Методи оцінки інвестицій, засновані на дисконтуванні
чистий дисконтований дохід (net present value - NPV),
індекс прибутковості або індекс прибутковості (profitability index - PI),
внутрішня норма прибутковості або повернення інвестицій (internal rate of return - IRR),
термін окупності (pay-back -РВ) і деякі інші показники, що відображають специфіку проекту та інтересів його учасників.
Чиста поточна вартість представляетсобойпревышение інтегральних результатів над інтегральними витратами, або, інакше, різниця між сумою грошових надходжень в результаті реалізації проекту (дисконтованих до поточної вартості) і сумою дисконтованих поточних вартостей всіх інвестиційних вкладень.
Його можна визначити як суму поточних ефектів за весь розрахунковий період, наведену до початкового періоду. При допущенні, що норма дисконту є постійною протягом усього розрахункового періоду і розрахунок здійснюється в базових цінах, чистий дисконтований дохід для проекту в цілому визначається за формулою
Оскільки ефективність будь-яких інвестицій визначається на основі зіставлення ефекту (доходу) і витрат, цей показник в методичному плані виступає як коефіцієнт ефективності вкладень, обчислений з урахуванням відмінності цінності грошових потоків у часі. У разі різночасності здійснення вкладень прийом дисконтування використовується не тільки при обчисленні грошових потоків, а й для визначення поточної вартості витрат. Такий варіант показника в західній практиці називають коефіцієнтом «дохід - витрати» [«benefit - cost - ratio» (BCR)]
Індекс прибутковості тісно пов'язаний з показником чистого приведеного доходу: значення останнього позитивно, то індекс прибутковості вище одиниці і навпаки.
Одним з найбільш поширених показників оцінки еф-бництва інвестицій є термін окупності. У більшості випадків під ним розуміють період, протягом якого інвестиційні вкладення покриваються за рахунок сумарних результатів їх шляхи виконання, або, інакше, мінімальний часовий інтервал, за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається невід'ємним. Оскільки результати і витрати, пов'язані з інвестуванням, можна обчислити на основі методу дисконтування або без дисконтування (найпростіший варіант), можуть бути отримані різні значення терміну окупності.
У методичних рекомендаціях, як правило, підкреслюється, що жоден з розглянутих показників не є достатнім для прийняття інвестиційного рішення і при виборі об'єкта інвестування слід виходити з ряду критеріїв. Це положення потребує уточнення, оскільки в ситуаціях, коли виникає протиріччя між різними показниками, для об'єктивної оцінки порівняльної ефективності інвестицій необхідно виходити з
певної ієрархії показників і тієї ролі, яку кожен з них грає в системі оцінок.
Значимість окремих показників для оцінки порівняльної ефективності інвестицій випливає зі ступеня їхньої зв'язку з метою інвестування. Відповідно до цього критеріальним оцінним показником є чистий дисконтований дохід, оскільки він, визначаючи міру інтегрального ефекту, дає найбільш загальну харак-теристику результату інвестування, тобто безпосередньо відображає мета інвестицій. Всі інші показники характеризують стан ін-вестиционного об'єкта і мають інше призначення при аналізі інвес-тицій.
Об'єктивність результатів оцінки порівняльної ефективності інвестицій багато в чому залежить від правильності визначення норми дисконту і тенденцій її зміни. В економічній літературі з інвестиційного аналізу часто вказується на те, що недоліком методу чистого приведеного доходу є складність вибору відповідної норми дисконту, і відзначається перевага іншого показника ефективності інвестицій - норми внутрішньої прибутковості, яке у тому, що при його використанні немає необхідності заздалегідь визначати індивідуальну норму дисконту.
Тим часом насправді проблема визначення норми дис-конта виникає і при використанні норми внутрішньої прибутковості. Як зазначалося, в процесі порівняльної оцінки інвестицій внутрішня норма прибутковості зіставляється з необхідною нормою прибутковості. Однак необхідна норма прибутковості є не що інше як за * дана норма дисконту, таким чином, і при використанні внутрішньої норми прибутковості необхідно заздалегідь визначати норму дисконту як базу порівняння.
По суті, порівняння внутрішньої норми прибутковості з необхідною нормою доходу нічим не відрізняється від розрахунку чистого приведеного доходу з певною ставкою дисконту і подальшою перевіркою його на позитивне значення. У графічній формі зави-симость чистого приведеного доходу NPVот ставки дисконту г перед-ставлять собою криву, що перетинає вісь г один раз (при NPV = 0), при ефективних (позитивних) значеннях NPV (r0> 0), тому зіставлення IRR> г0> нічого не додає до отриманого результату. Оскільки внутрішня норма прибутковості не є характеристикою кінцевого ефекту інвестування, вона не може бути використана в якості домінуючого критерію для вибору кращого інвестиційного об'єкта. Таким критерієм, як зазначалося, є чистий приведений дохід. Показник чистого приведеного доходу, володіючи високою стійкістю при різних комбінаціях вихідних умов, дозволяє знайти доцільне інвестиційне рішення. Не випадково в авторитетних зарубіжних виданнях даний показник визнається найбільш надійним в системі показників оцінки ефективності інвестицій .
Інший аспект ролі внутрішньої норми прибутковості пов'язаний з тим, що протиріччя результатів оцінки порівняльної ефективності альтернативних інвестиційних проектів, отриманих шляхом використання цього показника та показника наведеного чистого доходу, може свідчити про необхідність пошуку кращого варіанту інвестування коштів. *
Наприклад, якщо один з розглянутих проектів характеризується значно більшою величиною чистого приведеного доходу і меншою величиною внутрішньої норми прибутковості, ніж інший , однак при цьому виявляється, що ефект в першому випадку досягнутий за рахунок більш високих витрат вкладених коштів, то за наявності вільних інвестиційних ресурсів доцільно розглянути можливість пошуку третього варіанту з більш високим значенням внутрішньої норми прибутковості, так щоб при дотриманні ресурсних обмежень з інвестицій сума величин наведеного чистого доходу по другому і третьому варіантам перевищувала відповідний показник по третьому варіанту.
Внутрішня норма прибутковості може використовуватися для порівняння різних варіантів інвестування за ступенем прибутковості за умови тотожності їх основних параметрів: необхідної суми вкладень, рівня ризику , тривалості і т.д. При різних параметрах порівнюваних інвестиційних проектів внутрішня норма прибутковості не може служити основою для їх ранжирування, оскільки такий підхід не забезпечує максимізації чистого приведеного доходу.
Використання індексу прибутковості як критеріального показника прийнятності інвестицій разом з показником чистого приведеного доходу недоцільно, так як він представляє собою, по суті, наслідок застосування чистого приведеного доходу і має недоліки, властиві питомими показниками. Більш поширеності аспектом його застосування є оцінка порівняльної ефективності різних об'єктів інвестування. Разом з тим використання індексу прибутковості при ранжируванні різних інвестиційних об'єктів може не забезпечити максимальний ефект. Тому цей показник повинен застосовуватися в тісному зв'язку з показником чистого приведеного доходу.
Недоцільно застосовувати в якості ведучого критерію порівняльної оцінки ефективності інвестицій і показник терміну окупності, так як він, як зазначалося, чи не повністю враховує виникають у результаті інвестування потоки коштів.
Таким чином, аналіз системи розглянутих показників порівняльної ефективності інвестицій свідчить те, роль критерію в цій системі належить показнику чистого приведеного доходу, в той час як інші показники, використовувані для більш повної характеристики порівнюваних об'єктів інвестування, доцільно застосовувати в комплексі з основним критеріальним показником.