3.1. Світовий ринок і міжнародна торгівля
Кожна країна володіє обмеженою кількістю праці і капіталу, що дозволяє їй виробляти раз-особисті товари, що входять до складу ВВП. Якщо для виробництва окремих товарів у країні є найкращі умови та пов'язані з ним витрати мінімальні, то це дозволяє їй, збільшуючи виробництво даного товару і, продаючи його іншим країнам, купувати товари, ко-торие неможливо виробити всередині країни або виробництво яких обходиться занадто до- рого. Тому завжди причинами існування зовнішньоторговельних відносин, а отже, і сучасного світового ринку залишаються міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну.
З розвитком ринкової економіки необхідність зовнішнього ринку зростає, реа-лізація товарів за кордоном дозволяє частково вирішувати притаманні ринковій економіці про-суперечності між виробництвом і споживанням. Участь національних господарств у международ-ної торгівлі веде до інтенсифікації відтворювального процесу по ряду напрямків: усі-ливается спеціалізація, створюється можливість організації масового виробництва, підвищує-ся ступінь завантаження устаткування, зростає ефективність впровадження нової техніки і технологій, зростає зайнятість (згідно з деякими оцінками, збільшення експорту промислових товарів, еквівалентну 1% ВВП, викликає зростання частки промислового сектора в загальній зайнятості на 0,62-0,78%).
Активну участь у міжнародній торгівлі створює умови для прискорення розвитку та структурних змін в національних господарствах. Для багатьох країн, що розвиваються зростання експорту став важливою складовою процесу індустріалізації і збільшення темпів економічного зростання. Це дозволяє мобілізувати і більш ефективно використовувати природні ресурси і робочу силу, тим самим сприяючи зростанню продуктивності праці і доходів. Одночасно ростуть технічний рівень і якість випущених у країні товарів. Збільшення зовнішньоторговельного обміну між національними господарствами посилює синхронізацію економічних процесів у світовому господарстві настільки, що порушення у функціонуванні економіки будь-якого великого учасника світового ринку неминуче спричиняють міжнародні наслідки аж до поширення кризових явищ на інші країни.
Таким чином, значення міжнародної торгівлі для розвитку національної економіки полягає в тому, що завдяки їй:
- долаються обмеженість національної бази ресурсів і вузькість внутрішнього ринку;
- інтенсифікується відтворювальний процес в національних господарствах;
- збільшуються можливості накопичення, індустріалізації, підвищення темпів економічного зростання, раціоналізації використання природних ресурсів і робочої сили, що веде до зростання продуктивності праці і доходів;
- на базі збільшення експорту в країні створюються нові робочі місця;
- підвищується рівень міжнародної спеціалізації країни. Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, вона є основою для інших форм світогосподарських зв'язків - вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами в кінцевому рахунку визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, розвиток міжнародної торгівлі сприяє поглибленню міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва і після-дме економічної інтеграції.
Сучасний світовий ринок являє собою сферу стійких товарно-грошових відносин з обміну виробленими національними продуктами. Суб'єктами цих відносин можуть виступати держави, окремі організації та підприємства, приватні особи. Так само як всередині країни, у структурі світового ринку можна виділити ринки товарів і послуг, ринки праці, капіталу і, крім того, ринки досягнень науки і техніки. У складі останніх все більшого значення набувають інформаційні ринки. Можна виділити і окремі ринки за регіональною ознакою - європейський, азіатський, південноамериканський, далекосхідний та ін
У перший час у міжнародному обороті переважали продукти сільського господарства, добувної промисловості та текстильні вироби. У цих умовах конкурентні позиції окремих країн та їх можливості в міжнародному поділі праці визначалися природними ресурсами: землею, кліматичних умовами, запасами корисних копалин. Пізніше, з переходом країн до машин-ному виробництву, провідну роль у світовому товарообігу стали грати готові вироби. Це додало світового ринку і конкуренції небачений динамізм, так як готові вироби спосіб-ни мати безліч варіацій, число яких визначається винахідливістю виробників та їх технологічними можливостями.
Сучасний ринок поділений на ринок базових то-варів і ринок готових виробів - два якісно різних рівня зі своїми, багато в чому несхо-жімі «правилами гри». В умовах бурхливого розвитку автоматизації, електроніки, телеко-нікацій, біотехнології верхній «поверх» світового ринку, в свою чергу, расслоился на три яру-са: низько-, середньо-та високотехнологічні вироби.
Хоча більшість високорозвинених країн присутні на всіх ярусах світового ринку, кожна з них має свою основну нішу. Швидко розвивається верхній ярус представляє сферу запеклої конкуренції між по-стіндустріальнимі країнами, залученими в гонку нескінченних науково-технічних інновацій-ций і не зацікавленими в появі на цьому полі нових претендентів на якусь частку цього ринку. Середній ярус - ринок середньо-і низькотехнологічних, але, як правило, трудомістких готових виробів і напівфабрикатів, на якому ведуть боротьбу більшість індустріальних країн. Число учасників цієї боротьби постійно поповнюється за рахунок розвиваються і колишніх соціалістичних країн, а сама вона стає все більш жорсткою.
Нижній «поверх» - це в основному сфера суперництва менш розвинених країн, що спеціалізуються на експорті ресурсів і трудомістких товарів. Тут теж чимало суперників, що борються за свою частку на ринку, який до того ж безперервно щодо звужується. Саме тут збувають більше половини своєї продукції поряд з африканськими і латиноамериканськими країнами пострадянські держави.
