| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.6. Нові тенденції в розвитку світової економіки | ||
|
До початку третього тисячоліття практично всі цивілізовані країни (до них прийнято відносити всі незалежні держави, визнані Організацією Об'єднаних Націй), яких налічується близько двохсот, сталі або прагнуть стати членами різних міжнародних економічних організацій. Так, до 2003 р. членами Міжнародного валютного фонду (МВФ) були 184 країни, 180 держав складалися членами Світового банку (СБ), більше 140 країн увійшли до Світової організації торгівлі (приблизно ще 30 країн, в тому числі і Росія, претендують на членство в цій організації в майбутньому), більше 100 країн є членами Всесвітньої організації праці (ВОТ) і т. д. Крім названих економічних організацій, що представляють всесвітнє господарство, в сучасному світі практично у всіх частинах земної кулі діє безліч міждержавних економічних установ, що представляють широкий сектор форм локальної міжнародної економічної інтеграції. Важливо відзначити, що міжнародне право не перешкоджає участі будь-якої країни одночасно у кількох міжнародних економічних організаціях. Сучасна світова економіка характеризується суттєвими якісними перетвореннями, завдяки яким світове господарство придбало нові риси. Помітним стає його участь: - в цілеспрямованому регу-лювання світового господарства; - створенні всесвітньої економічної інфраструктури; - регулюванні міжнародного обміну товарами і послугами; - створенні наднаціо-нальних міжнародних органів забезпечення держав економічними ресурсами, в тому чис-ле капіталом та інформаційними технологіями; - прискоренні процесу створення та розширенням-ня економічних, валютних і політичних міжнародних спілок; - розвиток та усиле-ванні ролі у світовому господарстві міжнародних корпорацій; - масовий перехід економік країн світу на загальносвітову систему статистичного та бухгалтерського обліку. Організаційно-економічною основою всіх нових явищ у світовій економіці, вирішую-щим фактором сучасних міжнародних відносин служить постійно розвивається і уг-лубляющійся процес міжнародної інтеграції. З чим пов'язано прискорений розвиток інте-граціонних процесів в економіці на рубежі XX і XXI ст.? З безлічі причин і факторів відбувається можна виділити три основних. 1. Усилившаяся конкурентна боротьба, викликана істотним зростанням масштабів виробництва, змушує бізнес в пошуках наилуч-ших умов діяльності «переступати» свої національні кордони. 2. Сформовані в другій половині XX в. сприятливі політичні обставини: розпад колоніальної систе-ми, обусловивший необхідності встановлення у світі нового економічного порядку, і вікон-чание «холодної» війни - періоду протистояння двох соціально-економічних систем, по-Зволен консолідувати світове співтовариство і розглядати світ як цілісну систему. Внаслідок дій всієї сукупності зазначених факторів у світі об'єктивно створилися необхідні умови для більш повної реалізації переваг економічної інтеграції, тобто для переходу її в більш розвинену фазу - глобалізацію. Крім отримання економічних ефектів, міжнародна інтеграція на глобальному рівні сприяє створенню сприятливої зовнішньополітичної атмосфери. Як правило, економічний союз служить основою для зміцнення взаєморозуміння, а також політичного і культурного зближення країн. Крім того, економічна інтеграція сприяє розвитку взаємодопомоги та солідарності аж до військової підтримки країн, пов'язаних економічними зобов'язаннями. Поряд з перерахованими вище наслідками міжнародна інтеграція на сучасному глобальному рівні створює безліч нових форм економічних відносин, в яких переплітаються співпраця і конкуренція, а ринкові зв'язку замінюються контрактно-ринковими відносинами. Одним з істотних наслідків глобальної інтеграції є створення необхідних умов для міжнародного виробничого співробітництва. Міжнародне виробниче співробітництво - це специфічна форма організації виробничої діяльності, що передбачає участь в ній одночасно кількох або безлічі країн, на основі виробничої спеціалізації (у тому числі предметної, подетальної та технологічної) кожної з них при широкій виробничої кооперації між цими країнами. Така форма організації виробництва передбачає вихід виробничого процесу за рамки однієї країни і здійснення його одночасно в міжнародних масштабах. Серед перерахованих рис міжнародного виробничого співробітництва особливе місце зараз займає міжнародне науково-технічне спів-кість, оскільки в епоху розвитку НТР діяльність у цій галузі набуває вирішальне зна-чення не тільки для розвитку виробництва та економіки, але і для суспільства в цілому. В умо-вах, коли одночасно консолідуються кошти або декількох країн, або підприємств різних країн, відносні витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи для кожного, хто входить до альянсу суб'єкта істотно скорочуються, що приносить еконо -мический ефект. Все більш значуще місце в міжнародних економічних зв'язках начи-нают займати міжнародні корпорації та світові фінансові центри (МФЦ). До особливостям сучасного етапу розвитку світової економіки слід віднести і зниження питомої ваги в економіці одних, раніше поширених у ній форм, і зростання інших, перш відсутніх або грали малозначиму роль. Так, міжнародна торгівля товару-ми, колишня родоначальницею міжнародних економічних відносин, в даний час поступилася провідне місце міжнародним фінансовим операціям. Крім того, таку поширеною-ненную форму міжнародного переміщення капіталу, як прямі іноземні інвестиції, поступово витісняють міжнародні портфельні інвестиції. Безперечним є той факт, що без надійних швидких і стійких мереж транснаціональних комунікацій, без глобальної економічної інформатики неможливо не тільки існування, але навіть виникнення світового господарства. Важко уявити роботу, наприклад, Міжнародного валютного фонду або рядових міжнародних банків, бірж без сучасних інформаційних систем. Велика диференціація країн, їх неоднакові можливості і різні інтереси призводять до того, що від реалізації міжнародних економічних зв'язків вони отримують неоднаковий результат. Найбільшу вигоду від міжнародної економічної інтеграції отримують, як правило, економічно розвинені, багаті і політично стабільні держави. Це пояснюється тим, що, по-перше, саме розвинені країни виробляють зараз найбільш прибуткову наукомістку і трудомістку продукцію і, по-друге, експорт капіталу (яким, природно, мають багаті країни) є найбільш прибуткової формою сучасного бізнесу. Країни - аутсайдери різних міжнародних економічних альянсів, вступивши в них, також переслідують свої національні економічні інтереси. Не отримуючи надвисоких доходів, вони набувають можливості і засоби для більш прискореного, ніж раніше, економічного зростання, для досягнення рівня економічно розвинених і багатих країн. Подібний шлях пройшли Японія, Австралія, Південна Корея, і зараз по такому шляху йдуть Сінгапур, Тайвань і Малайзія. Відстоюючи власні національні інтереси, країни - учасниці світогосподарських зв'язків посилюють конкурентну боротьбу, піднімаючи її на вищий виток. Міжнародна конкуренція зараз ведеться одночасно на двох рівнях: між країнами - учасницями будь-якого економічного об'єднання і між окремими економічними асоціаціями (спілками) держав. Примі-рами внутріспілкової конкуренції можуть служити так звані винні та м'ясні «війни» ме-жду Францією, Іспанією, Італією та Німеччиною в рамках ЄС, а також цукрова «війна» між Росією та Україною за ринки збуту і квоти на території країн СНД. Прикладом міжна-рідний конкуренції іншого рівня є боротьба між США і Японією, з одного боку, та країнами ЄС - з іншого, за ринки на території Росії і країн СНД. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||