє значним потенціалом, що дозволяє їй зайняти гідне місце в системі світової економіки.
Реальною основою для формування конкурентних галузей і виробництв має стати проведення ефективної науково-технічної та промислової політики. У 2002 р. в країні були прийняті «Основи політики Російської Федерації в галузі розвитку науки, технологій і техніки на період до 2010 року і по-дальшої перспективу», а також «Пріоритетні напрямки розвитку науки, технологій і техніки на період до 2010 року» і «Перелік критичних технологій на період до 2010 року». У зазначених документах виділені дев'ять фундаментальних напрямків розвитку науки, техніки і технологій, які поділяються на 53 критичні технології, розвитку яких держава буде оказ-вать активну підтримку. Реалізація цих напрямків дозволить створити науково-технічну і виробничу базу для підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної економіки з широкого спектру галузей і виробництв. 1.
|