Різні яруси світового ринку відрізняються один від одного характером конкуренції. Конкурентоспроможність базових товарів (агропродукти, лісоматеріали, паливо, мінеральна сировина) визначається двома складовими: природними якостями і витратами їх виробництва, зберігання і транспортування. Природні властивості ресурсів приблизно однакові у всіх регіонах світу, тому головним фактором їх конкурентоспроможності є ціна, а точніше лежать в її основі витрати. Вони, в свою чергу, визначаються вартістю робочої сили і рівнем продуктивності праці, який багато в чому залежить від технічної оснащеності виробництва.
Основа конкуренції на ринку готових виробів - не стільки ціна, скільки споживчі властивості товару. Всі творіння людського розуму і рук безперервно удосконалюються: предмети виробничого споживання стають більш продуктивними, товари особистого споживання - більш зручними і надійними. Тенденції до постійного поліпшення якості готових виробів породжують у покупців очікування подальшого вдосконалення споживчих властивостей кожного такого виробу.
Аналізуючи особливості сучасного світового ринку, можна виділити наступні:
- більш швидкі темпи зростання світової торгівлі порівняно з темпами ВВП;
- зміна структури товарообігу: зростання частки продукції обробних галузей, зниження частки сировини і сировинних товарів;
- щорічне оновлення на 1/3 номенклатури продукції обробних галузей, особливо електроніки;
- збільшення частки взаємної торгівлі індустріальних країн (більше 70% світової торгівлі);
- збільшення частки послуг у вартості поставляється машинобудівної продукції;
- високі темпи торгівлі машинами і устаткуванням на основі внутрішньогалузевих зв'язків і розширення міжнародної кооперації;
- множинність цін.
Для того щоб країна могла торгувати на світовому ринку, їй необхідно мати експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних товарів і послуг, що користуються попитом на світовому ринку, валютні кошти чи інші засоби оплати ним-порту , а також розвинену зовнішньоторговельну інфраструктуру: транспортні засоби, складські по-міщення, засоби зв'язку та інше. Розрахунки за зовнішньоторговельними операціями провадяться банками, а страховий бізнес країни здійснює страхування перевезень і вантажів. Звичайно, при необхідності можна скористатися послугами інфраструктури інших країн, але, як правило, це дуже дорогі послуги, і кожна країна, задіяна на світовому ринку, прагне створити влас-ную інфраструктуру.
Два зустрічних потоку товарів і послуг утворюють експорт та імпорт ка-ждой країни. Експорт - це продаж та вивезення товарів за кордон, імпорт - купівля та ввезення товарів з-за кордону. Різниця вартісних оцінок експорту та імпорту утворює торгове сальдо, а сума цих оцінок - зовнішньоторговельний оборот.
На світовому ринку, як і на будь-якому ринку, формуються попит і пропозиція, і підтримується прагнення до ринкової рівноваги. Для того щоб зрозуміти, як це відбувається, розглянемо умовний приклад. Припустимо, дві країни випускають і споживають один і той же товар, але ресурси для його виробництва і потреби в ньому різні. Відповідно на внутрішньому ринку будуть складатися різні ринкові ціни і різні умови рівноваги (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Попит і пропозиція на світовому ринку
По горизонтальній осі володіємо обсяги виробництва товарів, а по вертикальній - ціни. Для країни X попит буде показаний кривої D1D1 а пропозиція - кривий S2S2. У цьому випадку внутрішнє ринкове рівновагу відображатимуть відповідно точки Еx і Еy, а рівноважні ціни - Рх, Ру. Оскільки Ру більше Рх, даний товар дешевше в країні X. Його вигідніше виробляти більше, ніж вимагає внутрішній попит на нього, і за вищими цінами продавати в країну Y. Країні У вигідно його купувати у країни X по будь-якими цінами нижче Ру, і країни домовляються про торгівлю даним товаром.
Рівноважна ціна, що існує на ринку країни X, говорить про те, що попит дорівнює пропозиції і надлишку пропозиції, який можна запропонувати для експорту, не існує. Збільшити обсяг пропозиції можна тільки при зростанні ціни. Тому ціна Рх служить нижньою межею, при якій експорт неможливий. У країні Y рівноважна ціна Рy також говорить про рівність попиту та пропозиції і про те, що в даних умовах імпорт не потрібен. Але якщо ціна знизиться, то виникає надмірний попит, який за даними цінами можна задовольнити лише за рахунок імпорту. Таким чином, ціна Рy служить верхньою межею, яка визначає обсяг імпорту в країну Y.
У цих межах встановлюється точка рівноваги, при якій надлишкова пропозиція країни X одно надлишкового попиту в країні Y.
Світовий попит і світову пропозицію відповідно показані на рис. 3.1 кривими DD і SS. Таким чином, на світовому ринку завжди балансуються попит і пропозиція на експортовані та імпортовані товари, а світова ціна знаходиться між мінімальною та максимальною внутрішніми рівноважними цінами.
Світовий ринок завжди являє собою арену жорстокої конкурентної боротьби, тому втриматися на ньому значно складніше, ніж на внутрішньому ринку. Крім конкуренції, на становище окремих суб'єктів світового ринку впливає і зміна структури міжнародного товарообігу під впливом раз-особистих чинників.
Довготривалі структурні зрушення виникають, як правило, під впливом змін в умовах виробництва, насамперед під впливом науково-технічного прогресу. У сучасних умовах значно зменшилася питома вага сировинних товарів і зросла частка продукції обробної промисловості. Сучасна технологія, технічні знання та інша інформація перетворилися на специфічний товар, попит на який постійно зростає, так само як і на продукцію електротехнічної промисловості. У той же час існує ряд країн, традиційно торгують сировинними й енергетичними ресурсами.