Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Плотницький М. І., Лобкович Е.І., Муталімов М. Г.. КУРС ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ (Підручник), 2003 - перейти до змісту підручника

1.3. МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Питання про метод економічної теорії має двояке розуміння: метод науки і метод навчальної дисципліни. Метод науки (або методологія) - це принципи, підходи, форми і способи пізнання. Пізнання економічних процесів відрізняється від пізнання природних процесів насамперед неможливістю їх відтворення, наприклад в лабораторних умовах. Разом з тим економічна наука заснована на загальній методології природничих та суспільних наук і відображає підходи світової науки до дослідження економічного життя.
Загальнонауковими методами пізнання і методами економічної теорії є:
метод наукової абстракції;
діалектичний, єдність кількісного і якісного аналізу, розвиток, подолання протиріч; методи індукції та дедукції;
системний підхід, включаючи системно-функціональний; синергетичний (взаємозв'язок елементів у системі); метод єдності історичного і логічного і ін Вихідним методом є узагальнення сутності економічних явищ і процесів в абстрактних за формою вираження, але реальних по зв'язку з практикою категоріях і законах, принципах і методах, що виражають глибинні причинно-наслідкові зв'язки і закономірності економічного розвитку. Важлива ступінь пізнання - це рух від загального до окремого, від абстрактного до конкретного. При цьому явища економічного життя узагальнюються в абстрактних поняттях і перевіряються на практиці. Економічні явища розглядаються діалектично, тобто в їх розвитку (виникнення, зародження, зрілість, відмирання), в боротьбі протилежностей, вирішенні протиріч, з виділенням кількісних і якісних сторін. Зараз, як і минулого, цілі наукові напрямки і школи ведуть дослідження шляхом простого опису безпосередньо видимих факторів і явищ. Наукове знання на цьому не зупиняється. Шляхом аналізу та синтезу, систематизації спостережень воно проникає в суть явищ, виділяє найбільш характерні і сутнісні ознаки, формулює закони та закономірності. Економісти користуються прийомами індукції (ви-вод теорії з фактів і спостережень) і дедукції (формулювання гіпотез і підтвердження їх фактами).
Економічні явища досліджуються системно, тобто за складом і структурою, певною субординації, з виділенням причини і наслідки, кореляційної залежності. Діалектика і системність припускають використання історичного і логічного підходів до економічних явищ і процесів. Крім того, економісти застосовують статистичні, економіко-математичні, програмні, експериментальні та інші методи з урахуванням специфіки економічної теорії, способів досягнення економічних цілей задоволення потреб з найбільш ефективним використанням обмежених ресурсів.
Представники різних наукових шкіл чітко визначили су-суспільних риси наукового методу. Загальновизнана закони діалектики німецького філософа Г. Гегеля. В.І.Ленін вміло застосував їх до аналізу явищ суспільного життя. Він висловив теорію наукового пізнання в короткій і ємною формулою: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. П.А.Самуель-сон у книзі "Економіка" ставить питання: "Як не слід було б називати економічною теорією?", Спираючись на відмінностях у проведенні економічного аналізу та описі здорового глузду й нісенітниці (перші означають науковий підхід). Він попереджає про диктатуру слів, про важливість єдності теорії і практики, про взаємозв'язки в системах цілого і частини, про помилковість доказів, побудованих на ненаукових методах.
У "Економікс" К. Р. Макконнелла і С. Л. Брю вьщеліть позитивна і нормативна економіка. Позитивна має справу з уже відпрацьованими і перевіреними фактами і не є плодом суб'єктивних суджень. Нормативна економіка дає оціночні судження про економічні явища, робить висновки, якою має бьггь еконо-міка виходячи з існуючої економічної теорії. "Простіше гово-ря, позитивна економіка вивчає те, що є, тоді як нормативна економіка виражає суб'єктивні уявлення про те, що повинно бути". Позитивна економіка намагається сформулювати наукові уявлення про економічну поведінку. Нормативні, оце-нічні судження застосовуються при обгрунтуванні економічної по-літики. Остання є важливою і активною формою реалізації вимог економічних законів, об'єктивних процесів і принципів. Економічна політика - це ланка господарського механізму, спосіб досягнення економічних цілей суспільства.
Можна відзначити суттєві відмінності між методом Маркса-стской-ленінської політичної економії і "економіці". Перший, ос-новиваясь на загальних законах діалектики, ігнорував досягнення інших економічних шкіл світової науки, відрізнявся високим ступенем абстраговане ™ і разом з тим політизованим від-раженіем та обгрунтуванням економічного життя. Марксистсько-ле-Нінського економічна наука була більшою мірою служницею економічної політики, обгрунтування "догм", що зводяться в ранг економічних законів і принципів. За зовнішньою видимістю біль-шой науковості викладу економічного розвитку по економі-ного законам і принципам планового управління ховалася ото-рванность від життя, потреб, конкретного ефективного господарю-вання. На відміну від політичної економії метод економі-чеський теорії посилює кількісну характеристику явищ, дає аналіз поведінки суб'єктів господарювання.
Метод "економіці", як і сам курс, відрізняється конкретністю підходів, кількісних і якісних характеристик, математичних і графічних виразів причинно-наслідкових залежностей життєвих процесів в економіці, зокрема попиту та пропозиції, руху цін і інфляції, доходів і податків, прибутку та інвестицій, благ і послуг, зарплати і потреб. "Економікс" попереджає економістів про необхідність уникати поверхневих висновків, помилкового вживання категорій, змішування причини і наслідки та ін При дослідженні економічних явищ у курсі слід враховувати єдність історія-тичного та логічного підходів до загальної оцінки історичного раз-розвитку суспільної системи. З урахуванням історизму науки в економі-чеський теорії склалися два різних підходи до оцінки розвитку суспільних систем: поформаціонний, згідно з яким виокрем-ляють п'ять суспільно-економічних формацій - первісно-общинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний лад, і постадійний, згідно з яким системи розрізняють за рівнем розвитку продуктивних сил і ступеня індустріального розвитку суспільства.
Перший підхід представлений в марксистсько-ленінської теорії, другий - в класичній теорії. У.Ростоу, відомої як теорія "стадій економічного зростання". Сучасні навчальні курси "Економікс" і політичної економії поєднують окремі елементи цих підходів. Так, у підручнику "Економікс" К. Р. Макконнелла і С. Л. Брю дається оцінка американського капіталізму і сучасного державно-монополістичного регулювання економіки. Раз-личать наступні економічні системи: соціально орієнтир-ванну регульовану ринкову економіку, країни з розвиненою ринковою економікою, країни, що розвиваються.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz