Головна
Головна → 
Фінанси → 
Податки та оподаткування → 
« Попередня Наступна »
О.В. Скворцов, Н.О. Скворцова. ПОДАТКИ І ОПОДАТКУВАННЯ (Навчальний посібник), 2003 - перейти до змісту підручника

2.4. Податковий контроль

Виходячи з головного завдання Державної податкової служби Російської Федерації, визначеної Законом РРФСР «Про Державну податкову службу Російської Федерації» від 21 березня 1991 р., податковий контроль є необхідною умовою функціонування податкової системи. При відсутності або низької ефективності податкового контролю важко розраховувати на те, що платники податків будуть своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки.
Здійснення податкового контролю проводиться в різних пра-вових формах. При цьому контрольні дії регулюються на ос-нове закону, де чітко визначені повноваження податкових органів.
Правильно організований податковий контроль вимагає, з од-ної сторони, широких повноважень податкових органів у частині доступу до відповідної інформації, а з іншого - поваги до платника податків і неприпустимість заподіяння неправомірного шкоди платнику податків. Для реалізації податкового контролю платники податків (орга
нізації та фізичні особи) підлягають постановці на облік в податковому органі. Це-першооснова податкового контролю. Важливо підкреслити, що у відповідності з Податковим кодексом постановці на облік підлягають будь-які особи, визнані платниками податків, незалежно від наявності обставин, з якими Кодекс пов'язує виникнення обов'язку щодо сплати того або іншого податку. Організації, податкові агенти, індивідуальні підприемців без утворення юридичної особи зобов'язані самостійно зробити певні дії щодо постановки на облік в податковому органі. Постановка платника податків-організації на облік в податковому органі здійснюється як за місцем знаходження самої організації, так і за місцем знаходження її філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, хоча зараз відповідно до Цивільного кодексу РФ вони не є-ються самостійними суб'єктами податкових правовідносин.
Завершальним етапом процедури постановки платника податків на облік є присвоєння йому ідентифікаційного номера. Він є єдиним з усіх податків і на всій території Росії і має зазначатися як податковим органом в спрямовуються платником податків повідомлення, так і платником податків у поданих до податкового органу деклараціях. Присвоєння ідентифікаційного номера стосується всіх платників податків - юридичних і фізичних осіб.
Проведення податкових перевірок. Податковий кодекс передбачає два види податкових перевірок - камеральні та виїзні.
Камеральна податкова перевірка, що є формою поточного контролю, проводиться за місцем знаходження податкового органу. Що стосується виїзної податкової перевірки, то місце її проведення не вказується. У процедурі виїзної податкової перевірки важливим моментом є питання встановлення Податковим кодексом «глибини» перевірок. У відповідності з Податковим кодексом перевіркою можуть бути охоплені не більш ніж три календарних роки діяльності платника податків, що передували року проведення перевірки. Мала ймовірність «попадання» в полі зору контролюючого органу, з обмеженням ще й терміну проведення перевірки двома-трьома місяцями, на ділі означає, що у деяких платників податків ніколи не вдасться провести повноцінну податкову перевірку, що піде на користь лише недобросовісним платникам податків.
При здійсненні податкового контролю Податковий кодекс передбачає появу процесуальних фігур свідка, експерта, спеціаліста, перекладача і понятих. Цю новелу в податковому законодавстві слід відзначити як прогресивну з метою забезпечення встановлення істини у справах, пов'язаних із здійсненням контролю.
Відносно регламенту податкової перевірю! варто зупинитися ще на одному положенні Податкового кодексу. Регламент надає податковому органу право у разі перешкоджання доступу на територію чи відсутності обліку доходів і витрат самостійно визначати суми податків, що підлягають сплаті розрахунковим шляхом на основі наявної у них інформації про платника податку. Зараз це можливо зробити також на основі дан-них про інших аналогічних платників податків. У першому випадку мова йде про застосування непрямих методів обчислення відповідних зобов'язань щодо сплати податків. Широке застосування непрямих методів обчислення сум податків до обстановці, що характеризується масовими фактами ухилення від їх сплати, може і повинно стати потужним чинником зміцнення податкової дисципліну. Одночасно це послужить і ефективним засобом збільшення податкових надходжень до бюджету. Як показує аналіз зарубіжного досвіду, застосування податковими органами непрямих методів обчислення податкових зобов'язань у випадках, коли ведення платником податків обліку не забезпечує достовірного відображення даних, є загальноприйнятою світовою практикою. Наприклад, у випадку, якщо фактично понесені підприємством витрати істотно перевищують доходи, може бути зроблено обгрунтований висновок про недостовірність відображених платником податків розміру отриманих доходів. Інакше кажучи, доходи можуть бути визначені виходячи з проведених витрат.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz