§ 2. Зовнішньоекономічні зв'язки Росії та їх характеристика
Створюючи ринкову економіку, Росія прагне увійти у світове господарство як рівноправний партнер, який має намір дотримуватися і поважати міжнародні правові основи світової спільноти. Формування основ ринкової економіки об'єктивно зажадало реалізації відкритої зовнішньоекономічної політики. Без зовнішнього ринку Росії було б дуже складно вирішити проблему товарного дефіциту, ненаполненного внутрішнього ринку. Звернення до імпорту дозволило істотно пом'якшити гостроту перших місяців перехідного періоду.
Роль зовнішньоекономічного фактора вельми велика для будь-якої національної економіки. Кількісне визначення місця зовнішньої торгівлі виражається відношенням об'єк-ема зовнішньої торгівлі до обсягу внутрішнього виробництва. У малих країн (ресурсів менше, різноманітність природних умов обмежена) такий показник вище - багато що ввозиться з-за кордону в обмін на експорт, у великих країн нижче, так як різноманітніше і значніше власне виробництво. Досить наочне уявлення про оцінку ефективності експорту для господарства РФ в цілому дає співвідношення експортних цін, обчислених на базі ФОБ та перерахованих в рублі за офіційним обмінним курсом рубля по відношенню до долара ЦБ Росії, і внутрішніх оптових цін на російському ринку з урахуванням транспортних і накладних витрат , без податку на додану вартість і акцизів. Співвідношення цих цін відображає як динаміку світових цін, так і зміни вітчизняних витрат на виробництво і реалізацію вітчизняної продукції на світових ринках, а також вибір оптимальних напрямів реалізації (зовнішній чи внутрішній ринок). Критерієм оцінки (нормативних меж) показників ефективності експорту є одиниця (100%)
Як показують розрахунки, абсолютна ефективність звичайно знижується при переході від експорту сировини до експорту готової продукції. Експортна ефективність кінцевої продукції нижче зважаючи технологічного відставання російської обробної промисловості. У наявності порівняльні переваги експорту сировини. Крім даного показника у світову статистику додатково вводяться, наприклад, показники, що відображають ефективність використання іноземних інвестицій, де в чисельнику - обсяг іноземних інвестицій, обсяги національного виробництва, здійснюваного з використанням іноземних ліцензій і ноу-хау, а в знаменнику - обсяг внутрішнього виробництва. Це дає можливість враховувати вплив всієї сукупності міжнародних економічних відносин на національне господарство. Не менш поширеним є показник зовнішньоторговельного обороту на душу населення, гідність якого полягає в тому, що він може бути розрахований по регіонах, 92 галузях і навіть по конкретних підприємствах і видах продукції. Це дає можливість врахувати і співставити участь районів, фірм, галузей у зовнішньоекономічних зв'язках, виявити резерви та перспективи.
У сучасних умовах зовнішню економіку слід розглядати в якості важливого системно-і структурообразующего чинника розвитку російської економіки. Зростання обсягу зовнішньоекономічної діяльності за останні два-три роки відображає серйозні зміни в економічній ситуації в країні. Але структура зовнішньоекономічних зв'язків і раніше несприятлива. Не менш 75% обсягу структури експорту складає паливно-сировинна продукція, у тому числі нафту і природний газ. При цьому частка готової продукції вкрай мала.
Дані зовнішньої торгівлі, що показують участь Росії в системі міжнародного поділу праці, свідчать про те, що наша країна за цим показником займає положення, неадекватне її економічним можливостям і політичної значущості. Частка Росії у світовому експорті оцінюється в 1,7%. Частка Росії в світовому імпорті прибли-жается до 1%. Такий стан відображає досить обмежений рівень залученості країни в світовій товарообмін (табл. 3).
Стабільне позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу не знімає проблеми нераціональної структури експорту та імпорту, при скороченні останнього зростання експорту пояснюється ситуацією на світових ринках енергоресурсів, в першу чергу, нафти.
Таблиця 3
Обсяг зовнішньої торгівлі Росії (млрд дол., Поточні ціни) *
В останні роки різко скоротилася присутність Росії на багатьох важливих товарних ринках (країни Східної Європи, країни, що розвиваються та ін.)
Товарна структура російської зовнішньої торгівлі протягом багатьох років практично не змінюється. Не змінюється і перелік товарів, які забезпечують найбільшу валютну виручку. Це близько десяти товарних позицій з приблизно 4 тисяч (табл. 4, 5).
Потенційно російська економіка має ряд при-розважальні особливостей для іноземного інвестора, серед яких можна виділити певну ємність внутрішнього ринку, відносно дешеву робочу силу, слабку конкуренцію серед іноземних підприємців. Надходження іноземних інвестицій до Росії здійснюється по лінії міжурядових угод: від національ-них урядових організацій, з міжнародних фінансових інститутів і банків, від різних приватних організацій і підприємців. Таким чином, іноземний капітал присутній в країні як у державній, так і в приватній формах, а також як капітал міжнародних організацій неурядового типу.
Найбільший інтерес для іноземних покупців перед-ставляют акції підприємств наступних сфер:
паливно-енергетичний комплекс;
алюмінієва промисловість;
зв'язок і комунікації;
Таблиця 4 Товарна структура експорту Росії,% *
Таблиця 5
Товарна структура імпорту в Росію,% *
виробництво цементу;
виробництво мінеральних добрив;
гірничодобувна промисловість;
порти і пароплавство.
Присутність іноземних інвестицій в Росії характеризується нерівномірністю розподілу по галузях і регіонах. Так, переважна частина інвестиційних ресурсів зосереджена в найбільш розвинених, забезпечених інфра-структурою і кваліфікованою робочою силою суб'єктах ^ РФ - Москві, Санкт-Петербурзі, Красноярську. Мінімальний-] ний рівень інвестицій - в Кавказькому регіоні (Південному федеральному окрузі) (табл. 6).
Існуючий обсяг іноземних інвестицій в національній економіці (приблизно 35 млрд дол. Накопичених прямих іноземних інвестицій) визнається експертами як незадовільний. Це пов'язано насамперед з тим, що сума негативних факторів - показників інвестиційного ризику - перевищує прийнятний рівень (табл. 7). У число негативних факторів входять нерозвиненість системи страхування, фіскально орієнтована система податків і зборів, відсутність необхідної бізнес-інфраструктури, корупція 1 і організована інфраструктура, політична нестабільність [ність, проблеми розробки правової бази інвестиційного співробітництва та ін
Таблиця 6
Динаміка рангів регіонів ЮФО в рейтингу регіонів РФ за значеннями показника інвестиційного потенціалу *
Правову основу стимулювання іноземних інвести-| ций в Росію склав Закон «Про іноземні інвестиції в Російській Федерації », прийнятий 9 липня 1999 Тут було виділено найголовніше - гарантія збереження і стабільності існування інвестицій з боку держа-ви. У ньому закріплені права іноземних інвесторів нa
Таблиця 7
Динаміка рангів регіонів ЮФО в рейтингу регіонів РФ за значеннями показника інвестиційного ризику *
інвестиції та отримані від них доходи. Гарантії прав іноземних інвесторів поширюються також на такі сфери:
відшкодування збитків;
компенсація при націоналізації і реквізиції майна іноземного інвестора або комерційної ор-ганізації з іноземними інвесторами;
забезпечення належного вирішення спору у зв'язку із здійсненням інвестиційної та підприємницької діяльності на території Російської Федерації іноземним інвестором;
надання іноземному інвестору правового режиму, не менш сприятливого, ніж національному інвестору.
Крім того, в Законі передбачені заходи, спрямовані на боротьбу з недобросовісними інвестиціями, зокрема, вказівку на необхідність дотримання іноземними інвесторами антимонопольного законодавства.
. Таким чином держава, здійснюючи політику щодо іноземних інвесторів, з одного боку, формує для їх залучення сприятливий клімат, прагнучи знизити інвестиційний ризик, а з іншого боку, здійснює контроль за дотриманням національних інтересів.
Росія є одним з найбільших у світі власників майна та капіталу за кордоном. Вартісна оцінка здійснюється на основі даних платіжного балансу країни, розрахунків Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ, інформацією Світового банку та Паризького клубу.
До основних каналах вивезення капіталу з Росії відносяться:
удавані угоди (імпорт товару на умовах передоплати; експорт товару на умовах предпоставки; завищення / заниження цін контракту; завищення штрафних санкцій; контракт на надання послуг);
офшорні компанії (контракти, за якими найбільша частина виручки залишається у офшорної фірми;
витік капіталу в офшорні зони за імпортними контрактами, значна частина яких має фіктивний характер);
видача кредитів за кордон (неповернення нерезидентом по-маних від російських банків і фірм кредитів; завищення відсотків за кредитом);
- - вивезення капіталу готівкою (використання для зняття валютних коштів за кордоном кредитних карт, виданих російськими банками; вивіз валюти «човниками»; контрабанда);
прямі і портфельні інвестиції в зарубіжні країни (придбання контрольних та неконтрольних па -кетів акцій і часток закордонних фірм; освіта за кордоном компаній «з нуля»),
В цілому, з точки зору законності, експорт російського капіталу здійснюється двома основними шляхами: законним (легальним) і незаконним (у формі втечі, витоку капіталу).