6. МІСЦЕ РОСІЇ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ ІНТЕГРАЦІЇ В СВІТОВЕ СПІВТОВАРИСТВО
Наслідком розпаду СРСР для Російської Федерації стали «величезні геополітичні втрати і істотне погіршення можливостей її взаємодії зі світовим господарством. Росія виявилася далеко відсунути на північний схід (якщо виходити з кордонів колишнього СРСР) в глиб Євразійського материка. Став більш чітко виявлятися континентальний характер Росії, незважаючи на те, що вона омивається трьома з чотирьох світових океанів - Атлантичним, Північним Льодовитим і Тихим. Росія позбулася половини морських портів, при цьому особливо значними виявилися втрати незамерзающих портів.
В даний час більшість залізничних, автомобільних, повітряних магістралей, а також трубопроводів Росії проходять по території іноземних держав, що істотно погіршує економічну ситуацію для Російської Федерації.
Російська Федерація успадкувала від СРСР близько 60% його економічного потенціалу. Проте в результаті тривалого недоінвестування в наступні роки найважливіша частина цього потенціалу - основні виробничі фонди (особливо їх активна частина - машини та обладнання) - продовжували зношуватися, що не оновлювалися. В результаті на 1996 р. близько 70% основних фондів мали термін служби 20 років і більше, тобто фактично потребують негайної заміни.
Поступово просуваючись до формування економіки ринкового типу в ході проведення економічних реформ в 1990-2000 рр.., Російська Федерація не змогла поки добитися радикального поліпшення свого соціально-економічного становища. Недоліки і труднощі в економічному розвитку країни в 90-і рр.. XX в. з'явилися причиною того, що Росія займає проміжне місце між промислово розвиненими і країнами, що розвиваються країнами.
Так, становище Росії у світовій економіці в кінці XX в. характеризувалося такими даними:
1. частка країни в сукупному валовому продукті світу знизилася з 3,4 % до майже 2,0% - приблизно 10-е місце в світі;
2. її питома вага у світовому промисловому виробництві не перевищував 4% - 5-а позиція в світі;
3. за рівнем продуктивності праці в промисловості (річна виробіток на одного зайнятого) країна займала 64-у позицію, а в сільському господарстві - 70-у сходинку у світовій класифікації.
Тим Проте існують певні перспективи розвитку російської економіки, оскільки на території Російської Федерації перебувають досить значні запаси різноманітних і найбільш цінних видів корисних копалин (нафта, газ, руди металів тощо). Крім того, в країні вдалося зберегти потужний науково-технічний потенціал, значні інтелектуальні ресурси, порівняно високий, загальноосвітній і культурний рівень населення. Нарешті, перспективи обумовлені продовженням здійснення реформ у вітчизняній економіці, в ході яких повинно відбутися її оздоровлення на основі структурної перебудови і переходу до ринкових умов господарювання.
Дане обставина змінило ставлення до Росії з боку ряду провідних країн світу. Так, у квітні 2002 р. Міністерство торгівлі США офіційно визнало російську економіку вільною. Слідом за США в жовтні 2002 р. Рада Європи оголосила Росію країною з ринковою економікою.
З точки зору довгострокових перспектив Росія володіє значною привабливістю для іноземних інвесторів. Виходячи з цього Росія зробила ряд дій для входження в міжнародні фінансові організації: у 1992 р. приєдналася до МВФ, МБ, Міжнародної фінансової корпорації (МФК), зайняла місце СРСР в Європейському банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), заснованому в 1991 р. спеціально для сприяння реформам у країнах Східної Європи.
Росія проводить активну політику залучення іноземних інвесторів. Так, на 1 січня 2001 в секторі нефінансових підприємств економіки Росії було накопичено 32 млрд. дол іноземних інвестицій (включаючи рублеві). Види іноземних інвестицій, що прийшли до Росії, були наступними: у 2000 р. обсяг прямих та іноземних інвестицій збільшився, але їх частка в структурі іноземних інвестицій знизилася до 40,4% (у 1999 р. - 44,6%). Всього на кінець I кварталу 2001 р. обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій в російську економіку склав 15,9 млрд. дол, або 44,9% всіх коштів, що надійшли .
Під прямими іноземними інвестиціями розуміють інвестиції фізичних та юридичних осіб, що володіють підприємством або повністю мають не менше 10% акцій або статутного капіталу, що дає їм право на участь в управлінні підприємством. Протягом 1995-2002 рр.. такі вкладення становили близько 40-50% усіх іноземних інвестицій Росії.
Обсяг портфельних інвестицій в російську економіку по станом на 31 березня 2001 р., накопичений з 1992 р., склав 741 млн. дол ., або трохи більше 0,2% всіх надійшли за кордону коштів.
Інші іноземні інвестиції у формі позик і кредитів склали на той же період 15,2% млрд. дол, або 49 , 8% всіх надійшли за кордону фінансових ресурсів.
Інвесторами в економіку Росії є 108 країн. Найбільшими з них за обсягом накопиченого з 1992 р. капіталу на 31.03.2001 р. були США (20 , 2%), Німеччина (18,9%), Кіпр (15,6%), Франція (10,9%), Великобританія (7,4%), Італія та Нідерланди (по 5,1%), Швеція (2,3%), Швейцарія (1,4%) і Люксембург (1,3%).
Крім того, у спадок від СРСР Росії дісталося близько 70% його зовнішньоекономічних зв'язків. Однак слід зазначити , що ще в 1986-1991 рр.. зовнішньоторговельний оборот Російської Федерації, що знаходилася у складі СРСР, скоротився майже вдвічі, і тенденція падіння зберігалася до 1993 р.
Як видно з табл. 4, починаючи з 1994 р. намітився певний ріст товарообігу. Зовнішньоторговельний оборот Росії в 1997 р. збільшився в порівнянні з 1993 р. майже в 1,5 рази, хоча фізичні обсяги експортних та імпортних поставок виросли не настільки значно, оскільки зростання вартісних обсягів зовнішньої торгівлі в цей період був обумовлений великою мірою зростанням світових цін на багато товарів російського експорту.
Проте вже в 1997 р. з'явилися негативні чинники в розвитку зовнішньоторговельного обороту Росії: темпи приросту товарообігу у вартісному вираженні склали близько 5% проти 12% в середньому за 1994-1996 рр.. Таким чином , 1996 г. став найбільш сприятливим роком (за останні 12 років) для російського експорту, що було обумовлене високими світовими цінами на сиру нафту та інші енергоносії. Так, середні експортні ціни на російські товари зросли в 1995 р. на 16%, в 1996 - на 9%, а проте в 1997 р. вони вже знизилися на 2%, що зумовило відповідне скорочення вартісних обсягів російських поставок за кордон.
У той же час 1997 виявився переломним і для російського імпорту , що було пов'язано з відносною стабілізацією в країні і зростанням сукупного внутрішнього попиту. Темпи приросту імпорту з країн далекого зарубіжжя склали рекордну для 90-х років величину - 24%. Ступінь насичення внутрішнього ринку і роздрібного товарообігу досягла максимального рівня, що поставило в критичне становище цілий ряд життєво важливих галузей національної економіки.
Таблиця 4
Зовнішня торгівля Російської Федерації в 1992-1998 рр.., млрд. дол
У 1998 р. зовнішньоторговельний оборот Росії істотно скоротився (на 16,8% порівняно з 1997 р.) - насамперед внаслідок валютно-фінансової кризи, що стався в серпні 1998 р. Різке падіння курсу рубля зумовило скорочення обсягу імпорту, а банкрутство ряду провідних комерційних банків призвело до паралічу платіжної системи, що не могло не позначитися на виконанні експортних зобов'язань. У 1998 р. відзначалося і істотне погіршення міжнародної общехозяйственной і товарної кон'юнктури, що зумовила обвальне падіння світових цін на більшість видів сировини і матеріалів.