|
Представляє інтерес концепція Податкового кодексу в частині встановлення моменту (дня) отримання документів платниками податків від податкових органів. Податковий кодекс встановлює різний порядок для документів, які направляються платниками податків до податкового органу, і для документів, що направляються з податкового органу. Так, щодо податкової декларації передбачено, що «податкова декларація може бути подана до податкового органу особисто або надіслана поштою». При відправці платником податків податкової декларації поштою днем її подання вважається дата відправлення рекомендованого листа з описом вкладення. При напрямку само будь-яких документів податковим органом платнику податків датою вручення вважається день отримання платником податків документа. При цьому встановлені різні режими. Так, рішення про призупинення операцій платника податку за рахунками в банку надсилається податковим органом банку з одночасним повідомленням платника податків та передається під розписку або іншим способом, що свідчить про дату отримання цього рішення. Акт податкової перевірки вручається керівнику організації під розписку або передається іншим чином, що свідчить про дату його отримання платником податків. У разі відправлення акту податкової перевірки поштою датою вручення акта вважається шостий день починаючи з дати його відправлення. При цьому Податковий кодекс допускає ухилення платника податків від отримання акта податкової перевірки і передбачає обов'язок посадової особи відобразити це в акті податкової перевірки. У всіх випадках вимога вважається отриманим платником податку після закінчення шести днів після його відправлення рекомендованим листом. Зв'язавши порядок направлення документів за результатами виїзної податкової перевірки з юридичними наслідками для обох сторін і з одним з основоположних принципів презумпції правоти платників податків, можна зробити відповідні висновки про забезпечення умов на законодавчому рівні для проведення ефективного податкового контролю.
Питання про порядок вручення акту податкової перевірки особливо важливий, тому що якщо платник податків його не отримав, то чи не з'являється законних підстав для подальших дій податкового органу щодо застосування заходів відповідальності.
Податковий кодекс запроваджує інститут провадження у справах про податкові правопорушення та порушення законодавства про податки і збори. Цьому присвячені дві окремі статті. Головне полягає в тому, що зводити провадження у справі про податковий право-порушення лише до винесення рішення за результатами розгляду матеріалів перевірки неприпустимо. Як випливає з науки адміністративного права, податкове виробництво об'єктивно складається з чотирьох стадій: податкове розслідування, яким фактично є податкова перевірка, розгляд справи, перегляд рішення, виконання рішення. У статтях Податкового кодексу встановлено такі основні норми щодо податкового виробництву:
підписання акту податкової перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, який має право відмовитися від його підписання;
факт підписання акту податкової перевірки не є актом висловлення згоди з даними, відображеними в ньому;
оформлення посадовою особою податкового органу акту не означає автоматичного залучення платника податків до відповідальності, так як акт перевірки є лише документом, що фіксує виявлені порушення ;
про час і місце розгляду матеріалів перевірки податковий орган сповіщає перевірене особа завчасно;
виявлені в результаті перевірки факти можуть служити підставою для прийняття керівником податкового органу рішення;
акт перевірки та рішення про застосування санкцій за результатами перевірки (у формі постанови) є самостійними юридичними документами;
Податковий кодекс, не регламентуючи порядок розгляду матеріалів перевірки, встановлює одноосібне, а не колективна розгляд справи;
стадія перегляду рішення заснована на свободі оскарження; практична реалізація винесеного рішення про притягнення платника податків до відповідальності (виконання рішення) здійснюється шляхом направлення вимоги про сплату недоїмки, пені, сум податкових санкцій;
при податковому виробництві перевірені особи користуються правами, передбаченими Податковим кодексом, та іншими правами, передбаченими Конституцією Російської Федерації, що забезпечують його права і свободи.
|