2.4. Норма дисконту
Вибір величини ставки приведення - це результат економічного судження. Звідси має місце певна умовність як самого процесу дисконтування, так і узагальнюючих характеристик дисконтованих фінансових потоків.
В окремих випадках значення норми дисконту може вибиратися різним для різних кроків розрахунку (змінна норма дисконту). Це може бути доцільно у випадках змінного за часом ризику, змінної за часом структури капіталу, величини позикових засобів і т.д.
На величину норми дисконту впливає безліч факторів, а саме:
банківський відсоток;
мінімальна на фінансовому ринку альтернативна вартість;
розміри власних коштів організації;
різні аспекти фактора часу:
динаміка техніко-економічних показників підприємства;
фізичний знос основних засобів, що обумовлює загальні тенденції до зниження їх продуктивності та зростання витрат на їх утримання, експлуатацію та ремонт протягом розрахункового періоду;
зміна в часі цін на вироблену продукцію і споживані ресурси;
зміна в часі економічних нормативів (ставок податків, мит, акцизів, розмірів мінімальної місячної оплати праці і т. п.);
розриви в часі (лаги) між виробництвом і реалізацією продукції та між оплатою і споживанням ресурсів.
Однак наявність великої кількості факторів не дозволяє запропонувати універсального правила вибору норми дисконту. Часто для вибору ставки приведення використовуються наступні орієнтири:
прибутковість цінних паперів;
усереднена вартість власного капіталу;
суб'єктивні оцінки, засновані на досвіді керуючих;
існуючі ставки за довгостроковими кредитами і позиками;
величина ризику;
темп інфляції й ін
У будь-якому випадку норма дисконту повинна відображати скориговану з урахуванням інфляції прибутковість вкладеного капіталу з урахуванням альтернативних та доступних на ринку безризикових напрямків вкладень.
Іноді розрахунок ставки дисконтування здійснюють за допомогою формул:
